Версiя для друку Обговорити в форумi

У 1978 році за направленням Сакського відділу освіти приїхала працювати вчителем початкових класів в Уютненську школу № 8 (тепер школа-гімназія) Віра Іванівна Гальченко разом з чоловіком Геннадієм Павловичем і малолітнім сином Євгеном.
За короткий період навчання першокласників вона показала свої професійні знання і навички. Особливий дар у Віри Іванівни в тім, що, даючи дітям знання, вона зацікавлює їх у набутті нових знань і відкриттів. За 35 років своєї праці вчителем початкових класів Віра Іванівна одержала високе звання «Заслужений вчитель АРК».
Я знаю її як справжнього вчителя-новатора, що застосовує новітні педагогічні підходи, сучасно мислячого і грамотного. Потрібно віддавати багато сил, енергії, терпіння і любові для того, щоб впоратися з цілим класом, зробити свій урок цікавим, змістовним і зрозумілим.
У ній захоплює все: дивовижна енергія, невичерпна і водночас різнобічна ерудиція, душевне тепло та доброзичливість, з якою вона ставиться до людей. Її випускний 4-А клас — найспівучіший у школі. Половина учнів (а їх 30) навчається музиці в школі мистецтв. У лютому я проводив у цьому класі музичну виховну годину, присвячену відомому композитору, музиканту Аркадію Островському. За свою багатолітню працю музичного працівника я не зустрічав такого обдарованого класу. В цьому, насамперед, велика заслуга Віри Іванівни, у якої чудовий голос і яка знає багато пісень. Вчителька була і є активним учасником художньої самодіяльності Будинку культури села, ведучою концертів і тематичних заходів та вечорів.
У 1970-1980 роки в нашому селі знаходився літній піонерський табір «Сяйво Півночі», де відпочивали діти з міста Уренгоя. Віра Іванівна працювала там влітку старшим вихователем. Є ще одне в неї зацікавлення — об’єднувати серця одиноких людей. Разом зі своїм чоловіком Геннадієм Павловичем створила вона в Євпаторії клуб знайомств «Надія». Завдяки їм багато одиноких людей знайшли своє сімейне щастя.
Нещодавно з нашої розмови я довідався, що Віра Іванівна випускає цьогоріч свій останній клас. Нелегка багаторічна педагогічна праця і солідний вік (16 серпня їй виповниться 66 років) дають їй право попрощатись з улюбленою роботою. На моє запитання: «А що будеш робити вдома?» — вчителька відповіла: «Буду ходити у реабілітаційний центр «Зіронька», разом з пенсіонерами братиму участь в художній самодіяльності та різних культурно-освітніх і виховних заходах». Ось така вона, з таким оптимістичним настроєм планує своє майбутнє.
Через «Кримську світлицю» я хочу побажати Вірі Іванівні міцного здоров’я, завжди бути такою енергійною, доброю, з відкритими душею і серцем, якою я знаю її 35 років.

Борис КОЛОТЮК,
ветеран педагогічної праці
с. Уютне Сакського району
АР Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 31.05.2013 > Тема "Українці мої..."