Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна редакціє «КС»! Ви якось запитували, чи є такі приклади, щоб люди інших націй допомагали українцям підвищити свою освіту, культуру? Надсилаю матеріал про німця Миколу Корфа — дальнього родича барона Корфа, який вчився разом із О. Пушкіним у Царськосельському ліцеї.
Це матеріал Павла Мазура — краєзнавця з Маріуполя, статтю якого ви недавно друкували. Я зробила лише рецензію.
*   *   *
Книгу Павла Мазура «Колиска земської народної школи» (Маріуполь, «Азовье», 2009 р.) мені подарувала директорка вказаного видавництва Галина Грандель. На обкладинках розташовані світлини Маріуполя ХІХ століття й фото пана з пишними вусами та добрими очима. Виявилось, це видатний педагог — Микола Олександрович Корф, засновник земських шкіл у колишньому Олександрівському повіті, який включав сучасну Донеччину, Запоріжжя та Дніпропетровщину. Він один ціною постійних зусиль зорганізував на величезних теренах справжню мережу початкових шкіл для селянських дітей, якої не було більше у Російській імперії. Досвід Миколи Корфа у 80-х роках ХІХ ст. вивчали не лише в Москві та Петербурзі, але й по всій Європі. А ми — нащадки славного ентузіаста — нічого про нього не знаємо…
Сумно й соромно, панове.
Треба подякувати Павлу Мазуру — відомому вчителеві й краєзнавцю, що він упродовж 20 років збирав матеріали про видатного діяча Приазов’я і видав книгу, яка, без перебільшення, потрібна кожному сучасному вчителеві. Можна багато говорити про зміст твору. Ліпше наведу цитати, котрі, можливо, змусять Маріупольське управління освіти просити автора перевидати «Колиску земської школи» великим накладом, щоби вчителі могли придбати працю, яка повинна стати настільною для кожного справжнього педагога.
«Саме так: лише вчитель, який все життя вчиться, добирається, як радили М. О. Корф та Х. Д. Алчевська, «ДО САМОГО ДЖЕРЕЛА», і свою любов до дитини поглиблює знаннями науки про її, дитини, розвиток, працює творчо і згуртовує навколо себе живий організм «ШКОЛИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ТВОРЧОСТІ», здатний впроваджувати в життя концепцію НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ, забезпечити єдність національного і загальнолюдського» (с. 77).
М. О. Корф чи не першим порушив питання про необхідність навчання дітей рідною мовою. Показово, що перші земські школи Олександрівського повіту були створені у грецьких селах Приазов’я, оскільки ті були заможнішими за українські. І перший досвід роботи в народних школах Корф здобував та поширював на всю Росію саме за прикладами грецьких сіл. Його однодумниця Христина Алчевська навчала дівчат у своїй школі не лише російській, але й українській мові, незважаючи на Валуєвську заборону. «В 1899 р. на подвір’ї харківської садиби Алчевських було встановлено бюст Тараса Шевченка скульптора В. Беклемішева. Власне, то був ПЕРШИЙ пам’ятник поету в Україні» (с. 77).
Наостанок ще одна зовсім коротенька цитата: «Перевірні іспити, які час від часу проводив М. Корф по школах, — ЦЕ СВЯТО ДЛЯ ДІТЕЙ, якого вони чекають не лише без усякого страху, але з великим захопленням і нетерпінням…» (с. 71). Мені здається, навіть цих коротеньких згадок про методи навчання Миколи Корфа достатньо, щоби вивчати його труди з олівцем у руках, якщо ти — справжній Вчитель!

Ірина МОЛЧАНОВА,
просвітянка
м. Маріуполь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2012 > Тема "З потоку життя"