"Кримська Свiтлиця" > #22 за 24.06.2011 > Тема "Резонанс"
#22 за 24.06.2011
ОЧИЩЕННЯ ПАМ’ЯТТЮ
Ск╕льки б наш╕ керманич╕ не вживали слова „нац╕я”, „нац╕ональний продукт”, „нац╕ональний ╕нтерес”, навряд чи вони по-справжньому зац╕кавлен╕ в тому, щоб жител╕ Укра╖ни, попри вс╕ в╕дм╕нност╕, почувалися ╓диним народом. ╤накше хоча б у так╕ всезагальн╕ ун╕версальн╕ дати, як 70-р╕ччя в╕д дня початку в╕йни, не виконували б у С╕мферопол╕ свою м╕с╕ю в режим╕ „бл╕ц” ╕ „сп╕впали” б у час╕ б╕ля В╕чного вогню з якимись громадськими чи пол╕тичними силами. Адже уроки т╕╓╖ в╕йни св╕дчать: сила народу в його ╓дност╕. Це усв╕домлював ╕ ворог, пам’ятаючи широков╕дому тезу: „розд╕ляй ╕ володарюй” ╕ в такий спос╕б схиляючи народ до самознищення. Тим не менше, складалося враження, що нав╕ть б╕ля В╕чного вогню р╕зн╕ пол╕тичн╕ та громадськ╕ орган╕зац╕╖, даючи однакову оц╕нку под╕ям 70-р╕чно╖ давнини, зустр╕чатися не прагнули, ор╕╓нтуючись суто на власне самовираження. Розпочала там сво╓ д╕йство Республ╕канська орган╕зац╕я компарт╕╖ Укра╖ни ще о четверт╕й ранку, а завершила його вже п╕сля десято╖ вечора б╕ля пам’ятника Лен╕ну акц╕╓ю „З╕рка пам’ят╕”, запросивши с╕мферопольц╕в запалити одну з╕ св╕чок, як╕ загалом утворювали з╕рку з цифрою 70 посередин╕, а внизу – дати Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. У такий п╕зн╕й час городян на площ╕ виявилося небагато, ╕ ф╕льм „Звичайний фашизм”, демонстрац╕╓ю якого продовжили зах╕д, додивлятися вже було майже н╕кому. - Чому ви зараз тут? – запитала у одного з присутн╕х юнак╕в. - Завдяки цим людям я живу, - просто, без ознак пафосу, в╕дпов╕в в╕н. А з коментар╕в ведучого стало в╕домо, що на початок в╕йни в Криму було 65 тисяч ось таких юнак╕в, а п╕д к╕нець – всього 14 тисяч. Тож молодь бачила в╕йну через свою призму – йшлося не ст╕льки про нем╕чних д╕дус╕в ╕ бабусь, ск╕льки про молодих, власних ровесник╕в. Про це говорив ╕ Володимир Журавльов, представник громадсько╖ орган╕зац╕╖ „Руськ╕ сили Криму”: - Дякую тим, хто дав нам життя. Серед них був ╕ м╕й прад╕дусь, теж двадцятир╕чний, як ╕ я сьогодн╕. ╤ я б також хот╕в, як ╕ в╕н, виконати св╕й обов’язок перед батьк╕вщиною ╕ людьми. Вт╕м, люди, котр╕ таки його виконали, навряд чи почуваються сьогодн╕ достатньо комфортно. Ось виступа╓ колишн╕й фронтовик Микола Денисов, який розпочав свою во╓нну епопею ще 16-р╕чним п╕дл╕тком (сьогодн╕ б╕ля В╕чного вогню переважають колишн╕ добровольц╕, бо т╕, хто старший, просто не в змоз╕ прийти). - Нас було ш╕сть брат╕в, ╕ вс╕ ми воювали. 19-р╕чним я зазнав тяжкого поранення – в руки, ноги ╕ плеч╕. Але це не завадило мен╕ пот╕м ще довг╕ роки працювати на благо сво╓╖ В╕тчизни, - розпов╕дав в╕н. – Тож, думаю, я не заборгував перед нашою державою. Дивно ╕ боляче чути, коли так╕ люди змушен╕ н╕бито виправдовуватися перед не дуже милосердною нин╕шньою кра╖ною, хоча мало б бути зовс╕м навпаки. ╤ чи не в т╕м причина, що сьогодн╕ майже на ус╕х телеканалах сто╖ть стог╕н з приводу неприпустимо╖ к╕лькост╕ в Укра╖н╕ пенс╕онер╕в, який вселя╓ в стареньких думки щодо власно╖ непотр╕бност╕ ╕ нав╕ть про злочинн╕сть самого факту свого ╕снування, руйн╕вного для економ╕ки? Але ж ╕з шести брат╕в-фронтовик╕в пан Микола ╕ так залишився один... В актив╕ „Руських сил Криму” виявилася ще одна яскрава особист╕сть. Це ╕нвал╕д в╕йни ╤ групи Олена Бондаренко. - Мен╕ виповнилося 18 