Версiя для друку Обговорити в форумi

РЯТУЙТЕСЬ, ХТО МОЖЕ!
Гороскоп з телеекрана на другу половину 2009 року віщує не дуже гарну новину: «Люди, бережіть гроші!». Та люди й самі розуміють: криза... А тут ще Прем’єрка звернулася з пропозицією до фермерів: «здавайте збіжжя (зерно) до державних елеваторів. Перечекайте трохи, поки його вартість підвищиться. А потім реалізуєте за високою ціною». Мені це нагадує розповідь батька про початок голодомору. Це було у селі Догмарівка Генічеського району, тоді Дніпропетровської, а зараз Херсонської області, восени 1932 року. Тоді, за вказівкою районного начальства, усе зерно здали на державні елеватори при залізничних станціях району (Сокологірне, Партизани, Новоолексіївка). Голову колгоспу прямо з колгоспних зборів, що проводилися з приводу закінчення польових робіт, викликали на районну нараду. До пізнього вечора колгоспники чекали повернення голови і новин, які він привезе. Як виявилось, новин чорних. Повернувся голова засмучений і сказав землякам: «Люди! Зерно не повернуть! Рятуйтесь, хто як може!». Наступного дня, ще вдосвіта, люди гайнули по полях, добирати, хто що знайде. Пожовклі огірки, капустяне листя, зашморганий бурячок. Підбирали все. І готували припаси, хто які зміг дістати. Можливо, багато кого це потім врятувало. А ось сам голова не вижив. Помер голодною смертю. Перед смертю дуже мучився. Люди його довго, і через чверть століття, пам’ятали. Казали, що гарною був людиною. Як то зараз буде? Чи знову — «рятуйтесь, хто може»? Особливо, коли хліб подорожчає...

Віктор ТУРЧИН.
м. Джанкой.

БЕЗКОРОННІ ВИ...

Публічне звернення Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва до Президента України Віктора Ющенка від 6 серпня 2009 року вкотре нагадує нам, східним слов’янам, що Москву необхідно... визволити.
Ще 7 жовтня 1995 року, на Установчих зборах Всесвітньо-українського патріотичного об’єднання «Корона» було ухвалено Звернення до Верховної Ради України, до Президента України Кучми. У ньому зазначалося, що
7 жовтня 1253 року князь Данило Галицький за успішні дії у визволенні Батьківщини від монголо-татарських завойовників – Золотої Орди був коронований християнською Церквою, Ватиканом і став першим королем Русі.
XV століття, а це падіння Золотої Орди, крах Візантійської імперії, вихимерили у Московському князівстві теорію «Москва – третій Рим», згідно з якою великі князі Московщини ставали прямими спадкоємцями володарів «другого Риму» — Візантійської імперії.
Відомо, як називають тих, котрі самі себе возвеличують, коронують – самозванцями. Відповідно до історії – Московський «цар» Іван ІV Грозний та всі інші московсько-російські «царі» до 1917 року були самозванцями.
Сьогодні Росія виготовляє металевий «рубль» з двоголовим орлом без корони. Виникає запитання: де ж корона? Історія чітко дає відповідь, що у Московії-Росії корони не було. Як відомо, корона — історична спадкоємність Галичини-Волині, України.
Політика обману, провокацій, тиску, імперського синдрому правлячої верхівки Московії-Росії не відповідала і не відповідає сьогодні інтересам російського народу, а також не дає спокою слов’янським народам. Настав час нам, східним слов’янам: українцям, білорусам, росіянам звільнити Москву від ідеології Золотої Орди!

Мирослав МИСЯК,
голова Всесвітньоукраїнського патріотичного об’єднання «Корона».
м. Ялта.

ЗНОВУ АНАРХІЯ?

