Версiя для друку Обговорити в форумi

Мошенський Сергій Петрович народився 27 вересня 1963 року в місті Шпола, що на Черкащині. З 1983 р. — інвалід армії, працював інженером на заводі. В 1988 році закінчив Уманський педагогічний інститут, працював вчителем початкових класів, з 2000 року — військовий пенсіонер. 45 років віддав художній самодіяльності, з 2010 року відвідує український православний храм с. Куцівка, де й отримав дар писати. Проживає в селі Ротмистрівка Смілянського району.
Друкувався у виданнях «Смілянські обрії», «Шполяночка», «Земля», «Черкащина регіональна», «Склянка часу».

ЧЕРКАЩИНО МОЯ

Моя маленька батьківщина,
Моє село, Черкащино моя!
Для мене ти, як матінка єдина,
Твоє блакитне небо
 й золоті поля.
Де тихий Тясмин
 і дніпровські кручі,
Холодний яр, козацький
 Чигирин,
Софіївського парку
 солов’ї співучі,
Батьківська хата
 і Мотронин монастир.
Тут народилися
 герої Батьківщини:
Богдан Хмельницький
 і Тарас Шевченко,
Тодось Осмачко й Симоненко, —
Сини і дочки неньки України.
Трипільці, арії, русини —
Ми хлібороби й трударі.
Черкащина є центр всієї України,
Духовна і культурна
житниця Землі.
Народе мій, моя родино!
Любов і шану я несу тобі.
Черкащино — перлина України!
В моєму серці будеш ти завжди.

МОЯ БАТЬКІВЩИНА

Із чого починається для мене
 Батьківщина?
Наснагу й силу, що дає?
Для мене Батьківщина —
 це моя родина.
Це те коріння, що у мене є.
Це стежка босоногого
 дитинства.
Яка вела до ставу за селом.
Це колискова
 пісня материнська
Про мальви й чорнобривці
 за вікном.

Де пахне свіжа з печі паляниця,
Бабусин борщ вмліває в баняку,
Як соловей щебече у садку,
Це все мені ночами сниться.

Духмяний запах липи і акацій,
Кохання юності моїй.
Біля криниці кущ калини,
Весільний рушничок на ній.

Це батькова сорочка —
 вишиванка.
Червоне й чорне — як життя моє.
Свята вечеря, і родинні свята,
Батьківська хата —
сонце осяйне.

ПЕРЛИНИ МОВИ

Краплями краплинка крапотить,
Листопадить листям листопад.
Передзвоном дзвінко
 дзвін дзвенить,
Зорям зореславить зорепад.

Слова — перлини
 в океані різних мов,
Щоб володіти ними,
 треба їх дістати.
Одні для всіх — це мама,
 Бог, любов,
А інші неповторні,
 лиш тобі їх знати.

Сергій Мошенський
Черкащина

Проба пера

Доброго дня, шановна редакціє! Мене звуть Клименко Анна. Я навчаюсь на третьому курсі філологічного факультету Донецького національного університету. У майбутньому мрію працювати викладачем української мови та літератури в школі. Пишу вірші з дванадцяти років. За тематикою вони різні: про кохання, про Україну, про природу. Є і громадянська лірика. Надсилаю вам декілька віршів. Сподіваюсь їх побачити на сторінках вашої газети.

Наша мова

Я закохалася у неї,
Лише почувши її голос
Тендітний, ніби білая лілея,
І життєдайний, наче колос.

Лелеками в блакиті десь сповита…
В ній колір неба, колір жита.
Вона у квітах, в полі, у траві,
І в Україні, і в тобі.

В ній — перші згадки
 із дитинства,
В ній наша слава промениста.
Вона є і правда, і основа.
Вона — це мова. Наша мова.

Голодомор

Наче хмара небо затулила,
Наче зорі вже не горять.
Зажурилась земля, затужила —
Сотні душ у небо летять.
І нема ні кінця і ні краю
Цим стражданням
 і бідам людським.
Люди Господа й світ
 проклинають,
Бо нема чого їсти їм.

Діти, молодь, старі —
 всі вмирають
На дорогах і вдень, і вночі.
Всі вмирають,
і навіть не знають,
Чому їжі нема у печі?

Пам’ятаєм ті дні
 і не можем забути:
Вони в пам’яті пеклом горять.
Свічки в вікнах горять
вогниками спокути,
Сотні свічок в пітьмі миготять.

Міський етюд

Люди — роботи.
Масове знеболення.
Тотальне отруєння.
Релігія задоволення.
Цигарка чи ковток повітря?
У темряві фари–софіти.
В заторах — ланцюг тарганів.
Вивільнена агресія.
Годинника стріли у скроні.
Масова депресія.
Міцно стискаються зуби.
Не поціловані губи.
Я не встигла! Не встигла…
Кохання модифіковане.
Зізнання тільки пошепки.
Аби не забракло трафіку.
Все добре.
Все йде за графіком.
Все добре?

Анна Клименко
смт. Велика Новосілка
Донецька область

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 19.04.2013 > Тема "Душі криниця"