Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримська Громадянська Асамблея, що проводилася 20 лютого у приміщенні товариства «Україна – світ», здивувала новими обличчями і переважно українською мовою спілкування (бо, здавалося, всі, хто нею послуговується, вже давно і добре знайомі).
Серед невідомих були представники громадських організацій: «Молодіжна ініціатива», «Вільний вибір», «Росіяни України», Сімферопольська незалежна медіа-профспілка та інші. Офіційним організатором заходу виявився голова асоціації голубівників України, член оргкомітету з подолання кризи в Україні Іллімар Алійович Асанов. Як з’ясувалося, ця зустріч передувала проведенню (орієнтовно – в березні) Громадянської Асамблеї України, що вже втретє відбуватиметься у Києві. Вперше вона зібрала делегатів 24 липня 2007 р. для обговорення теми: «Політична криза: позиції громадянського суспільства», а вдруге – 21 червня 2008 року. Темою стала «Нова Конституція: позиції громадянського суспільства».
Зрозуміло, що навіть потужному угрупованню громадських організацій (на першій асамблеї було представлено понад 350 громадських об’єднань) проведення подібного форуму було б не під силу, та і чи до снаги, аби не Міжнародний фонд «Відродження», який потроху-таки продовжує допомагати «вилюднюватися» нашому вже призвичаєному до фактичного безправ’я розпорошеному суспільству.
На засіданні Кримської Громадянської Асамблеї були присутніми заступник Постійного Представника Президента України в Криму Валерій Пробий-Голова та працівник Представництва, член оргкомітету з проведення Громадянської Асамблеї Криму Андрій Іванець, її ведучий.
Валерій Борисович зауважив, що Представництво має намір всіляко сприяти роботі Асамблеї, оскільки сьогодні в суспільстві не вимальовується тих сил, що були б налаштовані на конструктив, перевага віддається критиці. Далі, всупереч цьому зауваженню, з різних вуст знов-таки прозвучала критика, бо її, як слово (або ж цілий приспів) з пісні не викинути. Держслужбовці опікуються не державними інтересами, а інтересами своїх підприємств, які лобіюють в різних органах влади, тому їхня діяльність потребує громадського контролю. Адже скільки б не говорилося про розмежування бізнесу і влади – жодних зрушень. На кризі наживаються, хто може, і нафта у світі подешевшала вп’ятеро, а в Україні її ціна зростає – де мотивація? Чому посередники не допускають на ринки збуту товаровиробника і продають його продукцію втричі-вп’ятеро дорожче?
У Криму, як зауважив Валерій Пробий-Голова, який щойно побував на селекторній нараді, величезний запас сільгосппродукції, одного зерна – 600 тис. тонн, що відповідає річній потребі населення. Тим часом хліб у нас постійно дорожчає. Люди, які і так потерпають від кризи, могли б придбати овочевий набір на борщ утричі дешевше, аби були створені умови для реалізації товарів безпосередньо товаровиробником.
Присутні дружно дивувалися, чому, якщо відбувається криза перевиробництва, тобто надлишок товарів, вони лиш дорожчають? Тож як не намагалися відмежуватися в розмові від політики, але на кожне «чому?» мав-таки відповідати не дядько з вулиці, та й не могла за все «віддуватися» Юлія Володимирівна, про яку не згадує тепер хіба що німий.
Гідною уваги виявилася і кримська влада, зокрема Міністерство освіти і науки, яке під маркою кризи залюбки взялося за руйнування і без того скромних завоювань україномовної освіти в Криму. Під загрозою і класи з кримськотатарською мовою навчання. Про все це розповів, зокрема, директор сімферопольської школи № 37, директор фонду «Інтелект Криму» Володимир Поляков, за якого ми ще недавно так раділи, відзначаючи кожну маленьку перемогу цієї багатонаціональної шкільної родини на шляху до самоідентифікації.
– Невдовзі я змушений буду закрити половину класів з українською мовою навчання, – з неприхованим болем зауважив директор. – Якщо раніше для відкриття національного класу було достатньо 7-8 батьківських заяв, а реально ми мали в таких класах близько 20 учнів, то тепер у Сімферополі залишиться лише кілька шкіл з українськими класами, тобто дітям доведеться їздити з пересадками через усе місто. Я цьому не повірив і зателефонував заступникові міністра Володимиру Каврайському. Він не залишив сумнівів: «Грошей немає. Класи будемо закривати». І ще натякнув, що «великі патріоти» їздитимуть і туди, де ці класи збережуться.
