Впевнена, що більшість наших сучасників мало що чули чи взагалі знають, хто такий А. С. Макаренко. Тепер, коли популярна тенденція організовувати реабілітаційні семінари і зібрання, дійшла, нарешті, черга і до відомого педагога. З такою реабілітаційною метою і був проведений науково-практичний семінар "Педагогічна спадщина А. С. Макаренка в практичній діяльності пенітенціарних закладів України", ініційований Кримським республіканським центром соціальних служб для молоді та Управлінням державного департаменту України з питань виконання вироків в АРК. Відродити в пам'яті сьогодення педагога-вихователя, якого в свій час вважали невід'ємною частиною сталінської машини, вихователем зомбі-патріотів комуністичної системи, - таку мету поставили організатори семінару. До участі в його роботі було запрошено як педагогів, так і людей, які безпосередньо займаються вихованням підлітків у місцях позбавлення волі. В реабілітаційній педагогіці щодо Макаренка наголошують на незнанні досвіду педагога і його теоретичних праць, які присвячені проблемам виховання та перевиховання, що призвело до того, що ім'я А. С. Макаренка асоціюється з виховною роботою в масовій радянській школі і виправних закладах для правопорушників, де виховна робота побудована на комуністичній ідеології. За основу процесу реабілітації сьогодні береться індивідуально-психологічний підхід, панацеєю вважаються індивідуальні консультації психолога, соціально-педагогічні тренінги та рольові ігри. Щодо суперечливого образу Макаренка та ставлення до його ідей сьогодні висловився, розпочинаючи семінар, В. В. Кузьмін - спеціаліст КРЦССМ. Наводячи чимало аргументів на захист педагога, він говорив про те, що "Макаренко - це педагог-організатор, яких нам нині не вистачає. Про внесок Макаренка в теорію і практику пенітенціарного виховання доповідала Т. В. Шаутіна - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Олександр Тавров - старший інспектор групи з соціально-психологічної роботи з спецконтингентом Управління державного департаменту України з питань виконання вироків в АРК, лейтенант внутрішньої служби змалював присутнім існуючу на сьогодні картину утримання неповнолітніх. За його даними, у двох колоніях (Керченській № 126 і Сімферопольській № 102) утримують 1 200 ув'язнених, у СІЗО - 83 підлітки віком від 14 до 18 років, 605 - віком від 19 до 28 років. Старший психолог Сімферопольської виправної колонії № 102, капітан внутрішньої служби Ігор Післяков, який побував у рамках німецької програми підготовки персоналу для пенітенціарних закладів у найбільшій німецькій в'язниці Теггель, розповів про досвід німецьких колег. Пан Ігор наголосив, що в Україні майже не готують спеціалістів для закладів "утримання". Якщо у нас в підлітковій колонії утримуються особи до 18 років, то в Теггелі - до 25, а ще там при колонії функціонують школа, ПТУ, є також можливість навчатися музиці, живопису тощо. На 1 700 осіб ув'язнених припадає 950 осіб співробітників. Один з виховних моментів полягає у наданні ув'язненим можливості жити на волі (в колонію ув'язнений повинен приходити лише на ночівлю). А ще, до речі, в документі про завершення профтехнічного навчання не записують, що воно отримане у в'язниці, аби знизити рівень психологічних утисків з боку роботодавців на колишніх ув'язнених. І ще деякі цифри для порівняння. В німецькій в'язниці один психолог припадає на чотирьох ув'язнених, а у нас - один "лише" на 600 осіб, і поки що виховним процесом у нас займаються начальники відділень. Учасники семінару переконалися в тому, що "дитячий світ" часів Макаренка був дещо відмінний від теперішнього - агресивного, безчуттєвого, жорстокого світу "дітей ХХІ століття". Тодішні сироти - це діти батьків, які загинули у війнах, здобуваючи визнання та перемогу для власної країни, тобто виховання було побудоване і на любові до Батьківщини, усвідомленні її як такої. А тепер сироти - діти, яких покинули батьки-алкоголіки чи наркомани, здебільшого безпритульні. Як свідчить статистика, 90 відсотків ув'язнених підлітків - це діти з неблагополучних сімей. Аби хоч якимось рішенням, хоч би й компромісним, завершити дискусійну роботу семінару, усі погодилися з тим, що педагогічна спадщина А. С. Макаренка має велику цінність, проте потрібно зайнятися практичним використанням його надбань стосовно "діточок нового тисячоліття".