Версiя для друку Обговорити в форумi

"НАМ - 10 РОКІВ!" - під таким гаслом відбувся святковий концерт в актовому залі Кримського державного інженерно-педагогічного університету, на п’ятиріччі якого "Кримській світлиці" свого часу теж довелося побувати. Щоправда, тоді то був ще інститут (фахівців з університетськими дипломами цього року випускають вперше) і назва його звучала трохи по-іншому. Але це - лише зовнішні прикмети змін, що відбулися за останній період.
Взагалі ж, познайомитися з живою історією університету міг в залі кожен - її було озвучено вустами ведучих поміж окремими номерами концерту, проведеного силами студентів та випускників КДІПУ, зокрема, причетних до факультету музичного виховання.
Не випадково декан інженерно-педагогічного факультету, доктор технічних наук Умер Абдулайович Абдулгазіс назвав цей навчальний заклад «енциклопедичним». Дійсно, вражає його багатопрофільність: від підготовки фахівців професійної освіти з експлуатації та ремонту автомобілів, технології машинобудування, охорони праці в машинобудуванні та моделювання, конструювання і технології швацьких виробів (гостею факультету, що має саме такі кафедри, я стала) до суто мовних кафедр і навіть впритул пов’язаних з мистецтвом.
- В даному випадку ми орієнтувалися на спеціальності, що здатні відображати менталітет кримськотатарського народу, - пояснює Умер Абдулайович. -
В університеті, зокрема, готують педагогів з кримськотатарської - української, кримськотатарської - російської та кримськотатарської - англійської мов. З давніх часів існує традиція кримськотатарської етнопедагогіки - ми теж взяли її на озброєння. Належне місце у цьому світлі відводиться і культурі (декоративно-прикладному, образотворчому мистецтвам, грі на народних інструментах тощо).
Бажання познайомитися ближче з Умером Абдулайовичем виникло ще під час вручення випускникам факультету дипломів, що передувало концерту та випускному вечору-стоднівці, яким малося розпочати традицію щорічних зустрічей всіх випускників КДІПУ (цього разу на них очікував «ректорський» плов - на 700 осіб). Вручивши своїм донедавнім студентам дипломи і розлучаючись з ними, Умер Абдулгазіс не витримав - відвернувся до вікна, аби його сльози залишилися непоміченими.
- За тридцять років педагогічної діяльності  так і не звик до цих розлучень, - зрештою перестав соромитися своїх почуттів цей солідний і мужній на вигляд чоловік. - За період навчання настільки зріднюєшся з людьми, що неможливо залишатися спокійним, потискуючи руки своїх учорашніх студентів, а нині колег.
Ті дрібні жартівливі зауваження, якими він перекидався з молоддю, свідчили, що у них є спільні «сімейні» справи і «сімейні» традиції.
На моє прохання трішки розповісти про себе, Умер Абдулайович повідомив, що у 1974 році закінчив Андижанський сільгоспінститут, працював в системі сільгосптехніки, потім викладав в Бухарській філії Ташкентського політехнічного інституту, який згодом був реорганізований в Бухарський технічний інститут. З 1978-го по 1994 рік доля пов’язала Умера Абдулайовича з Харківським політехнічним інститутом, де він пройшов шлях від  пошукача до аспіранта та доктора технічних наук. З 1995 року працює в КДІПУ.
На той час факультет мав лише одну спеціальність - трудове виховання, а сьогодні, окрім цієї, збереженої, ще й перераховані чотири фахи. З ініціативи професора Абдулгазіса цього року проводитиметься набір студентів ще за одним, новим напрямком - технологія і обладнання зварювального виробництва.
До речі, одну з кафедр факультету очолює сам ректор університету, професор Февзі Якубович Якубов. Багато чим дивує ця непересічна людина. А особливо - тією невичерпністю ідей, що зазнають втілення у заснованому ним ВНЗ.
І не обов’язково стосуються вони саме навчального процесу. Нещодавно ректор виступив з ініціативою створити на території університету монумент відродження кримськотатарського народу за проектом доктора архітектури Зареми Нагаєвої. На монументі, зокрема, будуть  слова подяки  узбецькому і українському народам. Тому майбутню споруду і назвала під час концерту одна із випускниць КДІПУ минулих років пам’ятником дружби народів, передавши ректорові на його будівництво свій посильний внесок - сто гривень. Ця дівчина, на ім’я Катерина, звернулася до присутніх в залі кримськотатарською мовою, тим самим показавши, що монумент дружби слід споруджувати не лише в мармурі, але і в наших серцях.

На фото: отримати перші університетські дипломи - особливо почесно!
Фото Юрія ЖАГЛІНА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2003 > Тема "Крим - наш дім"