Володимир Поляков добре розуміє, що такі випробування виявляться для «великих патріотів» непосильними, розуміє це і Володимир Каврайський. Ось тільки емоції у них в зв’язку з цим, схоже, виникають суто протилежні. Тож мені пригадалися рядки з допису нашого активного читача Богдана Луня: найчисленнішою в Україні має утворитися партія «снайперів». Як ви думаєте, в кого вони збираються «стріляти»? Невже через проблеми американських банкірів маємо поступитися національними пріоритетами, дозволимо одним махом знищити те, на що було покладено стільки зусиль і нервів наших кращих людей? І чому такі принципові рішення приймаються потайки від української громади? Хтось заговорив про необхідність створення громадського органу, який міг би спостерігати за процесом ухвалення тих чи інших рішень у Раді міністрів. Аж ба, виявляється орган такий у нас давно вже є. Мені пощастило навіть побачити на власні очі його представника, який у 2005 році робив там доповідь. Та, на жаль, більше нікого з членів цієї громадської ради назвати мені він так і не зміг, бо, ймовірно, після доповіді там більше не з’являвся. Натомість порадив з’ясувати це питання у самій Раді міністрів. Але почутого мені вже було достатньо, аби утвердитися в думці: то була ще одна мертвонароджена дитина. І взагалі: а был ли мальчик? Втім, така незалежна організація дійсно могла б бути досить корисною, і ситуація в органах влади стала б прозорішою. Мої особисті намагання проникнути в «святая святих» Міністерства освіти і науки скінчилися епізодом, коли тодішня міністр Лєвіна не допустила мене на конкурс «Кращий вчитель року», який я раніше відвідувала регулярно і, сподіваюся, нікому цим не нашкодила. Виявляється, журналісти мали формувати про нього думку на підставі урочистого відкриття та закриття заходу. Це – щодо моїх глибоких сумнівів стосовно присутності у цьому міністерстві під час ухвалення визначальних, з антидержавницьким присмаком, рішень стороннього ока та вуха.
Припускаю й інше: задекларований орган міг би таки запрацювати, але волонтерство у нас не в моді. Люди відвідують переважно ті заходи, які дають їм певні дивіденди. Решту часу вони борються за виживання і тим самим віддають долю нашої країни в руки американця Сороса чи когось іншого, хто має для того більше можливостей.
Серед пропозицій, за які голосували на Громадянській Асамблеї Криму, було і прискорення роздержавлення ЗМІ. На перший погляд, ця ідея звучить прогресивно і асоціюється з якоюсь примарною свободою. Втім, роздержавлені ЗМІ не перейдуть безпосередньо під юрисдикцію Господа Бога, вони мають шукати собі покупця в особі того чи іншого товстосума, аби вірою і правдою служити його приватним інтересам, як правило, дуже далеким від державних і загальнолюдських. Недарма ж сьогодні наше красне вчительство волає: «Убезпечте дитину від потоку бруду, чорнухи і лякалок, що містять програми багатьох телеканалів! Не робіть школярів пацієнтами психіатричних клінік!». А ось у пана Фірташа чи ще якогось господаря телеканалу смаки інші: якщо в інформаційній програмі не вистачає вітчизняних трагедій, себто пожеж, вибухів, автокатастроф, поширюються подібні новини з Лівану, Китаю чи Єгипту, бо десь обов’язково трапляються якісь негаразди. Це – щоб телеглядачі не розслаблялися і не забували, що їхнє життя не варте й копійки.
Досить палкі суперечки викликало у зібрання і земельне питання. Голова Кримської філії Наукового товариства ім. Шевченка П. В. Вольвач зауважив, що, продавши землю, тим самим влада залишить безліч селян без будь-якого притулку і засобів для існування. Відомий симиренкознавець добре розуміє: доки є яблуня, доти господар з врожаєм, втім, продати її можна лише раз. «А яка доля чекає безземельних селянських дітей?» – запитав він. На що вченому відповіли, що у США лише 6% населення – фермери, решта живе у містах. А у нас на селі мешкає 40% громадян, тож хай продають землю і їдуть у місто. Таку пропозицію Петро Васильович назвав маниловщиною. Та й дійсно, скільки ми будемо копіювати чуже, не враховуючи власних історичних особливостей, традицій, зрештою, того, що Україна славиться найродючішим чорноземом? То чи варто відривати селян від землі-годувальниці, аби примножити армію міських бомжів? А що будемо продавати, коли Юлія Володимирівна прийде до влади втретє?
