Версiя для друку Обговорити в форумi

Відлуння Чорнобиля

Чорнобильський вітер по душах мете, чорнобильський пил на роки опадає, годинник життя безупинно іде, лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає...
Спливають роки, все далі віддаляючи нас від тих страшних квітневих подій 1986 року, а Чорнобильський вітер і досі мете по наших душах.
Чорнобиль 26 квітня 1986 року назавжди увійшов в історію, як страшна трагедія, найбільша екологічна катастрофа ХХ століття. Величезний викид радіації зробив Чорнобиль мертвою зоною, забруднив землю і ріки...
Мальовничий край із родючими землями, зеленими лісами, квітучими садами, тихими і швидкоплинними ріками... Хто б міг подумати, що настане час і українські краєвиди не приваблюватимуть, не чаруватимуть, а відлякуватимуть, нестимуть небезпеку. Чорнобиль зранив душі, осиротив сім’ї, забрав життя у багатьох людей. Скільки б часу не пройшло, а дзвони Чорнобиля болем і смутком відгукуватимуться у наших серцях.
У цей теплий весняний день ніщо не передбачало біди. Був час буйного цвітіння садів, передсвяткових турбот. Ночами співали солов’ї, місяць прокладав доріжки в чистих прип’ятських водах. 26 квітня 1986 року о 24 годині 23 хвилини тишу нічного полісся перервав могутній вибух. Для людей почалося одне з найбільших випробувань – на мужність, витримку, професійну зрілість, вірність службовому та цивільному обов’язку. З цієї трагічної ночі, прозвучавши сигналом біди і горя мовами усіх народів планети, слова «Чорнобиль. Четвертий енергоблок» стали координатами всесвітньої тривоги.
24 година 23 хвилини 26 квітня 1986 року. Менше десятка звичайних цифр, які поодинці по суті своїй абсолютно нейтральні – цифри та й годі. А разом, саме у такому порядку, вони обернулись для людства небувалою трагедією, в епіцентрі якої опинилась благословенна українська земля.
Катастрофа. Ліквідатор. Евакуація. Переселенець. Терміни, донедавна абстрактно далекі, але після 26 квітня не лише набрались по вінця радіоактивного пилу, вони стали ознакою і виміром людського горя, людської долі, людського життя.
Замуроване життя Чорнобильської зони: ні шелесту травинки, ні пташиного співу, ні веселої усмішки дитини, — нічого… похмура труна прекрасної землі, перед якою схилив голову «розп’ятий Христос». А раніше тут шуміли зелені гаї, дзюрчали струмочки, співали солов’ї та розплескувався навкруги веселий дитячий гомін, а тепер всепоглинаюча тиша охопила тисячі людських сердець, обвела коло навкруги «мертвої зони».
Чорнобиль… Нині це слово знає увесь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.
Після трагедії населення не було достатньо поінформовано, масштаби її замовчувалися, від того постраждало ще більше людей. Коли таки усвідомили масштаби того, що сталося, справжній розпач охопив людей. Зараз кожного року 26 квітня, у річницю аварії, у школах та інших навчальних закладах, по телебаченню та радіо проводять відповідні лекції, згадуючи безневинно загиблих та постраждалих… Це дуже добре і потрібно, бо допомагає людям уникнути повторення подібних трагедій. Хоча подібна катастрофа і сталася минулого року в Японії, але там «спрацювала» природна стихія, а не людський фактор.
Вибух на ЧАЕС міг би стати останнім днем для України, якби у вогнище палаючого реактора не кинулися прип’ятські пожежники і нічна зміна станції, жертвуючи собою, щоб скувати масштаби катастрофи. Через кілька годин їх, спалених радіацією, заміняли інші. А потім лік тих, які замінятимуть, піде на тисячі. На десятки тисяч. Аж поки вони не вгамують шал катастрофи. І буде ім’я їм, не знане досі у світі, – ЛІКВІДАТОРИ.
Але, на жаль, наше суспільство неоднорідне: серед нас є і герої-пожежники, які ціною свого життя рятували людство, а є і такі, що грабували покинуті оселі...
Чорнобиль… Полин-трава… Це, певно, вона дала назву стародавньому місту на берегах Прип’яті. Чорнобиль – «чорний біль» нашої землі, який прийшов крізь роки у прекрасне українське місто і спустошив все живе, зранив землю і людей. Для людей цей край став мертвим, але природа продовжує жити і далі. Вона мовчки страждає за помилки людей. Повертаються у безлюдну зону птахи і дивуються, чому не чути людського гомону, чому тут немає життя. У цій місцевості живуть здичавілі тварини, навіюють тяжкі думки безлюдні будинки.
Але не тільки екологічні проблеми висвітлив Чорнобиль. Чорнобиль духовний – це теж екологічна проблема, проблема екології душі людської. Можливо, чорнобильська трагедія не набула б такого розмаху, коли б тоді у державі не було так багато брехні. І ті, хто зобов’язаний був вчасно сказати людям правду, не зробили цього, виявилися нечесними, чорними душею, бо думали не про людей, не про майбуття, а про свої «кар’єри» та «премії» — у цьому трагедія тогочасного суспільства. До речі, аналогії присутні і сьогодні серед «державних мужів».
Чорнобиль – це незагоювана рана на тілі нашої планети. Це наша українська і світова трагедія. Людське недбальство, глум, знущання з природи, сучасна наука з її фантастичною, не завжди контрольованою могутністю призвели до найбільшої атомної катастрофи ХХ століття. Ядерний жах не обминув нікого. Ще дуже багато років він нагадуватиме про себе.
Завжди пам’ятаймо тих, хто стояв пліч-о-пліч, але зараз їх немає серед живих, тих, хто ціною свого життя став на заваді «ядерної чуми», вони завжди будуть у наших серцях.
Берегти природу, екологію навколишнього середовища мусить кожен із нас, як і дбати про екологію, чистоту своїх вчинків, дій і почуттів.
І я впевнений, ці поняття невіддільні одне від одного.

