Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановні кримчани! За дорученням керченської «Просвіти» вітаю вас з Днем Злуки України! Ця дата, на жаль, ще не стала офіційно святковою. Але таке бажання громадянами висловлюється постійно. Чому б ні? Сполучені Штати, наприклад, крім Дня незалежності, ще мають День подяки, що також має відношення до становлення держави. До того ж у цей день роком раніше (22 січня 1918 року) Центральна Рада на чолі з професором Михайлом Грушевським проголосила незалежність України. А 22 січня 1919 року уряди України і Західної Української Народної Республіки (яка була створена після розпаду Австро-Угорської імперії) проголосили злуку обох держав.
Про приєднання до ЗУНР заявили і українці Закарпаття, що було захоплене Угорщиною. Галицька армія спробувала їх захистити, але тоді сил не вистачило, щоб утримати цю українську землю.
На той час відроджена Польща на чолі з маршалом Пілсудським активно виявила свої наміри щодо Західної України, маючи на увазі свої кордони часів Богдана Хмельницького. Та Радянська Росія вже поновила свою владу над Україною і тому вступила у війну з поляками за цю вже «свою» територію. Після поразки під Варшавою і вимушеного миру у березні 1921 року Росія віддала Польщі Галичину, Холмщину, Підляшшя і Західну Волинь. Так, як це відбулось у 1667 році за умовами Андрусівського миру, коли Польща одержала всю Правобережну Україну. В обох випадках представники України до переговорів не були допущені. Цю землю обидві держави вважали територією, яку можна завойовувати чи ділити. Отак наша злука, як і тоді, стала розлукою. Можна ще згадати, як під час Другої світової війни, у період поразок, Сталін пропонував через посла Болгарії Гітлеру новий Брестський мир та віддати йому Україну.
Сьогодні нас ніхто не ділить і не віддає. Після наших втрат і поразок ми нарешті вільні і самостійні. Але знову насуваються хмари поневолення з північного сходу. А наша влада, як «дядьки отєчєства чужого», за висловом Тараса Шевченка, щось мудрує, вагається і вже «дискутує» – чи не спробувати ще раз московського хліба (у вигляді газу, нафти і т. ін.). Тож пам’ятаймо латинський вислів: «Хто міняє свободу на хліб, не одержить ні свободи, ні хліба». Тримаймо порох сухим! Слава Україні!

В. О. БРЯНЦЕВ,
доктор географічних наук, професор
м. Керч

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2013 > Тема ""Білі плями" історії"