Цікаву, помірковану позицію має з приводу землі Василь Стефанюк, яка і лягла в основу прийнятого асамблеєю звернення до органів державної влади, зокрема, народних депутатів. Ось найголовніші її тези:
«Вимагаємо від народних депутатів України:
1) з метою наповнення бюджету ввести податок на велику нерухомість;
2) зменшити ставки податків на малий бізнес;
3) обмежити на час кризи право банків піднімати відсотки за вже наданими кредитами, ввести економічно обґрунтовану відстрочку по виплатах за кредитами для представників малого і середнього бізнесу;
4) з метою створення цивілізованого ринку землі прискорити проведення земельної реформи, яка б, зокрема, передбачала введення в дію кадастру землі протягом року;
5) для подолання тотальної корупції судової системи прискорити проведення судової реформи, що передбачала б виборність суддів, створення суду присяжних, на перехідний період введення обмеження терміну перебування судді на посаді;
6) якомога швидше розглянути законопроект «Про процедуру підготовки нової редакції Конституції України», який був розроблений громадськими організаціями і внесений народними депутатами у 2008 році на розгляд Верховної Ради України;
7) розглянути законопроект, визначений Главою держави як першочерговий, про обмеження депутатської недоторканності та ухвалити закон щодо обмеження пільг народних депутатів України;
8) внести до законодавства положення про позбавлення народного депутата мандата в разі його відсутності більш як на третині засідань парламенту протягом року без поважних причин;
9) внести зміни до виборчого законодавства, які б передбачали проведення виборів до місцевих рад на мажоритарній або на змішаній основі (голосування за пропорційною системою на основі відкритих списків з правом балотуватися самовисуванцям);
10) обмежити право громадян обиратися народним депутатом України двома термінами поспіль.
Ми звертаємось до Антимонопольного комітету України з вимогою перевірити обґрунтованість цін на бензин та паливо в умовах багаторазового зменшення цін на нафту на світових ринках.
Ми також закликаємо громадські організації активно впливати на політиків усіх політичних таборів з метою розробки і реалізації дієвих антикризових заходів, подолання руйнівного політичного протистояння, недопущення звуження прав і свобод людини, а також підтверджуємо вимогу ухвалити новий Основний закон держави на Конституційній Асамблеї».
До речі, на зібранні було обрано п’ятеро делегатів, які стануть учасниками Громадянської Асамблеї України.
Щодо тексту звернення, то хотілося б зауважити, що про необхідність порятунку українських класів тут не згадується (прагнення до аполітичності таки далося взнаки). До того ж не зрозуміло, чому депутат, вирахувавши відпустки, з 9 місяців має право прогуляти три (без одного дня), у той час, як за три години відсутності на робочому місці пересічного громадянина можуть звільнити за статтею? Краще вже сором’язливо замовчати цей момент або ж просто послатися на кодекс про працю, якщо такий ще існує.
Тамара СОЛОВЕЙ.

КОАЛІЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ОПРИЛЮДНИЛА РЕЗУЛЬТАТИ НЕЗАЛЕЖНОГО МОНІТОРИНГУ

Коаліція громадських організацій з моніторингу роботи єдиних дозвільних центрів (ЄДЦ) проекту «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції «Гідна Україна», що об’єднала шість неурядових організацій з різних областей України, оприлюднила результати здійсненого нею громадського моніторингу діяльності ЄДЦ.
Предметом моніторингу стали єдині дозвільні центри у 17 містах та районах Автономної Республіки Крим, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Миколаївської, Хмельницької, Чернігівської областей.
Як показав громадський моніторинг, єдині дозвільні центри як явище позитивно сприймаються як суб’єктами господарювання, так і представниками дозвільних органів. Майже 80% опитаних підприємців та 65% представників дозвільних органів вважають існування дозвільних центрів виправданим. Респонденти дали досить високу оцінку діяльності ЄДЦ (4,1 бала за п’ятибальною шкалою).
