Версiя для друку Обговорити в форумi

У жовтні відомому кримському художнику Пилипу Васильовичу Шпильовому виповнюється 79 років.

Пилип Васильович народився в селі Свинарка Уманського району Черкаської області в сім'ї селян-бідняків. Через рік після того, як хлопець пішов до школи, родина переїхала до Харкова, де батько працював на тракторному заводі. Закінчивши семирічку, Пилип Шпильовий став студентом Харківського архітектурно-будівельного технікуму. Перед війною встиг закінчити третій курс архітектурного факультету. У роки Великої Вітчизняної війни був евакуйований і працював токарем на заводах Сталінграда та Нижнього Тагіла.
Війна не перешкодила бажанню юнака отримати вищу освіту - спочатку Пилип Васильович став студентом машинобудівного інституту, а згодом поступив на архітектурний факультет Харківського будівельного інституту, який закінчив у 1949 році, отримавши диплом архітектора.
У післявоєнні роки країна потребувала дипломованих спеціалістів - йшла відбудова промисловості, житлових масивів, господарств комунального призначення. З 1949-го по 1951 рік Пилип Васильович працював у будівельних та проектних організаціях.
- За освітою я архітектор, але за основним досвідом роботи - військовий інженер (1951 - 1977), - зазначає Пилип Васильович. - Був звільнений зі служби в кадрах Збройних Сил СРСР за станом здоров'я у званні підполковника-інженера.
Вийшовши на пенсію у 1976 році, П. Шпильовий протягом тривалого часу працював на виробництвах у Москві та Криму. З кінця 70-х років Пилип Васильович мешкає у селищі Щебетівка, що поблизу Феодосії.
Свого часу П. Шпильовий був активним учасником багатьох виставок художників-аматорів у Москві, Сімферополі, Судаку, Феодосії. Чимало графічних робіт були подаровані автором багатьом закладам культури та освіти на батьківщині та в Криму, при нагоді вони використовуються як навчально-посібний матеріал. Вони зберігаються в школах та гімназіях Умані, Феодосії, Севастополя, товариствах та музеях інших міст України.
- Всі мої роботи, окрім авторських архітектурних, а це - живопис та графіка, виконувались не на чиїсь замовлення, а виключно за покликом душі та серця... Я просто працював і працював, от і все! Безумовно, що ця праця багато в чому на той час відповідала моїм духовним та професійним інтересам, розширювала, доповнювала і формувала мій світогляд, професійний рівень, допомагала  долати негаразди у житті, а це вже чимало. Ця воістину Богонатхненна праця була моїм спасителем як духовним, так і фізичним. Вона живила мою душу своїм життєдайним променем скрізь і завжди, де б я не бував. Вона вчила мене поваги до культури інших народів і не давала забувати свого роду-племені, свою неньку-Україну, її культуру, мову, побут, думу-пісню, змушувала прислухатись до голосу генетичного коду козацького роду.

Замальовкa П. Шпильового. "Дорога до храму".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2002 > Тема "Душі криниця"