"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема "З потоку життя"
#36 за 07.09.2012
ПОДАРУЙМО ВИШИВАНКУ УКРА╥НЦ╤!
Кримський Майдан
Напередодн╕ свята Незалежност╕ Клавд╕я ╤ван╕вна Москв╕на, як ╕ щотижня, в╕дв╕дала редакц╕ю «Кримсько╖ св╕тлиц╕», аби взяти св╕жу газету. Ж╕нка з╕зна╓ться, що на сьогодн╕ це для не╖ — ╓дина розрада. Нав╕ть коли в╕д’╖жджала на Черн╕г╕вщину, за газетою приходив ╖╖ син, аби, повернувшись додому, мати змогла вдосталь нат╕шитися сп╕лкуванням з╕ сво╓ю незрадливою подругою. Та минуло вже п╕втора року, як не стало ╕ сина, якому було лише сорок п’ять рок╕в. ╤ був в╕н для матер╕ ус╕м: ╕ пом╕чником, ╕ порадником, а головне — р╕дною душею. Меншенький, Андр╕йко, прожив лише с╕м рочк╕в ╕ загинув траг╕чно, а про те, що переживе ╕ Володимира, Клавд╕я ╤ван╕вна й гадки не мала. Та х╕ба ж вона цього заслужила? Давно вже нема╓ н╕ батьк╕в (татусь повернувся з в╕йни ╕нвал╕дом), н╕ чолов╕ка, н╕ подруг, ╕ поговорити про св╕й р╕д, про сво╓ минуле вже н╕ з ким. Лишилися лише старша сестра на Черн╕г╕вщин╕, але вже надто слаба для серйозних розмов. А душу переповняють спогади: про два голоди, та ╕ решта життя була не дуже ситою, бо чи багато платили за радянських час╕в ж╕нц╕-поштарц╕? Але таки домоглася квартири — п╕сля двадцятир╕чного оч╕кування написала листа самому Леон╕ду Брежн╓ву. Ледь встигла в╕днести на пошту, аж до не╖ зав╕тала ц╕ла делегац╕я — усв╕домлювали-таки свою провину. Але щастя в нову оселю так ╕ не прийшло — мабуть, отакою Клавд╕я ╤ван╕вна вдалася — нещасливою (така ╖╖ щодо цього думка). Насправд╕ ж народилася Клавд╕я ╕ п╕дростала гарною, тенд╕тною, мала багато залицяльник╕в. А ще — принциповою, небайдужою, над╕леною гострим критичним розумом. Все це при н╕й ╕ тепер. Тому й хочеться под╕литися думками ╕ про сьогодення, ╕ про майбутн╓ кра╖ни, та з ким, якщо не з╕ «Св╕тличкою»? Нових товаришок вона не шука╓ — надто вже розчарована в людях. Серед них тепер дуже багато нещирих, др╕б’язкових, продажних ╕ зрадливих — н╕кому в╕дкрити душу. Тож краще вже взагал╕ н╕кого близько до себе не п╕дпускати. Ось так ╕ трима╓ться Клавд╕я ╤ван╕вна одиначкою, бо де ж знайти соб╕ под╕бних? А знайти ╖х можна було на свят╕, куди зав╕тала вона на наше запрошення. Бо де, як не тут, поставитися до не╖ могли як до р╕дно╖, г╕дно оц╕нити ╖╖ справжню щиру укра╖нську душу, хоча б те, що, проживши в Криму понад ш╕стдесят рок╕в, значну частину з яких просп╕лкувалася вона з чолов╕ком-рос╕янином його мовою, як ╕ з оточенням, ж╕нка раптом перейшла на р╕дну, укра╖нську, почала читати т╕льки укра╖номовну пресу, до сл╕з вбол╕ваючи за майбутн╓ сво╓╖ держави. На жаль, не маю чим вт╕шити нашу самов╕ддану читачку, бо, зг╕дно з пол╕тичним прогнозом, Укра╖ни в Криму ставатиме дедал╕ менше, а т╕, хто вже завершив земний шлях, не порадують б╕льше ж╕нку сво╓ю присутн╕стю. Шановн╕ читач╕! Якщо вас схвилювала розпов╕дь про цю пан╕ ╕ ╓ така можлив╕сть, — подаруйте ╖й вишиванку. Це стало б символом нашо╖ з вами сол╕дарност╕ щодо матер╕, яка втратила обох син╕в, щодо укра╖нки, яка зберегла свою душу в чистот╕ ╕ любов╕ до Батьк╕вщини, попри непрост╕ кримськ╕ реал╕╖. Звичайно ж, вона про це ╕ не за╖калася, нав╕ть безкоштовний прим╕рник газети не погоджу╓ться брати, хоча пенс╕ю ма╓ всього у тисячу гривень. А про п╕дроб╕ток у в╕с╕мдесят рок╕в говорити не доводиться. Вишиванки не маю я ╕ сама, але вже мр╕ю, як Клавд╕я Москв╕на вчергове по╖де в н╕й на Батьк╕вщину ╕ до не╖ не ч╕плятимуться б╕льше жодн╕ житт╓в╕ негаразди, бо така ж сорочка — обер╕г, ╕ вона буде закодована лише на добро.
Тамара СОЛОВЕЙ
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2012 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10728
|