Версiя для друку Обговорити в форумi

Непроста ситуація з нечисленними церквами УПЦ Київського патріархату склалася в Криму. І якщо храм св. рівноапостольних Володимира та Ольги в Сімферополі, при якому знаходиться і сама Кримська єпархія УПЦ КП, можна вважати хоч якоюсь мірою захищеним, - принаймні, тут центр українського релігійного життя, то становище інших церков викликає гостру стурбованість, бо, як не гірко вживати ці слова, "здорова" конкуренція поширилася сьогодні і на Божу справу.
А в результаті народилося прохання до командувача Військово-морських сил України віце-адмірала Михайла Єжеля з підписами від "поминающих Святейшего Алексия Патриарха Московского и всея Руси" "вернуть нам церковь для возобновления в ней богослужений каноническим духовенством".
Йдеться про храм Святої Покрови на території військової частини, що дислокується у с. Перевальному. Важко не дивуватися тому, що цей документ було створено руками православних християн та ще й адресовано особі, яка зовсім не обов'язково поділяє їхні погляди, тим більше, ту нетерпимість, яку виявляють ці люди до своїх братів по вірі, а інколи навіть і у кровному смислі.

"По инициативе руководства ВЧ в 1995 - 1996 гг. церковь была передана раскольнической группировке, именующей себя "Киевским патриархатом". Эта организация, созданная в 1992 г. отлученным от Церкви и преданным анафеме (проклятию) Михаилом Денисенко, не имеет никакого от-ношения к православной церкви...", - зазначається у проханні, після чого заключні його рядки про "утверждение патриотизма и любви к нашей Богохранимой стране" змушують замислитися: про яку "страну" йдеться? Любов до якої "страны" будуть зміцнювати богослужіння у разі "повернення" храму Московському патріархату?
Щодо самого "повернення" версія тих, для кого принциповим є несприйняття Київського патріархату, така: храм "был построен на наши пожертвования при поддержке воинской части". Інша заява - віруючих Української православної церкви Київського патріархату, а також бухгалтерські документи свідчать про наступне: церква будувалася "стараннями першого настоятеля священика Івана Гаврилюка на кошти віруючих кафедрального собору св. Володимира та Ольги". Слід врахувати, що в їхньому активі постійно перебував і донедавна президент "Чорноморнафтогазу" Микола Ільницький, який щедро вкладав кошти у цю справу. До того ж "у 1996 році священики Московського патріархату (УПЦ МП) відмовились проводити богослужіння і роботу серед військовослужбовців, тим самим виявивши своє негативне ставлення до українського війська".
Зрозуміло, що ситуація, яка склалася навколо церкви Святої Покрови, щонайперше хвилює єпископа Сімферопольського і Кримського Климента, котрий звернувся з листами у відповідні органи, в тому числі і Головне управління СБУ, аби запобігти насильницькому захопленню церкви віруючими Московського патріархату. Владика зазначає, що свято Христового Воскресіння традиційно супроводжується для парафіян УПЦ КП якимись неприємностями.
Як повідомили у прес-центрі парафії, на сьогодні владика заручився підтримкою керівництва військової частини у с. Перевальному, є і розуміння з боку голови Добрівської селищної ради, що володіє землею, котра орендується військовою частиною. В комітеті у справах релігії дотримуються погляду, що належати церква має тій інституції, яка вклала в неї кошти.
Відносно нарікань на адресу настоятеля собору отця Сергія Клімакіна, які теж мали місце, цей момент керівництвом єпархії також було враховано - нині його змінив інший священик парафії, отець Іван.
Але, на жаль, все це не заспокоює, бо не виключає можливість будь-якої провокації. І це у нашій правовій державі? І це відносно церкви, яка за цю державу молиться?

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2003 > Тема "Крим - наш дім"