Доброго дня, шановна редакціє «Кримської світлиці»! До вас звертається ваш читач з десятилітнім стажем пенсіонер Іван Лук’янович Кравчук із села Сонячногірське Алуштинського району. Зважаючи на події, які зараз відбулися в Російській Держдумі, я вирішив невідкладно написати вам у газету.
Як колись заявив Е. Шеварднадзе, міністр закордонних справ колишнього Радянського Союзу, «в Росії готують повзучий переворот». Ці слова він сказав перед ГКЧП. Щось подібне і зараз готують наші «друзі» в Україні. Почнемо по порядку: нема міністра оборони, міністра закордонних справ, фінансів, як ви бачите, робиться «підкоп» під Національний банк і під Президента. Можна сказати, що мати порядку – повна анархія, яка і зараз частково є, особливо у Верховній Раді. Прийдуть, постоять біля трибуни півгодини, покричать, як вони піклуються про пенсіонерів — та й уся робота.
Цю тактику комуністи взяли на озброєння ще з другого скликання. Тоді Петро Симоненко звертався до пенсіонерів і ветеранів Великої Вітчизняної війни, що вони, комуністи, хочуть такі й такі пільги зробити для нас, а «помаранчеві» – вороги, що тільки комуністи турбуються про ветеранів. Тепер давайте подивимось на турботу комуністів про тих, хто дійсно воював. Комуністи давали по чотири кілограми один або два рази на місяць голих кісток (платили по 60 коп. за один кг), і на весь світ кричали, що ніхто не забутий і ніщо не забуте, а тим, хто відсиджувався у штабах, — привозили додому різні ковбаси, балики, масло і так далі — і все за ціною собівартості.
Часто-густо можна почути, що при Радянському Союзі медицина, освіта були безкоштовними, дешевий хліб і т. ін. Давайте тепер кожну цю безкоштовну послугу розберемо детально.
Медицина. Я лікувався і відпочивав у санаторії безкоштовно. Нас лікували і годували на 1 крб. 65 коп. на добу, а в санаторії ім. Моріса Тореза, де лікувалися «слуги народу», їх годували на 18 крб. 40 коп., та ще й постійно трубили на весь світ, що у нас рівноправ’я.
Освіта. У мене шестеро синів і одна донька, і ніхто з них не зміг вступити до вищого навчального закладу, не далі як у ПТУ. При вступі потрібно було заповнювати якісь бланки (ціле поліцейське досьє): звідки приїхали у Крим, де народились батьки, де народився ти, члени партії, є хто за кордоном і так далі. Обидва ми народились в Іркутській області, наші батьки — в Рівненській, не члени партії. Але цього було достатньо для вступу до ПТУ, а не до якогось вищого закладу. І от ще один син заповнює отаку поліцейську «фількіну грамоту», а я йому кажу, що все одно не дадуть тобі вступити, так давай для «хохми» зробимо таку штуку: напиши в анкеті, що батько — член партії з 1952 року, працює виноробом, мати — теж член партії, працює головбухом у радгоспі й так далі. І що ви думаєте — подав документи до Кримського медінституту, добре склав два вступних екзамени, готувався до третього, сказали, що будуть фізику складати, а раптом замінили на хімію, а оскільки він не готувався до хімії, то й злизало його, як корова язиком, з інституту. Ото таке було безкоштовне навчання...
А тепер про дешевий хліб. Якщо держава в радгоспах брала центнер хліба по шість крб., то буханка хліба справді могла б коштувати не 20 коп., а навіть 10, і то держава не була б в накладі... Раніше питали, не де купив, а де дістав. На кожному підприємстві тримали спеціальних «доставал». А що там говорити про автомашину: щоб її придбати, треба було дати хабара. А зараз, наприклад, якщо вам потрібна машина, то увечері зателефонуйте, а вранці вона буде стояти під порогом, були б тільки гроші.
Таке враження, що у владі зараз спеціально чинять негаразди за принципом, як колись казав комуністичний лідер Петро Симоненко: чим вам буде гірше, тим для нас краще. І такий безлад вони творять весь той час, як існує Україна, у «теплій» компанії з вітренківцями, морозівцями, регіоналами та іншими «доброзичливцями», користуючись українською довготерпимістю. Повитісняли патріотів з різних міністерств, тепер тиснуть на Ющенка. Якщо б прибрали і його, тоді була б відкрита для них зелена вулиця.
Росія ухвалила в своїй Думі закон: якщо ображатимуть росіян за кордоном, то вони для захисту зразу ж війська туди введуть. Як заявив Жириновський 7 вересня на «5 каналі», Росія не буде йти війною проти України, а якщо треба буде, переодягне своїх у форму УНА-УНСО, влаштує провокацію, а потім висадить десант. Так Жириновський розкрив усі карти, навівши приклад, як німці у 1939 році, переодягнувшись у польську форму, вбили кількох німців у Познані, створивши привід для розв’язання воєнних дій. А потім почалася Друга світова війна… Нехай нас Бог милує від такої агресії у ХХІ столітті.
Іван КРАВЧУК.
с. Сонячногірське м. Алушти.

