Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримський Майдан

Уже 20 років як українське суспільство не тільки розчароване, але і розшароване на дуже бідних та дуже багатих. Для дуже багатих національної ідеї, правди і справедливості не існує. Духовність, правда, справедливість, розум і честь їм не потрібні, як були не потрібні комуністичним комісарам.
Розшарування суспільства почалось ще за другого президента, коли було створено кланову систему з радянським методом управління державою. Клани багатіїв росли, як гриби, а народ ставав усе біднішим та біднішим, поки не перетворився на європейського жебрака.
Поки в суспільстві не буде духовного, ідейного, національного стрижня — не буде розвитку держави, суспільства та матеріального добробуту для народу. Без Бога, національної ідеї та моральних засад добре почувають себе лише пройдисвіти, шахраї та шарлатани. Декотрі державні керманичі взагалі не знають, що таке національна ідея, деякі використовують її в своїх корисливих інтересах. Жадоба влади перетворилась сьогодні на самоціль, на хронічну хворобу. Бо вона дає змогу стати ще більш багатим, успішним, купатися в розкошах та конкурувати в багатстві з арабськими шейхами та коронованими баронами.
Бідним народом керувати набагато легше, ніж заможним, незалежним. Тільки чому б не вчитися на чужих помилках, хоч би на помилках північного сусіда, який, побудувавши авторитарну вертикаль, надіявся, що достатньо буде назвати її демократичною та дати з боярського столу трохи більшу пенсію і зарплатню, й народ у черговий раз таку наживку проковтне і заспокоїться.
Але людина, окрім матеріального, живе ще й духовним життям, більшість суспільства не може і не хоче миритися з неправдою, з несправедливістю, пустими обіцянками та візантійщиною. В Україні ще з Київських княжих часів, з Козаччини живе, витає свободолюбивий дух, демократичні цінності та безмежна любов до своєї землі та своєї рідної української мови, без якої неможливе існування Української держави, як неможливе існування без російської мови Росії, без польської мови Польщі.
Сьогодні в Україні, як і в Росії, з’явилась іскорка надії, що наші народи спроможні і прагнуть побудувати європейське демократичне суспільство без кланів, вождів, диктаторів. Треба раз і назавжди усвідомити, що ми, українці, — свободолюбива демократична нація, що завжди після розчарування настає прозріння й народ ще скаже своє вагоме слово.

Іван ГАСЮК,
почесний голова Кримського республіканського товариства політв’язнів
і репресованих
м. Алушта

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "Резонанс"