Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія і сучасність

У вересні минулого року Президент України В. Янукович підписав указ «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії». Місяцем пізніше Верховна Рада ухвалила постанову «Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни». У постанові сказано, що «в матеріалах Нюрнберзького процесу Корюківську трагедію визнали як найбільш масове знищення місцевого мирного населення на окупованих територіях за весь період Другої світової війни».
Весь світ знає про трагедію чеського села Лідіце, де 10 червня 1942 року фашисти, звинувативши жителів села в переховуванні чеських патріотів, розстріляли 340 чоловік. Така ж страшна доля спіткала французьке село Орадур. А хто не чув про білоруське село Хатинь! Фашисти, бажаючи помститися за вбивство партизанами німецького офіцера, 22 березня 1943 розстріляли 149 жителів Хатині.
Але мало хто чув про трагедію, що розігралася 1-2 березня 1943 року на чернігівській землі. У селищі міського типу Корюківка фашисти спалили і розстріляли близько 7 тисяч осіб.
Про Корюківську трагедію довгий час замовчували, оскільки, на думку радянських ідеологів, ця подія кидала тінь на партизанський рух. Адже саме за дії партизанів фашисти покарали жителів Корюківки. Німці ввели механізм кругової відповідальності мирного населення за акції партизанів. Бургомістр Чернігова попередив: «...Відповідальність за спокій і порядок у містах і селах покладається на все населення...». Смертна кара передбачалася і за недонесення про партизанів і їхніх помічників.
У ніч на 27 лютого 1943 року одне з партизанських з’єднань вчинило напад на Корюківський гарнізон, що повністю складався з угорців. За розгромлений гарнізон німці вирішили відігратися на місцевих жителях. Вранці 1 березня 1943 року, виконуючи наказ генерала Хойзенберга, каральний загін, що складався з німців та поліцаїв, оточив містечко. Під приводом перевірки документів карателі стали зганяти людей у будівлі театру, поліклініки, ресторану, клубу, дитячої консультації, двох шкіл та розстрілювати, не звертаючи жодної уваги ні на стать, ні на вік.
Дивом вцілілі місцеві жителі знайшли притулок у лісі. Через кілька днів частина з них повернулася до своїх осель і жахнулася: у дворах і на вулицях лежали гори трупів. Люди стали приводити в порядок розорене містечко. Але 9 березня карателі знову з’явилися в Корюківці. Частину жителів вони вигнали з будинків, заштовхали в сарай, який потім облили гасом і підпалили.
Війська Червоної Армії визволили Корюківку 19 березня 1943 року, через десять днів після трагедії. Як показала комісія з розслідування злодіянь фашистів у Корюківці, протягом двох днів окупантами було знищено 6700 осіб. З 1300 будинків більш-менш уцілілими залишилися всього десять.
Минуло 70 років з дня цієї небаченої трагедії. Українська Корюківка, де нацисти провели наймасовішу акцію зі знищення мирного населення, повинна стати ще одним суворим прикладом, який нагадуватиме людям про небезпеку нацизму, його ідеології.
Бібліотека-філія № 4 імені М. М. Коцюбинського Централізованої бібліотечної системи для дорослих міста Сімферополя в рамках цільової комплексної програми «Життя за законами гуманізму» до річниці трагічної дати провела для юнацтва годину-реквієм «Гірка правда Корюківської трагедії», яка пройшла 27 лютого в ЗОШ № 2 в 10 класі (викладач історії Сушина Н. А.). Увазі присутніх був представлений відеоролик «Трагедія очима очевидців» зі спогадами тих, кому пощастило вижити, фотоекспозиція «Відображена правда» та тематична полиця «Відбиток на сторінках історії». Після завершення заходу школярі вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв Корюківської трагедії.

Ірина РЕЙДЕР,
завідувач бібліотеки-філії
№ 4 ім. М. Коцюбинського
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 08.03.2013 > Тема ""Білі плями" історії"