БОЛЯЧЕ СЛУХАТИ...

Аж не віриться... Виступає прем’єр Ю. Тимошенко з привітанням нації в день 18-ї річниці відновлення державності, і зізнається про своє (і наше?!) невігластво. Мовляв, у 1991 р. нам усім здавалося, що самостійність України – це казковий добробут для усіх її мешканців.
Чому кендюшно-прямокишкові загребущі та брехливі, „...свого роду „спеціалісти” від політики, цілком відірвані від народного ґрунту... різні неморальні суспільні покидьки скупчені в проводі партій” (за геніально-влучною ідентифікацією нашого національного політолога М. Сціборського), вважають нас якимись тупими, нездатними бачити і правдиво розуміти реалії?
Мені, як і багатьом українцям, які в 1991 р. з надривом душі наголошували, що наші стартові можливості в самостійній державності є не лише дуже слабкими, а смертельно загрозливими через глибоке скалічення української нації в імперії зла, через втрату у значній мірі національного і державницького інстинктів самозбереження та національної консолідації, через засилля неморальних „особин” – грабіжників і кримінальників-обіцяльників, що пруть до влади заради пограбування національних багатств з егоїстичною метою, боляче слухати дотепер грабіжницько-кланових зверхників з відсутньою совістю (немає покаяння, немає й прощення).
Вони навіть не згадують синів і дочок української нації, які, ризикуючи багато чим, ціною власного здоров’я і статків, кинулися до праці в суспільстві: зробити хоч щось, на що вистачить уміння, знань, сили, щоб пробудити в людях національну свідомість, історичну пам’ять, національну гідність. Легіони і легіони колишніх воїнів УПА, політв’язнів, каторжан, „дисидентів”, раніше притлумлених інтелігентів, студентів, офіцерів, робітників і селян, у яких окупаційна влада не змогла вбити зовсім національну ідею, розуміючи, що залишаться бідними, що втратять свій найменший початковий чесний капітал (зарплату, пенсію) для навіть найдрібнішого бізнесу, що цим обмежать можливості старту своїх дітей і внуків у новій економічній системі, пішли під гаслом „Хто, як не Я!” будити народ, приносячи себе у такий спосіб на вівтар служіння Вітчизні.
А наближені до „труби” (рогу достатку) нафто-газові й іншого запаху злодії, кримінальна шпана ринулися тотально грабувати націю, а за награбовані багатства купувати собі місця у владі, зароджуючи махрову корупцію чиновництва і зґвалтованої частини населення, тепер, перед виборами, нечестиво заговорили навіть про українську націю (до цього жонглювали химерою „народ України”).
Тим, хто, будучи у владі, не визнав Борцями за визволення Вітчизни синів і дочок української нації, які поклали своє життя або здоров’я у боротьбі проти імперських монстрів за самостійну державність української нації, — не місце у владі, як би вони не розпиналися у своїй черговій брехні та підлесливості перед черговими виборами.
У владі потрібні віддані сини і дочки України, моральні політики, які будуть жертовно працювати на благо громадян і міцності нашої держави за зарплату й історичну честь, приборкавши кримінальників, встановивши правдивість і справедливість, відокремивши бізнесменів від політиків, точніше – вирвавши з кров’ю політиканство, як інструмент грабежу національних багатств, із рук шахраїв. Бо тільки з порядною владною системою Україна має майбутнє.

