"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2009 > Тема "Крим - наш дім"
#8 за 20.02.2009
КОЛЬЧУГИНЕ - КРОНЕНТАЛЬ – БУЛГАНАК
Нин╕ в Криму прожива╓ чимало кримських татар, з якими ми познайомились ще на ки╖вських та с╕мферопольських м╕тингах. У 1989 роц╕ Рух уже входив у силу, ╕ хлопц╕ з ОКНР (Орган╕зац╕╖ кримськотатарського нац╕онального руху) ╖хали до столиц╕, аби засв╕дчити свою сол╕дарн╕сть. Зараз ц╕ хлопц╕ живуть у С╕мферопол╕, Зу╖, Б╕лог╕рську, Бахчисара╖… Через них я колись вийшов на Абдулу Асанова – осв╕чену людину, педагога, безмежно закоханого у св╕й Крим. Нин╕ в╕н учителю╓ в Кольчугиному, там же, в школ╕, працю╓ ╕ його дружина. Школа р╕дна, кримськотатарська, а отже це остр╕вець сх╕дно╖ культури, до яко╖ ╕ я небайдужий. Тому, коли запрошують при╖хати – не в╕дмовляюся. До реч╕, кольчугинц╕ пишуть ╕ до «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - у 2002 роц╕ була надрукована стаття Катерини Войт «Частинка мо╓╖ душ╕…», а у 2007 роц╕ з’явилися дв╕ публ╕кац╕╖ Ельв╕ри Сал╕╓во╖: «Село мо╓ для мене найр╕дн╕ше» ╕ «Слово про справжню людину». Не претендую на вичерпн╕сть, може, й ╕нш╕ статт╕ були, але я звернув увагу саме на ц╕ три.
«СЕЛЯМ АЛЕЙКУМ!» - В╤ТАЮТЬСЯ УКРА╥НЦ╤ Давно вже мр╕яв познайомитись ╕з Катериною Войт, а особливо з ╖╖ двома доньками. Ц╕каво було д╕знатися – як же вони, укра╖нки, адаптувалися, навчаючись у кримськотатарськ╕й школ╕? З меншою, Богданкою, таки познайомився. Дитина справила дуже хороше враження. ╤з задоволенням записав на диктофон кримськотатарськ╕ в╕рш╕ у ╖╖ виконанн╕. П╕зн╕ше показував фах╕вцям, кажуть, що вимова ╕деальна! Отже, можуть укра╖нц╕ засвоювати мову кор╕нного народу, принаймн╕, якщо починають вчити ╖╖ з раннього в╕ку. Проте, в Кольчугиному був прив╕д задуматися ╕ над ╕ншим. Якось, йдучи до магазину, я зустр╕в немолоду ж╕нку, яка прив╕талася з╕ мною кримськотатарською: «Селям алейкум!». Н╕чого дивного у цьому прив╕танн╕ не було б (у Кольчугиному майже 30% населення – кримськ╕ татари), але дал╕ ж╕нка заговорила з╕ мною… укра╖нською. Зрад╕ла, коли т╕╓ю ж мовою почула в╕дпов╕дь! Виявилося, що родом вона ╕з Житомирсько╖ област╕, тут живе понад 30 рок╕в. Сп╕лку╓ться укра╖нською майже завжди, хоча цю мову правильн╕ше було б назвати «суржиком». Скаржилася, що перекладаючи для онука текст з рос╕йсько╖ на укра╖нську, «отримала» за переклад… дв╕йку. Отже, мова забува╓ться, попри все, що пол╕сянка прагне нею сп╕лкуватися з ус╕ма, хто не заперечу╓. Чому прив╕талася з╕ мною кримськотатарською? Очевидно, тому, що бачила поруч ╕з Катериною Войт. А Катерина Валер╕╖вна виклада╓ укра╖нську в кримськотатарськ╕й