Моніторинг засвідчив, що видача документів дозвільного характеру, не передбачених законом, є загальнопоширеною практикою в Україні. Фактично в усіх досліджених єдиних дозвільних центрах зафіксовано видачу документів дозвільного характеру, що не мають законодавчого підґрунтя. У різних дозвільних центрах трапляються різні інтерпретації одного й того самого дозволу. Це все є наслідком відсутності законодавчо визначеного переліку (реєстру) документів дозвільного характеру. Така практика створює широкі корупційні можливості для місцевих дозвільних органів і, на думку партнерів коаліції, має бути негайно припинена.
З результатів проведеного дослідження випливає, що кількість адміністраторів у ЄДЦ є явно недостатньою (у досліджених ЄДЦ один адміністратор припадає в середньому на 6552 суб’єкти господарювання). Навантаження на адміністраторів ЄДЦ, особливо в обласних центрах, є значним. Найбільш вагомим навантаженням, попри прийняття та видачу документів, є ведення баз даних та консультування заявників. Не сприяє залученню на посади адміністраторів кваліфікованих кадрів недостатній рівень оплати працівників (місячний оклад до 900 грн.), а також те, що посада адміністратора прирівняна до посади провідного спеціаліста.
За оцінками респондентів з числа суб’єктів господарювання, ЄДЦ досить ефективно виконує функцію стримування корупції. Майже половина опитаних суб’єктів господарювання (46%) вважає, що ЄДЦ є дієвою інституцією, яка протидіє корупції. Разом з цим, третина опитаних (30%) вважає, що наявність ЄДЦ суттєво не впливає на рівень корупції. Серед зазначених респондентами причин корупції більшість належать до компетенції Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших центральних органів виконавчої влади.
Результати громадського моніторингу були використані для впровадження змін у місцевих регулюваннях, що стосуються дозвільної системи та функціонування ЄДЦ. У кожному регіоні були проведені кампанії громадського представництва, спрямовані на фахову підготовку, публічну презентацію та впровадження місцевих нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади з питань діяльності дозвільних центрів.
Олександр Болтян.
(Тел. 8 050 503 71 57, e-mail: vsesvyt@ukr.net)

ПРОЗОРІСТЬ ПРОТИ КОРУПЦІЇ

У листопаді 2008 р. – лютому 2009 року Молодіжною Громадською Організацією „Всесвіт” (АР Крим), яка є членом коаліції „Прозора земля” проекту „Гідна Україна”, під час виконання програми „Просування регіональної та загальноукраїнської реформи зі зменшення рівня корупції в операціях із землями державної власності сільськогосподарського призначення” було проведено кампанію громадського представництва у Ленінському й Сакському районах АР Крим з метою просування регіональної реформи зі зменшення рівня корупції в операціях із землями державної власності сільськогосподарського призначення шляхом збору та аналізу громадських пропозицій щодо розробки інструментів громадського представництва з протидії корупції в галузі земельних відносин та впровадження «Порядку оформлення прав на землекористування засобами єдиного дозвільного центру» в Сакському та Ленінському районах АР Крим. Основними завданнями кампанії було зібрати та проаналізувати громадські пропозиції щодо розробки інструментів громадського представництва з протидії корупції в галузі земельних відносин.
Виходячи з аналізу пропозицій, коаліція громадських організацій «Прозора земля», надає такі рекомендації щодо зниження рівня корупції у галузі надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду та постійне користування, а також надання інформації про вільні земельні ділянки:
* Підвищити матеріальну та суспільну відповідальність державних службовців за порушення норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду земель», Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про боротьбу з корупцією». Зокрема, забезпечити публічну підзвітність, через щоквартальні громадські слухання, голів районних державних адміністрацій щодо здійснення державної політики з раціонального використання земель та процесу оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
* Створити єдиний загальнодоступний електронний реєстр вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Реєстр земельних ділянок пропонується доручити скласти в електронному форматі районним державним адміністраціям, на основі існуючих реєстрів за формами державної статистичної звітності 2-зем, 6-зем. Інформація акумулюється апаратом Уряду Криму та розміщується на офіційному сайті. Оновлення здійснюється раз на місяць через надання інформації районними державними адміністраціями до апарату Уряду.
* Забезпечити рівність доступу громадян та представників юридичних осіб до інформації про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності шляхом регулярного (щомісячного) наповнення інформаційних блоків про вільні земельні ділянки ВЕБ-сайтів районних державних адміністрацій, інформаційних дощок райдержадміністрацій та сільських рад. Друкування, мінімум раз на місяць, інформації про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальних газетах.
Олена Севостьянова,
координатор коаліції громадських організацій «Прозора земля».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема "Резонанс"