Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримський Майдан

Скажу відразу – мав завжди підозри до закладів громадського харчування. Єдина письмова подяка від мене була за майстерно приготоване чахохбілі з курчати в одному із сімферопольських кафе років 20 тому. Неадекватні ціни, відсутність культури обслуговування, голосна музика, різноманітні недружні запахи, загальний рівень шуму не можуть не відштовхувати. Або одночасно увімкнений телевізор і голосна музика в тому самому залі, як ось в севастопольській піцерії «Челентано». Двічі просив зробити музику тихше – адже не чутно співбесідника – та професійна глухість працівників так і не зробила звукову атмосферу комфортнішою.
Біля прилавка помітив стенд з газетами. Виявилось, що їх можна почитати, а хто не встиг – навіть взяти із собою. На вільне місце вставив десяток газет «Слово Севастополя», які мав із собою. Газета україномовна і номер присвячений 20-й річниці ВМС України – хай севастопольці і гості міста почитають.
І хвилини не пройшло, як офіціант Наталя забрала мої газети і вже попрямувала в підсобне приміщення. Але я встиг зупинити її і розпитати, в чому справа. Виявилось, що «ніззя»! Чому? Дозволено розміщувати тільки ті газети, які вона за рішенням керівництва купує в кіоску. Але ж я безкоштовно пропоную! «Ніззя»! А «мона» тільки «Сегодня», «Крымскую правду» і «Комсомольскую правду в Украине».
Попрямував до директора. Дар’я Дмитрівна, почувши від мене, що я журналіст, відразу сказала, що розмовляти буде… лише в присутності адвоката. Письмове розпорядження про перелік газет є, але вона його не покаже – звертайтесь до вищого керівництва. Дайте телефон, кажу. Ні, я сама повідомлю.
Я сказав їй, що не записуватиму розмову на диктофон, але прошу відповісти, чи знає вона, що цензура в Україні заборонена. Пояснив, що зміст «Слова Севастополя» продержавницький, не те, що зміст сумновідомої антиукраїнської «Крымской правды». Але достукатись до громадянської свідомості і здорового глузду не вдалось.
Не дочекався я і дзвінка від вищого керівництва, хоча і залишив контакти, а хотілось би розпитати – чи не із самої Москви йде сувора рознарядка на пресу для севастопольської піцерії «Челентано», і чому вони так бояться українських газет? Тим часом, їх немає і в газетних кіосках, де навіть київських газет російською мовою не віднайти. Лише «Сегодня» і «Комсомольская правда в Украине»...

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
м. Севастополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 17.08.2012 > Тема "Резонанс"