Якби у Книгу рекордів Гіннесса заносили "найзатятіших" підпільників світу, то перше місце дісталося б українцям. Принаймні Ілько Беришин з Прикарпаття просидів у криївці понад 40 років! Спочатку з ним було ще двоє побратимів - Іван Славський та Степан Костів. Але 13 лютого 1951 року вони загинули в бою... Залишився Ілько сам. Були моменти, коли хотів накласти на себе руки. Але вирішив, що це вчинок, не гідний християнина. Перший селянин, до якого Ілько звернувся по допомогу, доніс на нього в райвідділ МГБ. І все ж обережного підпільника чекісти заарештувати не змогли... ...Ризикнув молодий повстанець звернутися по допомогу ще раз. До Миколи Турчина з сусіднього села Городниці. Той погодився надати тимчасовий притулок. Ніхто тоді не сподівався, що "квартирування" розтягнеться на 40 років. Коли Ілько Оберишин почув про Всеукраїнський референдум, про його результати, то відразу побіг записуватися до Руху. Це був радісний день! Але з найбільшою вдячністю патріот думав про свого рятівника Миколу Турчина. Адже людина ризикувала собою, своїми дітьми! Родина Турчинів по-християнськи, з любов'ю поставилася до Ілька. Підтримували його морально, на Свят-вечір годували традиційною кутею, колядували. Хтозна, чи витримав би так довго Оберишин, якби не християнська любов до ближнього, на яку виявився багатим рід Турчинів... Милосердя - мабуть, найголовніша християнська чеснота. Добре (але й закономірно), коли його проявлять "свої". Але зворушують до глибини душі прояви милосердя з боку людей, яких важко віднести до однодумців. Власне, з цього моменту вони перестають бути "недругами", стають ближчими, зрозумілішими... Наведу приклад. Весь минулий рік журнал "Родная Кубань" з номера в номер друкував матеріали про кубанську українську культуру. Це "диво" сталося завдяки толерантній позиції редактора журналу Віктора Лихоносова. На думку проукраїнськи налаштованих кубанців, Лихоносов в душі є "завзятим русофілом". Просто він відчув, що треба дати виговоритися задушеній, умираючій українській культурі Кубані. Як вважає кубанський українознавець В. Гололоб, "необхідність такого кроку йому підказали талант і проста людська мудрість, - риси, що не проглядаються, на жаль, у наших кубанських культуртрегерів державного розливу...". Тож згадаємо у цей день добрим словом редактора Лихоносова, який знайшов у собі сили поступити по-християнськи. Хай дає йому Бог здоров'я. Чи впливають християнські вчинки на нашу дійсність? Хай поки що й несуттєво, але впливають. Наприклад, саме завдяки їм став киянином славний патріот України Левко Лук'яненко. Сам він про це згадує так: "Коли я купував житло, тоді ще існував закон, відповідно до якого політв'язень не мав права жити в радіусі 100 км від Києва. Але одна молода жінка купила мені хату під самісіньким Києвом. Коли КДБ про це взнало, то аж із Москви їхній функціонер приїхав. Кілька разів викликали чоловіка, який продав хату, пропонували йому 80 тисяч карбованців за те, аби розірвав акт купівлі-продажу будинку. Але той чоловік не спокусився на великі гроші. Він сказав, що не хоче будувати щастя на нещасті іншої людини..." Хтозна, може, той чоловік і прискорив проголошення незалежності України? Отож, недаремно була велика жертва, принесена Спасителем два тисячоліття тому! Християнська ідея змогла пережити кілька десятиліть войовничого атеїзму. Добро виявилося сильнішим, ніж зло.
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
