Версiя для друку Обговорити в форумi

У жовтні народився видатний український поет та літературознавець Богдан-Ігор Антонич. На відзначення 103-ї річниці від дня його народження у Львівському музеї історії релігії відбулася літературно-музична композиція. Головним організатором цього дійства виступив музей Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв. Усім запрошеним та гостям було роздано листівки з програмою вечора, що дістала назву «Гармонія душі».
У рамках цієї ліричної програми виступили талановиті особистості – українці зі Словаччини. Супровідне слово виголосив Іван Гвать — шанований русин-українець з Лемківщини. Цікаво було слухати його думки про поета, особливо милувала слух ніжно-дзвінка говірка. До таємниць навколо імені Антонича призвело і віднайдення та відновлення його могили на Янівському цвинтарі. Одним із «першопрохідців» у цьому стало подружжя Калинців.
Доповідач віднайшов захоплюючі спогади людей про Антонича. Наприклад, те, як цей майстер вишуканої поезії створював свої поетичні скарби. Декламуючи вірші, автор мимоволі поринав у світ мелодійного звучання слова, не усвідомлюючи і не бачачи нічого навколо. Зі спогадів його сучасниці «...він ніби «вичаровував» слова, над якими надписував безліч синонімів та варіантів, обираючи найбільш влучне».
Серед присутніх у залі були такі поважні гості, як поет і прозаїк Ігор Калинець, який називає Богдана-Ігоря Антонича своїм учителем на письменницькій ниві. У ювілейну 100-ту річницю від дня народження славетного поета в пана Ігоря зродилася ідея створити книгу «Знане і незнане про Антонича», яка сьогодні є одним із найважливіших джерел біографії і відкриває завісу на незнані чи призабуті події з життя Богдана-Ігоря. Приємно також і те, що таку подію не оминула увагою Львівська обласна рада, представник якої теж був серед гостей та вручив подарунки учасникам творчого вечора, сказавши своє вступне слово.
Упродовж дійства публіка зачаровано насолоджувалась декламуванням віршів Антонича та піснями у виконанні Ліни Гвать разом зі словачками Яною Адамишиновою та Іветою Космачовою, які надзвичайно тонко і злагоджено передали усю чуттєвість української пісні.
Головною метою свята став акцент, поставлений на поетичних здобутках Антонича. В одному зі своїх віршів поет сам позиціонує себе: «Я боровся із Богом завзято». Автор не певний, що Бог завжди є поруч, проте все ж таки визнає могутність Творця і знаходить гармонію в душі. Доречним тут стане пригадати крилатий латинський вислів, який стосується узагальнення біографії Антонича: «Я людина і ніщо людське мені не чуже».
Хтозна, як би склалася доля поета поза межами Львова. Саме тут Антонич відкрив для себе непізнанні краєвиди і виміри поезії, в яких його душа окрилено витає досі, надихаючи та піднімаючи до висот нові обдаровані покоління.
Місто Лева, де пройшли метаморфози Антоничевої молодості і крізь каміння проросли його квітчасті мелодії, з пошаною зберігає кожну мить пам’яті про поета світової величі.

Христина ЛУШИНА,
учасниця творчої студії «У Кобзаревій світлиці» музею Тараса Шевченка
Львівського палацу мистецтв

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 26.10.2012 > Тема "Душі криниця"