Версiя для друку Обговорити в форумi

21 червня у рамках Року Росії в Україні Севастополь відвідала делегація міжнародного союзу організацій ветеранів локальних війн та воєнних кон-фліктів "Боевое братство без границ", очолювана губернатором Московської області Б. Громовим. Провести виїзне засідання своєї вищої ради "Боевое братство..." вирішило цього разу у Севастополі, позаяк п'ять років тому саме тут союз вперше заявив про себе. З нагоди роковин та за активну підтримку ветеранського руху Б. Громов вручив голові міської держадміністрації Леоніду Жуньку спеціальну нагороду - медаль "За ратную доблесть".
Разом з "Боевым братством..." до Севастополя прибули більше двох десятків артистів естради.
У повідомленнях місцевих ЗМІ чіткого визначення характеру заходу немає. Одні назвали цю акцію патріотичною, інші - політичною. І не дивно, бо, як завжди, навіть у концерті творилася політика:  Віці Цигановій раптом на майдані, де проходило це дійство, "запахло русским духом", що надихнуло на пісню "Андреевский флаг". Її незмінне "галіфе", здається, було покликане підсилювати враження від почутого, а прагнення бачити на площі ліс рук переростало у нав'язливість. Руки натовпу, прикуті до пляшок з пивом, колою та чипсів, здіймалися поодиноко і неохоче.
О. Газманов перед традиційними "Офіцерами" нагадав, що у Севастополі у часи війни лилася "русская кровь". (Кров інших народів поза рахунком?)  "...Какое счастье служить России..." - промовляли піснею до молоді, що зібралася на площі, співаки ВІА з Будинку офіцерів ЧФ РФ. Лайма Вайкуле, правда, відмежувалася від політики: ведуча концерту пані Вербицька багатозначно попередила перед її виступом, що перлина Прибалтики співатиме тільки про любов. Потім ще і говорив, і співав губернатор Громов...
Концерт тривав близько чотирьох годин і завершився опівночі виступом... командувача ЧФ РФ Масоріна, котрий довго запевняв присутніх, що тісний зв'язок Росії з Кримом потрібен насамперед севастопольцям (?). Леонід Якубович, попри присутність Масоріна, намагався називати командувачем ще й губернатора Громова, що Масоріну, здається, не дуже подобалось. Ситуацію виправив С. Куницин, нагадавши обом командувачам
від Москви про нашого головнокомандувача. Говорив він останнім, то й вийшло, що підсумовував. "А тепер, - сказав він, - давайте подякуємо Президенту України Леоніду Даниловичу Кучмі за те, що він дозволив провести цей захід".
Наостанок гримів салют і небо палахкотіло вогнями феєрверка. "Боевое братство..." було налаштоване веселитися до ранку, та місцеве керівництво заборонило, обмеживши захід 24-ю годиною.
Важко сказати, що мали святкувати в ніч на 22 червня севастопольці: о 4-й годині ранку 22 червня 1941 року на Севастополь впали перші німецькі бомби...
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2003 > Тема "З потоку життя"