Версiя для друку Обговорити в форумi

ЗАВТРА — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

Рядки, обпалені війною...

ПРО РОМАН САМАДІНА ШУКУРДЖІ І ЙОГО ГЕРОЇВ
25 жовтня 2010 року виповнилося б дев’яносто років від дня народження одного з відомих і відважних асів Великої Вітчизняної війни Амет-Хана Султана.
Двічі Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан відомий у багатьох країнах світу. Походження його з Криму, з кримськотатарської сім’ї, викликає не тільки благодушність, а й робить його чимось подібним до позитивного бренду, коли мовиться про Кримський півострів і Алупку, де він народився і відбувся як особистість. Назва півострова й назва міста, де він народився, мимоволі асоціюються з іменем Амет-Хана Султана. Такий він у своїй величі і значущості для нинішніх і майбутніх поколінь жителів Криму й Алупки.
Говорити про Амет-Хана можна тільки в найвищому ступені, і як про неабияке явище, і як про яскраву, багатогранну особистість, гідну своєї епохи. Його епоха — це Друга світова війна, що стала катаклізмом, який охопив усі країни Європи та інших континентів, що втягнув у вогонь братовбивчої війни понад шістдесят країн усього світу, що забрав з собою мільйони молодих життів і поруйнував долі інших мільйонів. Писати про Амет-Хана Султана без показу війни і про події, що їй передували, неможливо. Коли вибухнула війна, він уже був у лавах діючої армії; тут ми бачимо його як людину, готову з перших хвилин небезпеки свободі стати на захист країни і її народу. Саме він і його однолітки, хлопці 1920-х і 1930-х років, перепинили ворогові шлях, не давши йому досягнути своєї мети.
Писати про Амет-Хана непросто. Уся пишуча братія: письменники, журналісти, історики тією чи іншою мірою хотіли цього, зверталися до образу Героя. Про нього написано багато нарисів, оповідань, журналістських і газетних публікацій, кілька книг. Його ім’я згадується в десятках книг, написаних про війну. Їхні автори — фронтовики, які знали його по ратній справі, люди відважної професії — льотчики-випробувачі, які літали разом з ним у Льотно-дослідному інституті в Жуковському. Та в жодному друкованому матеріалі, жодним автором не розкрито художній і фактичний образ Амет-Хана Султана так всебічно і широко, як у романі, написаному кримськотатарським письменником Самадіном Шукурджі. Автор працював над твором сім років. Саме стільки часу знадобилося йому, щоб створити образ народного героя. Роман він назвав «Доля сталінського «Сокола». Назва роману дуже вдала. Автор зображує в ньому не тільки долю відомого всім Героя, а й долю усього післявоєнного молодого покоління льотчиків країни. Показує, як вони ціною неймовірних жертв, подолавши противника на полі бою і вернувшись до мирного життя, створюють нову авіацію оновлюваної країни. Оновлення відбувається їхніми руками і розумом, праця їхня виявляється не такою мирною, як здається на перший погляд. Вони часто опиняються віч-на-віч зі смертельною небезпекою. Вона загрожує їм не тільки в польоті, а й на землі. Тут вона виникає від не завжди і не в усьому адекватної владної структури, яка схильна бачити в кожному з них негативно налаштованих хлопців. І кожне нове досягнення хлопці добувають не завдяки підтримці цих верховодних структур, а всупереч їхнім витівкам. Тут теж фронт, тут також за перемогу треба розплачуватися великою кров’ю.
У романі ми бачимо не тільки героїчні вчинки Амет-Хана, автор показав його як звичайну людину — у сім’ї, серед друзів, знайомих. Образ його виступає цільним і повним. Ми бачимо особистість, і в той же час ці якості Амет-Хана тісно переплітаються з рисами простого, щирого співрозмовника, різнобічного спеціаліста-авіатора, професійного льотчика, унікального авіамеханіка. За що б він не брався, він робить свою справу неспішно і безпомилково.