Євген НЕДИЩУК,
депутат Волинської обласної ради, голова міської організації «Афганці Чорнобиля»

Будівництво укриття над ЧАЕС завершать за три роки

Завдяки міжнародній підтримці Україна виконає взяті зобов’язання і в 2015 році завершить будівництво нового об’єкта «Укриття» (конфайнменту) над аварійним четвертим енергоблоком ЧАЕС, а також сховища відпрацьованого ядерного палива. Про це заявив, перебуваючи в Японії з офіційним візитом, міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога на 45-ій щорічній конференції Японського атомного промислового форуму (JAIF) в Токіо.
Глава МНС висловив вдячність світовій спільноті за наукову, технічну, фінансову та гуманітарну допомогу в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Він також зазначив, що за обсягами виробництва електроенергії українські АЕС посідають восьме місце у світі, а стратегія розвитку національного ПЕК до 2030 року передбачає, що половина електроенергії в Україні вироблятиметься на атомних станціях.
На даному етапі Україна не може відмовитися від ядерної енергетики, зазначив урядовець, але уроки Чорнобиля і японської «Фукусіми-1» зобов’язують дуже відповідально ставитися до подібних технологій.
Як заявив на нещодавньому Саміті з питань ядерної безпеки Президент України Віктор Янукович, будівництво нового конфайнменту на ЧАЕС почнеться 26 квітня 2012 року.
Сума залучених міжнародних донорських коштів для перетворення ЧАЕС в екологічно безпечний об’єкт, за даними Європейського банку реконструкції та розвитку, становить близько 750 млн. євро.

МУЗЕЙ ЧОРНОБИЛЯ В ЄВПАТОРІЇ

Музей «Зірка Полин», де представлена найбільша в Криму експозиція, що розповідає про аварію на ЧАЕС, відкрито в Євпаторії в 26-ту річницю трагедії — 26 квітня, повідомила прес-служба мерії.
«Серед експонатів — копії архівних документів, які раніше були засекречені, оригінали фотографій радіологічної розвідки, виконаних у перші дні аварії, особисті речі ліквідаторів — дозиметри, респіраторні маски, накопичувачі радіоактивного випромінювання, індивідуальні перепустки на в’їзд у зону відчуження, особисті фотографії», — йдеться в прес-релізі.
Одним із експонатів музею стала об’ємна панорама завдовжки сім метрів.
«Це — інформаційно-ознайомлювальне панно з насиченим візуально-оглядовим рядом. На ньому представлено безліч ілюстрацій і матеріалів — від будівництва атомної станції й будови реактора до хронології наслідків вибуху», — розповіли в прес-службі.
У приміщенні встановлено великий плазмовий екран, на якому демонструватимуть документи, фотографії й фільми чорнобильської тематики, а також фільм майстра пісочної анімації Ксенії Симонової «Вічні сльози».
Музей розташовано в сквері пам’яті Героїв Чорнобиля.
http://crimea.unian.net

Любов ПРОЦЬ
ЧОРНОБИЛЬСЬКА ХМАРА

Коли вона, поріддя злого вчора,
Під небом стала, чорна і німа,
То сьоме небо, зойкнувши: — Потвора! –
Втекло ще вище, де космічна тьма.
Уже біда ворожила навколо,
В руках землі тремтів небесний зонт...
Вона ж повзла понад квітучим долом,
Ламаючи на друзки горизонт.
І він незримо і нечутно падав,
І сипався нуклідами згори
На голови нарадам і парадам,
На мовчазні червоні прапори.
Вона ж повзла — страшна, як Божа кара,
Під нею світ невидимо горів.
З чужих гріхів сотворена, та хмара
Гасила очі верб і яворів.
І заболіло серце у Говерли,
Як вся земля дощами потекла...
Рясні сади померкли і померли –
Без плоду і осіннього тепла.
І чорним болем світові горіти,
Допоки ватра спогаду горить, —
Біжать під тим дощем веселі діти
І просять, звівши личка догори:
— Іди, іди, дощику,
зварю тобі борщику...

ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЛИПА

Я — липа, давня і стара,
Прабаба цій маленькій липці.
Тримає в пам’яті кора
Солодкі спогади про липні.
Їх цілий рій. Той рій бринить
І осіда мені на душу.
Звідкіль цей липень, що й на мить
Із болю чорного не зрушу?
Було, по мед через фронти
Бджола летіла в рік далекий...
Чому ж тепер не долетить?
Чому на мед не сушать глеків?
Уста кількох земних століть
Смак неземний медів пізнали.
Я нині знову повну кліть –
Лише для кого? — назбирала.
Так страшно: тиша голуба
Без птаха висоти не чує,
А мед мій, чую, п’є журба,
І страх в мені уже ночує.
Пече попечена кора,
І спомин душу вже морозить,
І на чорнобиль —
крап... крап... крап
Мої гіркі медові сльози.
Порожнє небо... Неживі поля...
А я ховаю очі у долоні...
Світ винувато дивиться здаля
На липу, що вмирає в мертвій зоні.

ВЕЧІРНІЙ ЕТЮД

Вже вичерпаний день до споду.
Ковзне розмай за край душі –
Село шапчину небозводу
Насуне аж по спориші.
Сахнеться зірка вечорова:
Там, люляючи дикий жах,
Блука причинна колискова
По вбитих атомом дворах.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 27.04.2012 > Тема ""Білі плями" історії"