школ╕. Тож вир╕шила, що ╕ я кримський татарин. Думка про те, що укра╖нський ф╕лолог може сп╕лкуватися з «родаком», нав╕ть не виникала… ╤ ця помилка, або, точн╕ше, мовна установка ╓ типовою. У Криму просто в╕дсутн╕ укра╖нськ╕ структури в «глибинц╕». ╥х нема╓ нав╕ть у трьох п╕вн╕чних районах АРК, де укра╖нц╕ переважають! Це сумн╕ реал╕╖ нашого часу, про як╕ треба знати. У кримських татар ц╕ структури можуть бути ╕ неформальними, але вони, тим не менше, ╕снують ╕ непогано цементують народ. А укра╖нц╕ залишаються розпорошеними, нав╕ть якщо ╕ прагнуть сп╕лкуватися р╕дною мовою. Незважаючи на завидну згуртован╕сть, кримськ╕ татари, тим не менше, багато пишуть про загрозу асим╕ляц╕╖. Укра╖нц╕ ж, будучи найб╕льш податливими до асим╕ляц╕йних процес╕в, чомусь залишаються спок╕йними. Може, спод╕ваються, що все «владна╓» державний статус укра╖нсько╖? На╖вно. Бо «не статусом ╓диним» живе нац╕я… Н╕як╕ чиновницьк╕ штучки не порятують, якщо нема╓ внутр╕шньо╖ згуртованост╕. Де укра╖нськ╕ меджл╕си? Де стратег╕я виживання в умовах Криму? Тут ╓ над чим пом╕ркувати. Корисним було ╕ сп╕лкування з Катериною Валер╕╖вною. Адже вона - кор╕нна тавричанка, а тому дивиться на реч╕ ╕ншими, н╕ж я, галичанин, очима: - Народилася я в Мел╕топол╕, а пот╕м ми жили в Красноперекопському район╕. У Кольчугиному – з 1979 року. Зак╕нчила рос╕йську школу, тому коли вступила до Бериславського педучилища (Херсонська область), то в╕дчувала певн╕ проблеми. Мама у мене - укра╖нський ф╕лолог, тому листи писала укра╖нською, навчання велося також державною мовою. Мовний зв’язок ╕з Кримом порушувався, ╕ це було важко… Попри мовн╕ симпат╕╖ батьк╕в (тато також укра╖нський ф╕лолог) основною мовою для нас була рос╕йська. А тепер рос╕йську в школ╕ скорочують, для Криму - це катастрофа! Адже, нав╕ть для кримських татар - це основна мова сп╕лкування. Р╕дною сп╕лкуються лише в деяких родинах та ще в школ╕. Про укра╖нц╕в я нав╕ть не кажу; батьки р╕дко проявляють наполеглив╕сть, передаючи д╕тям мову д╕д╕в-прад╕д╕в. У Криму якось ус╕ легко переходять на рос╕йську… А тепер виходить так, що рос╕йську знатимуть г╕рше, а укра╖нську ╕ кримськотатарську… теж поверхово. Буде така соб╕ нап╕вмовн╕сть, нап╕вграмотн╕сть. * * * Отже, в Кольчугиному мовна проблема вигляда╓ дещо ╕накше, не так, як у Львов╕ чи у Севастопол╕... Вс╕ розум╕ють, що житиме й розвиватиметься кримськотатарська, н╕хто тут не збира╓ м╕тинг╕в проти укра╖нсько╖, але й рос╕йська вс╕м потр╕бна як пов╕тря. До не╖ ж звикли, нею сп╕лкуються! Зрозум╕ло, що тут будь-який тиск неприпустимий. Але життя ╓ життя, сюди, в Кольчугине, доходять ╕мпульси ╕ з Москви, ╕ з Ки╓ва.
