У Ки╓в╕ презентували книгу, ном╕новану на Шевченк╕вську прем╕ю-2012, — роман Мирослава Дочинця «В╕чник». Висунутий Нац╕ональною сп╕лкою письменник╕в на здобуття Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕м. Т. Г. Шевченка новий роман Мирослава Дочинця «В╕чник» вже к╕лька м╕сяц╕в посп╕ль л╕диру╓ серед продаж╕в у книгарн╕ «╢». В╕домий д╕яч, дисидент та ф╕лософ ╢вген Сверстюк назвав роман книгою стол╕ття в укра╖нськ╕й л╕тератур╕: «Тако╖ книги давно браку╓ в укра╖нському культурному простор╕. Книги про укра╖нську людину, яка залиша╓ться собою на бездор╕жжях XX в╕ку. Мудру людину, мордовану колесом прогресу, сл╕пого у сво╖й р╕шучост╕ й нещадност╕». Автор книги Мирослав Дочинець у дн╕ сво╓╖ юност╕ познайомився з дивовижним чолов╕ком. Його спогади майбутн╕й письменник ретельно занотовував. Настав час — ╕ т╕ нотатки перелилися в книжне письмо. Житт╓пис закарпатського мудреця Андр╕я Ворона став основою для книги «В╕чник» (так його назвали на Колим╕). Сам автор про головного героя книги каже: «Хлопчик-копилець ╕з закарпатсько╖ глибинки, який за сто рок╕в пройшов таку ж мартир╕ю, як ╕ його нещасний край. Об╕йшов ус╕ концентрован╕ кола пекельно╖ ╕стор╕╖, бездомност╕ в р╕дному дом╕, щоб д╕йти до ╕стини: д╕м — це твоя душа. Там ти завжди вдома. Нав╕ть на чужин╕, нав╕ть ╕з чужинцями на р╕дн╕й земл╕, як╕ в╕дбирали в нього все, але не могли в╕д╕брати безсмертно╖ душ╕. Заганяли в дику хащу, в монастир, виганяли з в╕тц╕вщини, кидали на поле бою, гно╖ли в таборах, зневажали його ун╕кальний хист, а в╕н в╕дплачував ╖м... терп╕нням ╕ любов’ю. ╤ в╕н перем╕г, а вони програли. Бо вони ╕ ╖хн╕ режими не знали головного закону — закону В╕чност╕». * * * Редакц╕я отримала нещодавно в дарунок в╕д М. Дочинця його книгу «Мног╕╖ л╕та. Благ╕╖ л╕та» — запов╕ти 104-р╕чного карпатського мудреця — як жити довго в здоров’╖, щаст╕ ╕ радост╕. Плану╓мо найближчим часом детальн╕ше ознайомити з нею читач╕в!
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
