Цим людям зовс╕м не хочеться говорити про ту трагед╕ю, що сп╕ткала ╖х у житт╕, - вона ╕ так щохвилини з ними. Мен╕ ж навпаки, аби до к╕нця усв╕домити ╖хню ун╕кальн╕сть, хот╕лося знати про них усе, хоча, звичайно ж, можна було обмежитися суто радянською фразою: попри труднощ╕, вони сповнен╕ оптим╕зму, бо про них дба╓ В╕тчизна. Проте таки сповнен╕ ╕ таки дба╓. Бо це для них з ╕н╕ц╕ативи льв╕в’янки Оксани Потинько було створено проект «В╕дчинилося життя», що знайшов гарячу п╕дтримку М╕н╕стерства культури ╕ туризму Укра╖ни. Для них ╕ для нас, аби сл╕п╕ сп╕ваки ╕ музиканти навчили нас, зрячих, як треба бачити, як треба жити, бо всьому ╕ншому не навчиш - тут потр╕бен талант. Цих обдарованих людей з╕ вс╕╓╖ Укра╖ни з╕брав п╕д сво╖м дахом Льв╕вський нац╕ональний академ╕чний укра╖нський драматичний театр ╕м. Мар╕╖ Заньковецько╖, в оркестр╕ якого грають як зряч╕, так ╕ незряч╕ музики. Останн╕ не бачать злету диригентсько╖ палички, але на як╕сть виконання це не вплива╓. Задля п╕дтримки сво╖х обдарованих друз╕в по п╕сн╕ участь у таких концертах беруть ╕ визнан╕ майстри сво╓╖ справи, так╕, як заслужена артистка Укра╖ни Леся Горова, народн╕ артисти Укра╖ни Н╕на Матв╕╓нко, Павло Дворський та багато ╕нших. Уже три роки, як вони ╓диною командою мандрують Укра╖ною, заохочуючи публ╕ку, хоча особисто я лишилася не в меншому захват╕ нав╕ть не в╕д ╕менитих гостей, а в╕д тих, задля кого цей проект було створено. Так, ц╕ люди дещо скут╕ у сво╖х рухах - ╖м не до п╕дтанцьовок, вони н╕коли не побачать, як╕ чудов╕ кв╕ти дарують ╖м присутн╕, ╕ не завжди вдало можуть в╕дпов╕сти на поц╕лунок, але як лунають ╖хн╕ голоси, ск╕льки в них щирост╕, затамованих почутт╕в, як╕ переповнюють душу! Ось викону╓ «Л╕сову п╕сню» Мар╕чка Швардак - ╖╖ голос, мов чистий струмок, перекочу╓ться з кам╕нця на кам╕нець. ╤ я думаю, чи доводилося Мар╕чц╕ бачити отой л╕с, чи набагато важлив╕ше - бачити його серцем? Зда╓ться, найб╕льше «еф╕рного часу» д╕сталося наш╕й землячц╕ Зер╕ Кираджи╓в╕й, ф╕нал╕стц╕ телев╕з╕йного проекту «Народна з╕рка». Зера - справжня укра╖нка, ╖╖ вимов╕ могли б позаздрити наш╕ високопосадовц╕, дарма що кримська татарка. «С╕ла птаха» в ╖╖ виконанн╕ просто переверта╓ душу. А ще вона - пластична, в╕льно трима╓ться на сцен╕, на в╕дм╕ну в╕д Степана Гончаренка (теж надзвичайно талановитого!), з яким н╕бито в╕дбува╓ться п╕сенна розмова. Одн╕╓ю з особливостей концерту ╓ принцип, що використову╓ться у телепрограм╕ «Дв╕ з╕рки», - незряч╕ артисти на сцен╕, зда╓ться, потребують чи╓╖сь присутност╕ поруч, як ╕ у повсякденному житт╕. ╥м пост╕йно охоче приходить на допомогу ведуча концерту Валентина Бондар. Ось вона заводить розмову з найменшенькою сп╕вачкою, ученицею Льв╕всько╖ спецшколи В╕ктор╕╓ю Дудик, розпиту╓, де вона побувала на гастролях ╕ як до цього ставляться вчител╕. Ця невимушена розмова створю╓ с╕мейну теплу атмосферу ╕, певне, ма╓ на мет╕ п╕дтримати д╕вчинку, аби та мала можлив╕сть похвалитися сво╖ми досягненнями ╕ в╕дчути, що ╖╖ доля ц╕кава ╕ для ус╕х присутн╕х у зал╕. Аби в╕рила - Божа Мат╕р, з якою вона розмовля╓ в одн╕й ╕з п╕сень, ╖╖ чу╓ ╕ не залишить напризволяще. Учасники проекту в С╕мферопол╕ уже вдруге (вперше побували тут у 2009 роц╕) ╕, певне, продовжуючи ще тод╕ розпочату розмову, пан╕ Валентина зверта╓ться до присутн╕х: «Ну що, вже