Версiя для друку Обговорити в форумi

 Запитань було всього два, а відповідей багато, у кожного опитаного своя.

 Петро Запорожець, голова однієї із комісій ВР АРК, Партія регіонів:
 - Щодо 20-річчя Незалежності скажу коротко: Україна є, була і буде. Вона має для цього все. Її надра містять усю таблицю Менделєєва. У нас родючий ґрунт, працелюбний народ. Гадаю, маємо всі перспективи на майбутнє.

 Владислав Хмеловський, голова Української громади Криму:
 - Як я можу оцінити нинішню ситуацію? Таке враження, що ми 20 років тупцюємось на місці, бо мусимо виборювати те ж саме, що і 20 років тому. Тоді ми мріяли мати успішну незалежну державу, але і зараз про успішність говорити не доводиться. Та й незалежність під питанням. Наші свободи порушуються, а реформи обслуговують лише інтереси олігархів, а не простих українців.
 На запитання, чого ж я очікую через 10 років, відповім, що, звичайно ж, побачу іншу державу. Нинішня влада, яка не сприймається українцями, поступиться місцем справжнім патріотам, молоді. 

Володимир Кунцов, голова КРО УРП «Собор»:
 - Ситуацію щодо 20-річчя Незалежності оцінюю неоднозначно. Не розумію, чому люди, яких окремо сприймаю позитивно, утворюючи собою народ, викликають такі суперечливі почуття. Невже за свободу обов’язково треба платити кров’ю, а «бархатні» революції не можуть дати належного ефекту? Так як взуття – його треба розносити, натерти мозолі, лише потім воно стає зручним. Чому олігархи можуть збільшити за рік свої доходи втричі, а усі інші, скільки б не трудились, про це навіть не мріють? У мене таке враження, що на землю насувається ніч. Але ми бачили ранок, хоча він так і не розцвів. І замість дня знову насунулась ніч…

 Віктор Попов, голова громадської організації «Русские силы Крыма», депутат ВР АРК минулого скликання:
 - Независимость возможна только в консолидированном обществе. Прекрасное будущее я вижу исключительно в союзе с Россией и Белоруссией. Нам надо налаживать утраченные связи и устанавливать новые. Ведь став формально независимыми, мы не добились успеха ни в одной жизненной сфере. Да и могут ли реально быть независимыми нищие люди? Не можем мы быть независимыми и как государство, ведь являемся преимущественно сырьевой базой и зависим от импортера. В будущем я вижу Украину богатой и процветающей. У нас есть для этого необходимые природные ресурсы, здесь живут трудолюбивые люди. Вижу Украину в таможенном союзе и в едином экономическом пространстве с Россией и Белоруссией. Только так она может стать сильной и самодостаточной. А Крым мог бы быть центром консолидации, здесь нашла бы место штаб-квартира СНГ.

 Василь Овчарук, голова КРО Конгресу українських націоналістів:
 - Незалежність – це для мене святе, багатовікова мрія і мета боротьби наших предків. Це свято я міг би порівняти з днем народження, назвати світлим днем нашої духовної зрілості. Я бачу його очима людей, які відійшли у вічність, так і не дочекавшись цієї події. Я бачу його і очима прийдешніх поколінь, молоді, яка вже через 20 років візьме до рук кермо. І вірю, що вона досягне того, чого не досягли ми.

 Анатолій Ковальський, заступник голови КРО партії «Фронт змін»:
 - 20-ту річницю Незалежності сприймаю як день народження, найбільше свято. Задоволений, що держава таки відбулася. Але обурений нашим життям, а саме бідністю, корупцією, порушеннями прав людини, нерозвиненістю економіки. Депутати нехтують своїми обіцянками, навіть національною безпекою.
 Я б хотів бачити Україну іншою, з патріотичною владою. А у майбутнє дивлюся з оптимізмом. Бачу Україну, зорієнтовану на європейські цінності. Щодо Росії, то хотів би, щоб ми мали дружні добросусідські стосунки, щоб Росія спекалася синдрому «старшого брата» і жила дуже добре, вдвічі краще від нас – аби не виникало бажання на чуже зазіхати.

 Владислав Єрмаков, заступник голови КРО УРП «Собор»:
 - Колись, покинувши стабільне спокійне життя, я кинувся у вир політичної боротьби за свою державу. Та сьогодні ветерани національного руху, які були поруч і попереду, зізнаються, що не такою б хотіли бачити Україну. І дійсно, важко бути задоволеним усім, що відбувається. Особливо обурює зрада, коли вона серед своїх. Є претензії і до влади через її непослідовність – з одного боку, вона тримає курс на Європу, а з іншого ганьбить себе харківськими угодами. Обурює велике розшарування суспільства і за матеріальною ознакою.
 Думаю, що й через 10 років ніщо суттєво не зміниться. Вся надія на молоде покоління, що воно не буде таким нещирим і корисливим.
 *   *   *
 Ось так кримські політики та громадські діячі різних переконань відповіли мені на запитання, як вони оцінюють ситуацію в Україні на момент 20-річного ювілею її незалежності і якою бачать нашу державу ще через 10 років.
 Прикметно, що переважають оптимістичні настрої, котрі респонденти здебільшого пов’язують із молоддю. Щоправда, не враховуючи, що її теж не завезуть до нас з Місяця, що сьогодні вона, спостерігаючи за старшими, бере з них приклад.
 Певний час тому ми теж очікували, що підростуть  «діти незалежності», не обтяжені тоталітарним минулим, але їхній світогляд  було спотворено вже іншими негативними явищами. Тому, певне, доречніше розпочинати з себе, тут і зараз, а не перекладати відповідальність на когось.
 То чому б не взяти за цю відправну точку саме 24 серпня нинішнього року?

Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 26.08.2011 > Тема "З перших уст"