Версiя для друку Обговорити в форумi

СВІЙ ДО СВОГО...

Добрий день, шановні браття та сестри, українці! Хочу привернути вашу увагу до проблеми єднання, згуртування, взаємної підтримки української спільноти загалом, і в південно-східному регіоні, де має місце «дефіцит національного», зокрема.
Я народився і мешкаю в Криму. Свого часу (1950-1960 рр.) півостров заселявся вихідцями з Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Рівненської та інших областей. Часто цілі села складалися з переселенців і були цілковито україномовними. Я виріс у такому селі.
Але за півсторіччя ситуація змінилася. Люди старшого віку, пристосовуючись до радянських норм, хоча й зберегли рідну мову, але також добре засвоїли так званий «суржик». Молоді ж, за рідкісним винятком, мовою спілкування обрали російську. Так, мовляв, зручніше, природніше — «так розмовляють усі».
Що ми маємо в підсумку? З чим особисто я стикаюсь щодня і що мене дуже бентежить?
— Багато етнічних українців повністю асимілювалися, не знають та не вживають української мови і вважають себе «русскімі».
— Певна частина людей, хоча і визнають себе українцями, але соромляться або не вважають за потрібне спілкуватися українською.
— В українській громаді відсутня єдність, згуртованість, підтримка одне одного. А це призводить до пасивності і безініціативності в організації та проведенні національних свят, розвитку прадавніх ремесел, звичаїв, традицій. Ми вкрай неорганізовані і занадто терплячі у справі відстоювання власних прав та інтересів.
Ці проблеми, на мій погляд, є причиною наших бід. Бо роз’єднаний народ не є силою, з якою мала б рахуватися наша влада.
Доки ми не відродимо в собі відчуття єдності як народу, доки не навчимося відчувати себе синами і доньками однієї Нації, доти нас вважатимуть бидлом, помикатимуть нами, маніпулюватимуть, дуритимуть і грабуватимуть.
І не треба шукати винних навколо. Слід змінювати себе і свою свідомість.

Ігор ДУДА
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 03.02.2012 > Тема "З потоку життя"