трохи вивчили укра╖нську мову? Розум╕╓те нас?» Запиту╓ необразливо, а так само сонячно ╕ прив╕тно, як робить ╕ все ╕нше. Та якби не розум╕ли, чи була б зала Кримськотатарського театру заповнена до останнього м╕сця, чи було б ст╕льки кв╕т╕в, овац╕й ╕ чи п╕дсп╕вували б насамк╕нець артистам ╕ орган╕заторам стоячи? А серед ╕нших й шановн╕ гост╕ ╕з Ки╓ва, з М╕н╕стерства культури ╕ туризму Укра╖ни, як╕ при╖хали, аби привезти в╕тальне слово в╕д самого м╕н╕стра. Вони, Тетяна ╤гнатенко та заслужена прац╕вниця культури Укра╖ни Наталя Жмака, в такт п╕сн╕ розмахуючи руками, зараз так нагадують юних безтурботних фанок! Мене теж не обминула ця доля. Для себе я вид╕лила брат╕в Валентина та Михайла Золотух╕них. Можливо, тому, що сама колись захоплювалась сольною грою на г╕тар╕, але ╕ не мр╕яла про таку досконал╕сть, а можливо, тому, що вони д╕йсно найкращ╕, у всякому раз╕, найбагатогранн╕ш╕. Бо, окр╕м сольно╖ гри дуетом, ще й барди - пишуть п╕сн╕ та виконують у власному супровод╕. Та й п╕сня, що вони продемонстрували, показала: хлопц╕, як ╕ вс╕ тут, - патр╕оти, а це завжди т╕шить. ╥хня «Тарасова гора», особливо присп╕в, змушу╓ здригатися. Сильне, звучне, проникливе виконання, особлива щемка емоц╕йн╕сть, - все це св╕дчить про небайдуж╕сть автор╕в до обрано╖ теми. З коротенько╖ розмови, яку мала я п╕сля концерту з братами, дов╕далась: в ╖хньому актив╕ аж 73 власн╕ п╕сн╕, 5 компакт-диск╕в. Брати - лауреати 10 м╕жнародних конкурс╕в, мають нагороди, у тому числ╕ ╕ м╕н╕стерську грамоту. А ще вони дуже житт╓любн╕ активн╕ люди, яким до снаги ╕ туристичн╕ мандри, ╕ бойов╕ мистецтва. А сво╖ми п╕снями вони прагнуть зм╕нити людей на краще, змусити ╖х замислитись про власне призначення у цьому св╕т╕. Не витримавши, запитала, як то воно могло статися, що вони, брати-близнюки, мають одну ╕ ту саму проблему з╕ здоров’ям. Виявилося - це насл╕док передозування антиб╕отик╕в у ранньому дитинств╕ п╕д час ╕нфекц╕йно╖ хвороби. Але все це, на щастя, зовс╕м не означа╓, що незряч╕ позбавлен╕ особистого життя. У Валентина п╕дроста╓ донечка Юля, а один ╕з учасник╕в проекту п╕д час цих гастролей теж став батьком, з чим його ╕ прив╕тали прямо на сцен╕. Взагал╕ ж, склалося враження, що у цьому трохи в╕докремленому св╕т╕ д╕ють значно гуманн╕ш╕, людян╕ш╕ закони, н╕ж зовн╕, бо люди меркантильн╕, зациклен╕ на власних ╕нтересах, туди просто не потрапляють. Але до тих, хто проклав сюди стежину, ставлення особливе - це ╖м присвячують п╕сн╕, ╖х люблять ╕ шанують. Бо не завжди ж отак╕ урочист╕ святков╕ под╕╖ ╕ в учасниць ж╕ночого ансамблю з Житомирщини «Гармон╕я», ╕ у сп╕вака з в╕льним могутн╕м голосом Василя Ступача та й у вс╕х ╕нших. Ц╕ люди щоденно потребують уваги та спонсорсько╖ п╕дтримки. ╤ чи не найкращий ╖╖ вар╕ант - це працевлаштування. Ось чому у пов╕тр╕ пост╕йно витало ╕м’я Едуарда Брацславського з С╕мферополя, який працевлаштову╓ ╕нвал╕д╕в ╕ якому теж присвячуються п╕сн╕. Але таких людей могло б бути ╕ б╕льше. Саме ця думка, можливо, ╕ приховувалася за словами брат╕в Золотух╕них про сенс життя, бо, говорячи про велике ╕ глобальне, вс╕ ми розум╕╓мо: гр╕ш йому ц╕на, якщо воно викличе осуд у погляд╕ свято╖ небесно╖ Д╕ви. Усе це знов ╕ знов змушу╓ замислюватися про високу мотивац╕ю добрих людяних вчинк╕в.
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
