Версiя для друку Обговорити в форумi

У Північно-Кримського каналу з'явився суперник. Поки що в проекті

Суть проекту полягає в тому, що в  ґрунт разом з насінням сільгоспкультур вносяться спеціальні гранули, у яких містяться мінеральні добрива, вода й інші необхідні для росту рослин компоненти. При зіткненні з ґрунтом оболонка гранул починає руйнуватися - і вода зволожує навколокореневий простір. За такого зрошення повністю виключається водна ерозія ґрунту, яка характерна для традиційного поливу...

Сімферопольський винахідник, колишній заступник начальника управління "Кримводоканал" Валентин Ставинський не втомлюється переконувати, що сільське господарство півострова може успішно обходитися без надто дорогого Північно-Кримського каналу і при цьому одержувати високі врожаї найрізноманітніших культур. І нагадує, що за розрахунками деяких кримських учених існуюча система зрошення призводить до багатьох негараздів. Через неї, мовляв, відбувається вимивання з ґрунту гумусного шару, що негативно впливає на врожайність. Більше того, вона стала джерелом підтоплення багатьох населених пунктів у північно-східній частині півострова. У завше посушливих степових районах доводиться навіть встановлювати дренажні споруди. Погіршується якість підземних вод, що болісно позначається на водопостачанні населення питною водою. Майже по всій довжині каналу з'явилися густі очерети, що спричинило зміну флори і фауни, зникли деякі види птахів. Усе актуальнішою стає проблема неприродного  опріснення озера Сиваш...
І це, на думку Валентина Ставинського, далеко не повний перелік усіх "достоїнств" піввікової експлуатації Північно-Кримського каналу. Але найдужче його хвилює те, що в Комплексній програмі розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушених угідь в Україні в 2001 - 2005 роках Кабінет Міністрів планує розпочати спорудження 3-ї черги Північно-Кримського каналу, а також розширення Генічеської, Приазовської і Сірогозької зрошувальних систем. На це збираються направити 1,4 мільярда гривень бюджетних коштів.
- Але ж можна обійтися без таких великих витрат і використати гроші більш раціонально, - говорить Валентин Ставинський. - Канал уже "з'їв" понад 2 мільярди доларів з часу пуску. Щорічно на його утримання витрачається майже 10 мільйонів доларів. А якщо порахувати екологічні збитки, - навряд чи вони будуть менші від вартості самого каналу. Я ж пропоную альтернативний проект зрошення, за яким майбутнє. Відповідно до бізнес-плану на його реалізацію знадобиться 10,3 мільйона доларів на період впровадження протягом 6 років.
І Ставинський докладно виклав суть проекту. Він полягає в тім, що в  ґрунт разом з насінням сільгоспкультур вносяться спеціальні гранули, у яких містяться мінеральні добрива, вода й інші необхідні для росту рослин компоненти. Гранули мають важливу властивість - вони розраховані на роботу у визначені фази розвитку рослин. При зіткненні з ґрунтом  їхня оболонка починає руйнуватися - і вода зволожує навколокореневий простір. Самі гранули мають відповідним чином підібрану товщину оболонки, розраховану на терміни розвитку тієї чи іншої рослини. Тобто підгодовують в потрібний день і в потрібній кількості. Так відбувається підживлення рослин у період вегетації, дозрівання, плодоношення. Розрахунки завдадуть не великого клопоту фахівцям. Щоб не було плутанини, які гранули для яких культур використовувати, їх при виробництві фарбують у різні кольори.
- Використовуючи такі гранули, можна в десятки разів скоротити витрати води, пального, електроенергії, техніки і робочої сили, - зауважує винахідник. - Але головне - у кілька разів підвищиться врожайність сільгоспкультур і зменшиться шкідливість для навколишнього середовища. Цей же спосіб вирощування можна з успіхом застосовувати в будь-якому регіоні України з урахуванням метео- і гідрологічних умов.
За його словами, спочатку можна б для внесення гранул використовувати лущильники дискової сівалки ЛДС-6. Мовляв, такий агрегат не тільки готує ґрунт під посів, але й з насіннєвого ящика сіяє зерно, а з тукового - гранули з водою. Надалі можна б налагодити виробництво більш досконалих агрегатів. Добре, якби під час сівби гранули закладалися над кожним рядком у вигляді джгута. Для страховки на випадок посухи, як у нинішньому році, закладали б по кілька гранул з урахуванням розпаду в кожній декаді травня - у період найбільш активної вегетації рослин. Це трохи нагадує годинниковий механізм. І тоді навіть у Криму з його ризикованим землеробством можна одержувати гарантовані врожаї.
- За такого зрошення, - продовжує Валентин Ставинський, - повністю виключається водна ерозія ґрунту, яка характерна для традиційного поливу. Відпадає необхідність у будівництві гідротехнічних споруд - гребель, каналів, каскаду насосних станцій,  водних мереж і всього  комплексу зрошувальних систем. Відпаде необхідністіь виготовляти коштовну поливну техніку, починаючи від канавокопачів і борознорізів  і закінчуючи дощувальними установками. Значно менше турбот буде і з підготовкою ґрунту під майбутній урожай. А це значить, що вивільняться кошти, необхідні на виробництво гранул.
Що стосується водопостачання міст і селищ питною водою, то, на думку автора проекту, її можна б подавати по  трасі Північно-Кримського каналу в закритих трубопроводах, використовуючи існуючий каскад насосних станцій. Причому подавати цілий рік, а не тільки протягом теплого періоду.
Свої пропозиції Валентин Ставинський направив до Кабінету Міністрів України, Верховної  Ради та Ради міністрів автономії. Не раз він розповідав про це у  регіональних засобах масової інформації. Багато вчених і фахівців погоджуються з ним. Але не більше. І не дивно: такий грандіозний проект, який можна порівняти хіба що з революцією в землеробстві, упровадити не просто. Він вимагає не тільки чималих фінансових витрат, але і розвороту свідомості на 180 градусів. А це зробити набагато важче. 
Але виникає питання: чому б не спробувати, як кажуть, в окремо взятому регіоні? Адже гра коштує свічок. Тим більше, що з кожним роком водна проблема  загострюється. За прогнозами експертів ООН, у прийдешні 50 років на землі буде близько 9,3 мільярда мешканців. А вже нинішні 6,1 мільярда чоловік використовують на свої потреби 54 відсотки світових запасів води. Так це зараз. Тоді ж може статися, що для 4,2 мільярда людей води не  вистачить, щоб якось вижити. Сподіватися на те, що це не торкнеться України і Криму, навряд чи варто. Проблема ця глобальна і може призвести до багатьох потрясінь. Тому впровадження нових технологій вирощування сільгоспкультур з ощадливим використанням водних ресурсів - це те, чим доведеться ще інтенсивніше займатися всім країнам. Про це ще раз нагадав недавній Всесвітній саміт щодо сталого розвитку в Йоганнесбурзі. І, як мовиться, хто першим почне, той і буде на коні. Хотілося б, щоб  першими його осідлали все-таки наші аграрії, у розпорядженні яких найбагатші в світі чорноземи.
Що ж, можливо, спосіб Валентина Ставинського - одне з тих чудес, що допоможе вирішити проблеми води і забезпечення  населення сільгосппродукцією. Чи є інші пропозиції? Газета готова розповісти про них - раптом вони дадуть потрібні сходи.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2002 > Тема "Крим - наш дім"