рок╕в, коли я потрапила на фронт, ╕ кожна хвилина з того часу була для мене нестерпною, - розпов╕дала ж╕нка, ледь стримуючи сльози. А ще вона подякувала присутн╕м за те, що прийшли сьогодн╕ сюди разом з нею вшанувати пам’ять загиблих, серед яких ╕ ╖╖ фронтов╕ товариш╕. Кер╕вник ц╕╓╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ В╕ктор Попов, щиро переймаючись долею ветеран╕в, об╕цяв ╖м захист та п╕дтримку, адже в╕н очолю╓ Громадську раду при уряд╕ Криму, яка, у тому числ╕, оп╕ку╓ться ╕ ветеранами. А ще в╕н закликав: - Прошу вс╕х людей добро╖ вол╕ об’╓днатися. Ми мусимо п╕дняти свою державу з кол╕н, бо виходить, що ус╕ во╓нн╕ жертви були марними. ╤ ма╓мо пам’ятати, що ╕ сьогодн╕ тривають в╕йни: ╕нформац╕йн╕, технолог╕чн╕, пол╕тичн╕, як╕ вимагають нашо╖ згуртованост╕. Представники „Руських сил Криму” прийшли до В╕чного вогню не лише п╕д сво╖ми власними прапорами, але й п╕д червоними. Серед них був ╕ справжн╕й бойовий. Виявилося, ус╕ роки в╕йни, а також довг╕ п╕сляво╓нн╕ збер╕гав його один ╕з фронтовик╕в у себе вдома. - У людей забрали все, нав╕ть червоний прапор, на якому – кров наших батьк╕в ╕ д╕д╕в, - зауважив голова Конгресу руських общин Криму депутат ВР АРК Серг╕й Шувайников, котрий розпов╕в також про фронтову долю сво╖х батьк╕в та про дядька, могилу якого знайшов сам вже у 80-т╕ роки. До реч╕, Серг╕й Шувайников був серед запрошених, бо „Русско╓ ╓д╕нство” до акц╕╖ не долучилося, як ╕ не провело сво╓╖ власно╖. Хоча добре пам’ятаю об╕цянки його л╕дер╕в саме цього дня вирушити до радгоспу Красного, де на людських к╕стках ведуть забудови п╕дпри╓мц╕, ╕ зруйнувати побудоване та домогтися, аби на м╕сц╕ колишнього концтабору було споруджено мемор╕ал. Вони об╕цяли автобуси ╕ нав╕ть закликали брати ╕з собою засоби для зачистки територ╕╖. Та, як бачимо, охолонули... Пом╕ж всеукра╖нською акц╕╓ю парт╕╖ „Фронт Зм╕н”, яка, на жаль, не стала масовою, та появою тут червоних прапор╕в б╕ля В╕чного вогню з’являлися ╕ „неорган╕зован╕” громадяни. Це були д╕йсно люди добро╖ вол╕ – яка стала ╓диним поштовхом, що привела ╖х сюди. Тут я познайомилася, зокрема, з родиною громадян Рос╕╖ укра╖нського походження Дмитренк╕в. ╢вген та ╢вген╕я ╕ ╖хн╕й син Артем прийшли з кв╕тами вшанувати подвиг загиблих та згадати сво╖х д╕д╕в по материнськ╕й ╕ батьк╕вськ╕й л╕н╕ях. Ус╕ вони воювали, а Микита Старовойтов взагал╕ вижив за дивних обставин: його витяг з поля бою сан╕тарний собака, коли вважалося, що там нема╓ вже живих. А ось голова Кримсько╖ республ╕кансько╖ орган╕зац╕╖ Конгресу укра╖нських нац╕онал╕ст╕в Василь Овчарук в╕дзначив скорботну дату в храм╕. В╕н замовив там молебень за жертвами „коричнево╖ та червоно╖ чуми”. Але ж маючи сво╓ категоричне ставлення до прихильник╕в комун╕стично╖ ╕де╖, пан Микола теж сумував разом з ними з приводу загибел╕ десятк╕в м╕льйон╕в н╕ в чому не винних людей. Бо ж до серця кожного, перш н╕ж виховний, промовля╓ його генетичний досв╕д ╕ чи не у кожного ген пам’ят╕ вола╓ про б╕ль, про страх, про п╕дступно об╕рван╕ ниточки власного роду. Ось тому, зокрема, ми ╕ ╓ народ, нац╕я, очищена б╕ля церковних св╕чок та В╕чного вогню, попри бажання або небажання тих, хто не проти й сьогодн╕ розд╕ляти ╕ володарювати... Тамара СОЛОВЕЙ. (Фото автора).
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 24.06.2011 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9076
|