На фронті, вступаючи в бій з асами противника, що не поступалися йому в умінні, він зібраний, пильний, рішучий. Налаштований на перемогу, готовий до різних несподіванок. Його увага зосереджена на противнику, на розгадуванні його намірів і планів. У той же час він уважний до колег, які літають поруч з ним, і до веденого, що чіпко йде за ним. Його кредо — перемагати, і він рідко повертається на польовий аеродром без перемоги. Перемагає він грамотно й переконливо. За фронтовою статистикою в Амет-Хана 49 перемог. Автор роману відшукав переконливі аргументи про те, що перемог у нього було 70, і це число ближче до істини й підтверджується незаперечними свідченнями.
У романі перед очима читачів проходять епізоди бойових буднів Амет-Хана Султана, коли він на чолі шести асів сміливо вступає в бій з сорока літаками противника. Сміливість і відвага приносять йому перемогу. Збивши багато машин противника і розсіявши решту, відважний командир виводить свою ескадрилью з бою без втрат. Хіба це не подвиг?!
У романі багато аналогічних, але не завжди однакових епізодів повітряних жорстоких і смертельних сутичок ескадрильї, веденої в бій Амет-Ханом. Без таких картин, можливо, воєнний час, видався б мирним.
Роман автор розбив на дві частини. У першій зображено воєнні дії, в яких бере участь Амет-Хан. Війна для героя твору закінчується в центрі Берліна. Тут він ставить велику крапку щодо кількості здобутих повітряних перемог, закінчуючи рахунок своїх смертельних боїв, які тривали усю війну: від першого її дня і до останнього, — дня переможного. Письменник знайомить читача з епізодами бойових дій, в яких беруть участь історичні особистості: наведено документальні картини останніх днів війни і останнього повітряного бою Амех-Хана Султана над центром переможеного Берліна, який усе ще продовжував чинити опір, беручи участь в окремих боях.
З останніх глав першої частини ми дізнаємось про того відчайдушного німецького аса, якого в неймовірно тяжкому бою вдається покорити Амет-Хану. Бій був нелегкий ще й тому, що радянському асу довелося прийняти бій супроти двох винищувачів противника, лишившись на самоті. Противник встигає вистрибнути з підбитого «мессершмітта» і розкрити парашут, другий його компаньйон утікає, рятуючи свою душу. Несподівано стає відома особа підбитого аса. Про нього писали всі газети воєнного часу, і він був широко відомий у Радянському Союзі, ним виявився полковник Червоної Армії, який перейшов на бік Німеччини і отримав високе звання генерала Вермахту за особливі заслуги перед Збройними силами Німеччини. Ця несподіванка розкриває читачеві один з прихованих, не опублікованих ніким фактів, який можна назвати дивовижним сюрпризом, що розкрив ще одну таємницю тієї далекої війни. Про цей факт ми читаємо уперше, він з тих, які ніде і ніколи не розкривалися і про них ніхто ніколи не писав. Сам автор говорить, що письменник повинен зуміти знайти і розкрити ту тему, яку до нього ніхто не порушував. Самому автору це вдалося. Це робить роман повноцінним, актуальним і своєчасним. Автор присвятив свій твір до дев’яносторіччя від дня народження Амет-Хана Султана, і слід зазначити, що ми дізнаємося про двічі Героя ті факти, які раніше не публікувались і не були відомі читачеві. Це дає можливість нам узнати Героя зовсім з іншого боку. Тішить те, що роман збагачує наші знання про цього легендарного льотчика-винищувача, який підкорював і дивував не тільки противників під час бою, а й своїх соратників і льотчиків-побратимів, для яких він був прикладом відваги і геройства, мужності і любові до своєї ратної праці — праці воїна-захисника, справжнього друга і людини.
У другій частині роману Героя зображено у мирний час. Покінчено з війною. На вулицях міст і сіл можна почути слова з пісні про те, що з війною покінчили ми розрахунки… Амет-Хан повертається разом з країною, однією з країн-переможниць, до мирного життя. Але повоєнне життя для Амет-Хана обертається не зовсім мирним боком. Більше року він у пошуках місця в житті — у пошуках роботи, місця, де він готовий вкласти свою працю і творчий талант. Бюрократична система відвертається від нього, не пояснюючи причин. «Може, виною та п’ята графа у паспорті, де зазначено національність? — розмірковує він. — Якщо так, то в державної системи серйозні проблеми з логікою і кадровою політикою, демократією і лояльністю до громадян країни».
