Версiя для друку Обговорити в форумi

Ось і промайнув рік з дня смерті моєї мами Віри Сергіївни Роїк. Оглядаючись назад, хочу сказати, що це був дуже важкий період у моєму житті. Ніколи не звикнути до втрати близької людини, а тим більше матері. За цей час українська громада і особливо Державна організація «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр» (генеральний директор В. Е. Єрмаков) намагалися зробити все, щоб достойно зустріти 100-річний ювілей з дня народження Героя України Віри Роїк. Хоча й пізно, але до цього процесу приєдналась і кримська влада. 100 років від дня народження мами широко висвітлювалось у кримських ЗМІ і центральній пресі. Завдяки фінансовій підтримці з боку громадської організації «Фронт змін» були встановлені меморіальні дошки на будівлі гімназії № 9, де у 50-х роках минулого століття працювала викладачем рукоділля Віра Сергіївна, і на будинку № 9 по вул. Декабристів, а також видано збірку віршів «Рядки, як візерунки рушникові» (друге доповнене видання). У цій збірці – 207 віршів 161 автора з 54 міст і селищ України, Росії, Білорусі, Естонії, Азербайджану. До збірки увійшли тільки ті поезії, що були написані за життя Віри Сергіївни. Все, що надруковано і написано після її смерті, увійде в книгу спогадів про матір.
Я вдячний композиторам В’ячеславу Боброву, Андрію Сидорову, Дмитру Малому, Ларисі Тимофєєвій, Віталію Лазаренку, які написали пісні на вірші поетів – Є. Веремєєнка, Н. Баклай, Л. Овдієнко, Л. Пшеничної, О. Іванової, Л. Ярмоленко, І. Редчиця. П’ять пісень присвятив Вірі Сергіївні композитор Валеріан Стратуца із Санкт-Петербурга на вірші Тамари Соловей, Данила Кононенка та інших. Сергій Сурмач (родом з Лубен, а нині мешкає у Красногвардійському районі) присвятив вінок сонетів «Я, Віра…» пам’яті Віри Роїк, частина яких публікується в цьому номері газети.
У квітні 2011 року пройшли основні заходи, пов’язані зі 100-річчям від дня народження Віри Сергіївни. Відбулися дві персональні виставки і виставка учениць мами. Стенди, присвячені її пам’яті, були організовані в усіх музеях і бібліотеках Криму. Особливо цікава експозиція була представлена у бібліотеці «Таврика» ім. О. Х. Стевена.
У шкільних музеях гімназій № 1 та № 9 м. Сімферополя відкрилися постійні експозиції, присвячені творчості мами. Велика вдячність усім телекомпаніям Криму, а особливо телеведучому ДТРК «Крим» Олександру Польченку за серію матеріалів про Віру Сергіївну.
26 квітня кримчани достойно відзначили ювілей мами в Кримськотатарському театрі.
17 травня 2011 року Верховною Радою АР Крим прийнята постанова «Про збереження культурної спадщини Роїк В. С.», в якій вважається доцільним створити музей української вишивки ім. В. С. Роїк, а також виділити кошти в 2012 році на видання книг, присвячених її пам’яті.
Наша родина вдячна керівництву кримського парламенту, всім депутатам, які проголосували за цю постанову.
Я висловлюю щиру вдячність Сергію Цекову — голові Постійної комісії з культури Верховної Ради АР Крим, який все зробив для того, щоб ця постанова була прийнята.
Мене радує те, що всі заходи, пов’язані з днем народження мами, пройшли не формально, а тепло і затишно. І найголовніше – пам’ять про неї живе у подальшій творчості її учениць С. Лавренюк, Є. Шеко, Є. Жукової, Т. Бєліч, роботі керівників управлінь і відділів культури, музеїв, бібліотек різних міст Криму, Кримської організації НСХУ, ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр», Міністерства культури АР Крим та простих людей — прихильників її таланту.
21 вересня в Музеї історії Сімферополя відкрилася виставка вишивальника з Луцька Юрія Савки «Штрихи історії України у вишитому портреті», присвячена 100-річчю з дня народження Віри Сергіївни Роїк, і водночас там відкрилась постійна експозиція, присвячена її творчості.
23 вересня в Євпаторії відбулась презентація збірки віршів «Рядки, як візерунки рушникові». Трохи раніше така сама презентація пройшла в Центральній бібліотеці ім. О. С. Пушкіна в Сімферополі і Центральній бібліотеці Ленінського району.
Найближчими днями у Білогірському історико-краєзнавчому музеї відкриється виставка учениць Віри Роїк – Світлани Лавренюк, Євгенії Жукової і Валентини Носенко. У картинній галереї в Лубнах у жовтні відкриється виставка робіт Віри Сергіївни Роїк і чотирьох її учениць: Юлії Абрамової, Аліни Воронової, Євгенії Жукової і Олени Андрєєвої.
Залишилося не вирішеним питання про оформлення площі ім. Віри Роїк у Сімферополі, але, думаю, міська влада розв’яже цю проблему.
Я щасливий, що відновився випуск «Кримської світлиці», де я можу про це сказати, і дякую колективу «КС» та головному редактору Віктору Качулі за випуск вкладки, присвяченої 1-ій річниці з дня смерті мами.
І останнє – 3 жовтня о 14 годині в КРУ «Універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка» відбудеться вечір, присвячений пам’яті Віри Сергіївни Роїк. Запрошуємо всіх бажаючих на цей захід.

