Версiя для друку Обговорити в форумi

Кожному відомо із фізики, що різнойменні полюси притягуються. Так само люди різної вдачі, культури, побуту підсвідомо тягнуться одне до одного, щоби пізнати щось нове, цікаве і таким чином збагатити свій власний досвід.
Маріуполь – велике промислове місто Сходу України. За часи, коли головою міста був прихильний до українства Михайло Поливанов, була досягнута домовленість про братерство з культурним центром Західної України – Львовом. Протилежні за вдачею регіони обмінювались досвідом на користь обом сторонам. На жаль, нині колишні стосунки зовсім не підтримуються. Але львів’яни не забули цікавого досвіду.
Згідно із стратегією розвитку конкурентоспроможності, яку розробили компанія «Монітор груп» та Львівська міська рада, вони прагнуть зробити свій край справжньою Меккою для туристів. Саме тому представники міської ради наполегливо мандрують Україною та презентують найбільш принадні витвори міста Старого Лева — славнозвісне пиво «Львівське», шоколад «Світоч», морозиво «Лімо» тощо. Львів’ян щиро вітали Київ, Відень, Запоріжжя, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, оскільки вправні організатори супроводжують рекламу ласощів цікавою культурною програмою. Це вулична вистава «Глорія» театру на ходулях «Воскресіння», виступ струнного квартету «INSO-Львів» Львівської філармонії та наочна історія створення пива «Львівське», розіграна акторами першого в Україні театру живих скульптур.
Усе добре підготували мешканці Західної України і під час недавнього відвідання Маріуполя. Але не могла Марта Іванишин – заступниця керівника відділу промоції міськради Львова — передбачити, що в Маріуполі їх не зустрінуть представники міської ради. Що такий цікавий захід, який в інших містах перетворюється на свято для більшості жителів, пройде у нас практично непоміченим. Чому? Тому що напередодні виборів влада Маріуполя, яка складається повністю із представників Партії регіонів, свідомо ігнорує будь-які українські починання. Так, під час святкування Дня незалежності України, коли до Приазов’я завітали колективи світового рівня — Національний заслужений академічний український народний хор ім. Г. Верьовки та Національна капела бандуристів ім. Г. Майбороди – їхні виступи також не зустрів і не привітав жоден маріупольський чиновник. Тоді запрошення на концерти відділ культури поширював лише серед «своїх», і члени «Просвіти» взагалі б нічого не побачили, якби керівники Союзу українок через власні знайомства не потурбувались про це. Жодна газета міста також не згадала про ці чудові виступи.
Про «Дні Львова у Маріуполі» було надруковано маленьке оголошення у газеті «Приазовський робочий», де не було вказано навіть час початку заходу, та побіжно згадувалось на одній з програм ТБ. Голова Маріупольської «Просвіти» Анатолій Мороз намагався з’ясувати у міській раді: коли ж почнеться дійство? Його довго «футболили» від одного чиновника до іншого, котрі вказували час початку від 9 ранку до 12. Українці у вишиванках прийшли на площу... з’ясувалось, що початок буде о 13-й годині.
На зустрічі гостей не було нікого з міськради, лише преса. Виконуюча обов’язки начальника управління туризму департаменту «ЄВРО-2012» Львова Галина Гриник розповіла журналістам про свої плани. Минулого року Львів відвідали майже 1 мільйон туристів, більшість — з різних регіонів України. Пані Гриник запрошувала турагенції та маріупольців на яскраві заходи: театральний фестиваль, «Свято сиру і вина», екскурсії «Ніч у Львові». Тут же роздавались барвисті листівки, де наголошувалось на цілком доступних цінах для відвідувачів. Бо якщо Київ визнаний найдешевшою столицею Європи (на 100 євро західний турист може відпочивати 4 доби), то у Львові маріуполець, разом із проїздом на потязі та ночівлею, може провести добу за 300 гривень. Певно, це рекорд економності при насиченій культурній програмі, що проводиться цілком безплатно на вулицях та площах Львова.
Гості подарували українській школі № 66 бібліотечку книжок від львівських видавництв, а місту на згадку залишили кумедного жовто-блакитного лева, розмальованого під час фестивалю «Парад Левів» художником Г. Равським.
Маріупольці охоче фотографувались біля строкатого лева, але їх було зовсім мало. Зовсім не стільки, скільки мало б зустріти щиросердних людей із Західної України.
Сподіваємось, що наступного разу почуття гостинності та поваги у керівництва Маріуполя переможуть над політичними амбіціями...

Ірина МОЛЧАНОВА,
член НСЖУ
м. Маріуполь

На фото: маріупольські просвітяни біля львівського лева (праворуч - А. Мороз)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 12.10.2012 > Тема "Резонанс"