Льотчики, які пройшли через тисячі смертей, які захистили країну, затребувані у воєнне лихоліття, виявились незатребуваними у мирний час. З такою гримасою парадоксів Амет-Хану важко змиритися.
Війна зблизила воїнів, які в ній відігравали не останню роль, вона зцементувала їхню дружбу і перетворила на братську. Можливо, саме така дружба не дозволила тисячам з них не здригнутися перед обличчям небезпеки, яка загрожувала їм усім разом і кожному окремо. Бойові друзі розшукали Амет-Хана в Москві, і за звичаєм фронтового братства подали йому руки, підставили плече, допомогли порадами. Амет-Хану довго і терпляче доводиться боротися з бюрократією, що охопила країну щупальцями обструкції. Нарешті він витримує випробування і поступає на службу в Льотно-дослідний інститут, де мріяв працювати з першого дня, коли зійшов на землю з бойового літака. В інституті повною мірою розкривається його багатогранний талант льотчика-випробувача, інженера, винахідника і дослідника.
Віддаючи данину його таланту, Амет-Хана включають до найнеймовірніших, небачених до цього програм випробувань. Він бере участь у найважчих, небезпечних, у надскладних напрямках секретних випробувань. Виправдовуючи надану йому довіру, він, коли потрібні його мужність і здатність на ризик, як і у війну, рятує дорогоцінну техніку, життя людей і престиж інституту. Він з групою своїх колег досягає неймовірних успіхів і стає лауреатом найвищих державних нагород. Підкорює висоту досягнень льотчика-випробувача найвищого рангу, стає Заслуженим льотчиком-випробувачем країни. До численних нагород, одержаних ним на фронтах Другої світової війни, додаються нові ордени і медалі, отримані за відмінні результати роботи в Льотно-дослідному інституті.
У романі автор в реальному часі описує труднощі і складнощі роботи льотчика-випробувача, з якими йому повсякчас доводиться зустрічатися і боротися за благополучне їх завершення. Описує окремі епізоди роботи випробувача, пов’язані з роботою в екстремальних умовах, і робить він це правдиво і відкрито. Але залишає місце і для полеміки.
Книга містить багато повчального і насичена значним фактичним матеріалом і тому являє великий інтерес для читачів усіх вікових категорій і поглядів. Завершення роботи над романом, присвячене до знаменної річниці — дев’яносторіччя від дня народження легендарного льотчика-випробувача, льотчика-винищувача Амет-Хана Султана, можна розглядати як велику і значну політичну й соціальну подію в культурному житті України. Нині, коли відбувається культурне і духовне відродження народу, який вернувся на свою історичну батьківщину, коли він зайнятий творчою працею з відродження втрачених матеріальних і духовних цінностей, народження такого твору дуже актуальне і цінне. Це гідний внесок у духовну скарбницю кримськотатарського народу. Нині поряд з питаннями облаштування і вирішенням соціальних проблем постають і не менш важливі завдання з відродження історичної правди кримськотатарського народу, який після півстолітньої деспотії і геноциду знайшов у собі сили і можливість вернутися на землю своїх батьків. Народ вернувся до джерел, які оживили ту землю, на якій жили і працювали батьки і діди таких синів і дочок, як Амет-Хан Султан. Народ-трудівник має багато національних героїв, і один з них — Амет-Хан. Я упевнений, твори письменників про славних синів свого народу житимуть вічно на кримській землі.

Іса АБДУРАМАН,
член Національної спілки письменників України
м. Сімферополь

Амет-Хан Султан (другий праворуч) серед однополчан-фронтовиків на польовому аеродромі, воєнні роки

(Уривки з роману Самадіна Шукурджі «Доля сталінського «Сокола» у перекладі Данила Кононенка
читайте в наступних числах «Кримської світлиці»)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 21.06.2013 > Тема ""Білі плями" історії"