Вадим РОЇК

Сергій СУРМАЧ

Славній пам’яті Героя України,
уродженці м. Лубни Вірі Роїк
присвячується

Я, Віра...
(з вінка сонетів)

XII
Я вишивала завше, як востаннє.
Якщо не я, то хто в такі віки?
Я спаленими запівніч вустами
Зціловувала вишиті стібки.
І день стрічала майже як сліпиця,
Самозгорівши в творчому вогні,
Щоб танцювали трепетні жар-птиці
На вишитому мною полотні.
Оце мій хрест, страсна моя покара,
Коли сягнувши богорівних дару
Тебе сподоблять каторжно творить,
Це не люстерком білий світ відбити,
Не шить, щоб жить, а жити – щоби шити,
Горіть в огні, який в тобі горить.

XIII
Щоб світу ствердить право на кохання,
Бо що він вартий без любові світ?
Я вишивала звечора до рання,
Немов тримав невидимий магніт.
Бувало, кинеш працю спересердя,
Як сонце сяде горам за вершки,
Та все, до чого доторкнешся серцем,
Ніколи не буває заважким.
Коли ж підхопить лети течія
Й святий Петро всміхнеться, ти чи я –
Нехай за мене скажуть мої учні,
Нехай за мене скажуть рушники,
Картини крайки, квітів пелюстки,
Нехай замовлять слово на цій учті.

XIV
І пісні дати крила рушників,
Обслоні ночі дати шанс на ранок.
Я зроду не вкладала в працю пів-
Душі, пучки стираючи до ранок.
Оце й усі нетліннощі мої,
Все, що надбала, що навишивала.
На рушниках співають солов’ї.
Ви ними по мені запніть дзеркала.
Я залишаю вам свої скарби:
Калин корали, золото верби
І віру у святу мою Вітчизну.
Я вже піду спочину уночі,
Метелика, що плаче на свічі,
Пучками зашкарублими затисну.

XV
Дві пташки рук над полем полотна.
З бабусиної казки в сивій свиті,
З любові, що тримає світ на світі,
Моє натхнення квітне, як весна.
На вістрі голки я вмістила світ,
В тоненьку нитку – всенародну долю.
Як птах, який співає лиш на волі,
Я вишила вкраїнський хрестоцвіт.
Я йшла щодня, як на розп’яття п’яльців,
До спину серця, до відмови пальців
Не задля похвали і срібняків.
Я вишивала завше, як востаннє,
Щоб світу ствердить право на кохання
І пісні дати крила рушників.

Листопад 2010 р.
смт. Красногвардійське, АР Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 30.09.2011 > Тема "Українці мої..."