М. Білий, виборець.
м. Феодосія.

«У МОЄЇ ПРАВДИ ЗАТИШНА ДОМІВКА...»

Добрий день, шановна «Кримська світлице»! Щиро дякую за те, що надрукували мої вірші. Для мене цей день став справжнім святом. У своєму вірші я запитувала, де ж живе правда? Я дуже рада, що у моєї правди тепер така затишна домівка, бо вона відтепер живе у «Кримській світлиці». Хай і інші читачі знаходять її у вашій газеті!
З повагою, Тетяна БУХТОЯРОВА.
с. Завітне Совєтського району АРК.

«А ВЛАСТЬ... ВООБЩЕ НЕ ЧИТАЕТ ГАЗЕТ...»

Уважаемая редакция газеты «Кримська світлиця»! Мы, жители крымского села Красногвардеское, благодарны вам за замечательную статью «Трояндовий хрест Ахтема Алієва» журналиста Сергея Лащенко, который правдиво описал нелегкую жизнь нашего земляка Ахтема.
Ахтем Алиев, проживая в селе с 1974 года, молча сделал столько благородных и благотворительных дел для процветания села, района, Крыма, а значит, и всей Украины. Тем самым прославил наше село далеко за пределами республики.
Его активная жизненная позиция и общественная работа восхищает нас, мы гордимся его неудержимым стремлением «не словом, а делом» творить чудеса во имя развития и процветания Крыма и Украины. Что значит его «подвиг толерантности» (об этом знает даже Папа Римский), когда между Западом и Востоком (христианским и мусульманским миром) идет диалог о мире и взаимопонимании. А какое значение сыграет его поступок для укрепления взаимоотношений между народами Украины и Германии!
А власть делает вид, что ничего не замечает или вообще не читает газет. Для нас же его поступок по сбережению немецких захоронений на крымской земле действительно является «подвигом толерантности» — особенно на фоне вандализма, процветающего вокруг. Не каждый может выполнить такое. Для этого необходима и душа, и сила воли, и здоровье, а ведь Ахтему Алиеву уже 65-й год.
Считаем, что статья Сергея Лащенко очень актуальна и просто необходима для воспитания молодого поколения украинских граждан. Мы желаем и автору, и всей «Крымской светлице» творческих успехов, всего наилучшего, здоровья и долголетия! В чем и расписываемся:
Анифе Зинадинова, Ваит Зинадинов, Шемсие Купединова из Красногвардейского, а также гости из Ташкента — Айдер, Гульнара и Эльвина Ильясовы.

P. S. Просим переслать нам несколько экземпляров этого номера газеты для пропаганды в Узбекистане!

«МИ ГОРДІ ЗА НАШОГО ЗЕМЛЯКА...»
У «Кримській світлиці» ми прочитали статтю Сергія Лащенка «Трояндовий хрест Ахтема Алієва». Ми дуже раді, що написали про нашого земляка! Ахтем-ага — справжній патріот України, він зробив стільки хороших справ. Про його добрі діла можна розповідати багато. Ми горді за нашого земляка, громадянина, патріота і демократа. Вдячні автору за таку дуже актуальну статтю. І тобі, шановна редакціє, щиро дякуємо за таку гарну, патріотичну газету, яку ми передплачуємо вже багато років. Низький вам уклін!

З повагою, Петро Коваль, Людмила Коваль.
с. Красногвардійське Совєтського району АРК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 18.09.2009 > Тема "Резонанс"