Версiя для друку Обговорити в форумi

Вересневий день, теплий і сонячний, у далекому 1938 році подарував світові чудову людину — Вадима Михайловича Роїка. Тільки народився він не в Криму, де живе з юності, а в невеликому містечку Лубни на Полтавщині, знаному в усій Україні завдяки пісні «Від Києва до Лубен насіяла конопель...» та Мгарському Спасо-Преображенському монастиреві, що височить на пагорбі над Сулою і сяє куполами на всю округу.
Саме в Лубнах і звела мене доля спочатку з його матір’ю, відомою вишивальницею Вірою Сергїївною Роїк, а потім і з ним самим. Віра Сергіївна теж народилася в нашому містечку, тож часто приїжджала сюди з сином, де в галереї образотворчого мистецтва влаштовувалась виставка її робіт «Український рушничок». За великий внесок у розвиток і пропаганду народного мистецтва, а особливо вишивки, їй було присвоєно звання Героя України і звання почесного громадянина Сімферополя, де жила і працювала десятки років, а також почесного громадянина міст Лубни та Кобеляки. А Вадим Михайлович допомагав Вірі Сергїївні в організації виставок по всій Україні, за кордоном і в рідному місті над Сулою. Я ж неодноразово писала репортажі про ці важливі мистецькі події. Так і відбулося наше знайомство. А потім я довідалась, як багато було зроблено Вадимом Михайловичем, випускником Дніпропетровського інституту залізничного транспорту, у транспортній і будівельній галузях. Під його керівництвом споруджувалася друга смуга аеродрому в Сімферополі, причому в складних умовах, адже на заваді стояла автомагістраль, котру ніяк не можна було перенести в інше місце. Довелося прокладати тунель... Споруджував він і адмінкорпус Кримського зонального агентства повітряних сполучень, президентом якого працював тривалий час, і житлові будинки в Сімферополі та багато промислових об’єктів, а пізніше — аеродром імені Хосе Марті на Кубі. Тож не випадково Вадим Михайлович — заслужений працівник транспорту України та АР Крим.
Де б не бував Вадим Михайлович разом з Вірою Сергїївною, — всюди в обох з’являлися друзі, з якими не поривалися зв’язки за життя Віри Сергіївни і продовжуються зараз. Це — художники, краєзнавці, журналісти, майстри вишивання, різьблення по дереву та інших видів народної творчості, педагоги, працівники музеїв й інших закладів культури. У далеких від Сімферополя Львові й Луцьку, в Луганську і Києві, в Полтаві і Лубнах, у Дніпропетровську, Москві, Саратові, Тулі, у десятках інших міст України, Росії, Білорусі, Прибалтики, Кавказу є люди, з котрими у Вадима Михайловича є спільні теми для розмов, обміну інформацією. І найчастіше тут, у Криму, відбуваються теплі зустрічі, адже Крим — це сонце, море, чудові краєвиди, напоєне ароматами екзотичної рослинності повітря, пам’ятки історії і культури, яких не побачиш більше ніде. Тим більше, що в Гурзуфі розташована база відпочинку «Мрія» родини Роїків. Організацією діяльності бази в основному займається його дружина Валентина Василівна, надійною помічницею якої стала донька Олена.
Всі члени родини Роїків працюють. Найстарша донька Марина — юрист, заступник начальника управління юстиції АРК, її донька, внучка Вадима Михайловича Юлія, після закінчення факультету іноземних мов Таврійського національного університету ось уже кілька років працює в Англії, найменша донька Аліна — лікар, дитячий невролог.
У родині панує взаємоповага, діти і внуки виховуються в дусі патріотизму, національної гідності. Вадим Михайлович і Валентивна Василівна — інтелігентні люди, знавці літератури, мистецтва, історії, культури рідного краю й усієї України. Варто лише познайомитись з їхньою домашньою бібліотекою, картинами, які прикрашають стіни квартири, самою атмосферою, котра панує в домі, і стане зрозуміло, яке широке коло інтересів родини.
Вадим Михайлович багато зусиль віддає вшануванню пам’яті мами, пропаганді її творчих здобутків. З осені минулого року виставка Віри Сергїївни «Український рушничок» експонувалася на Полтавщині — в рідних Лубнах, у Вовчику Лубенського району, в Миргороді, в обласному центрі. Він особисто приїжджав на Полтавщину, брав участь у відкритті виставки в Полтавському художньому музеї. А зараз турбується про встановлення пам’ятника на могилі Віри Сергіївни і про відкриття музею української вишивки її імені в Сімферополі.
 В передостанній день вересня Вадим Михайлович відзначає день народження. Хай же цілюще кримське повітря, вся природа рідної землі дають йому міцне здоров’я і бадьорість та енергію на багато років!

Євгенія ЛОГВИНЕНКО
Лубни — Сімферополь — Гурзуф

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2012 > Тема "Українці мої..."