╤Н╤Ц╤АТИВИ ОЛЕСЯ ДОН╤Я Незадовго перед по╖здкою до Криму я встиг ознайомитись ╕з статтею ки╖вського журнал╕ста Османа Паша╓ва «Олесь Дон╕й ╕ топон╕м╕ка Криму в режим╕ оn-line» та деякими ╕ншими публ╕кац╕ями, в яких йшлося про ╕н╕ц╕ативу нардепа стосовно повернення дово╓нних назв 750 населеним пунктам автоном╕╖. Переконався, що в Кольчугиному цю тему жваво обговорюють. Принаймн╕, кримськ╕ татари. Дехто збира╓ вир╕зки з газет, «мон╕торить» ситуац╕ю. Але не вс╕ рад╕ ╕н╕ц╕атив╕ Олеся Дон╕я. У «Крымской правде» з’явилася стаття «Топографический кретинизм», назва яко╖ говорить сама за себе. Авторц╕ не подоба╓ться, що Б╕лог╕рськ можуть перейменувати в Карасубазар, а Лен╕не - в С╕м Колодяз╕в. Б╕сить ╖╖ ╕ те, що Акимовка може стати Яким╕вкою, а Жемчужина Крыма – Перлиною Криму. Сам же автор заре╓строваного законопроекту пояснив свою точку зору так: «Якщо ми не навчимося поважати культуру ╕нших, то не навчимося поважати ╕ свою культуру (…). Зм╕на топон╕м╕ки – питання не лише пол╕тичне, але й ф╕нансове. ╤ лоб╕ювати його складно. Але культура дорожча, н╕ж будь-як╕ грош╕. (…) Очевидно, деяк╕ реваншистськ╕ кола в Рос╕╖ ще марять про повернення в рос╕йське лоно деяких частин колишньо╖ ╕мпер╕╖ ╕, зокрема, Криму. Тому вони ╕ не зац╕кавлен╕ у надм╕рному, на ╖хню думку, розвитку культури ╕нших народ╕в…». Прагнув досл╕дити ситуац╕ю ╕ зрозум╕в, що консенсусу досягти буде важко. За лог╕кою речей, Кольчугине сл╕д буде перейменувати в Кроненталь – так н╕мецькою воно називалося до в╕йни. Наск╕льки мен╕ в╕домо, кримськ╕ татари завжди наполягали на поверненн╕ дово╓нних назв, а не суто тюркських. Якщо була грецька, н╕мецька чи слов’янська, то хай вона ╕ залиша╓ться. Але м╕й добрий старий знайомий Д╕лявер Балдж╕ однозначно висловився за повернення саме кримськотатарсько╖ назви – Булганак. «Рос╕яни прийшли сюди як окупанти, а н╕мц╕ були колон╕стами, - каже в╕н, - тому законом╕рно було б залишити назву, яку дав кор╕нний народ Криму…». Анал╕зуючи пресу ╕ розмовляючи з людьми, я зрозум╕в, що ╕сну╓ три точки зору: ╕мперська (н╕чого не зм╕нювати!), кримськотатарська (повернути якщо не суто тюркськ╕, то хоча б дово╓нн╕ топон╕ми) ╕ компром╕сна – умовно ╖╖ ще можна назвати «укра╖нською». Суть останньо╖ в тому, щоб, вносячи певн╕ зм╕ни, не пересварити народ. Тобто зм╕нювати треба лише частину назв, не вс╕. Адже в ╕ншому випадку ус╕ нетатари раптом, в один день, в╕дчують себе гостями на ц╕й земл╕. А звикли вже, що - господар╕… Ображеними будуть не лише шов╕н╕сти, як╕ не хочуть бачити кримських татар сво╖ми сус╕дами, але й толерантн╕ люди, як╕ в╕рять у мирне сп╕вжиття, проте не ц╕ною власного приниження чи якогось внутр╕шнього дискомфорту. Тако╖ точки зору дотриму╓ться чимало материкових укра╖нц╕в. Але мен╕ ц╕кав╕ше було б знати, що думають укра╖нц╕ Криму. Не знаю, наск╕льки типовою ╓ точка зору Катерини Войт, але я ╖╖ хочу навести: - Стосовно назв, то треба, щоб люди сам╕ вир╕шували. Треба якийсь референдум провести, щоб знати точку зору б╕льшост╕… Наприк╕нц╕ 80-х, коли масово почали повертатися кримськ╕ татари, то пропозиц╕ю Олеся Дон╕я в╕дкинули б однозначно! Тепер же люди зрозум╕ли, що кримськ╕ татари – народ спок╕йний, ╕ Крим ╓ ╖хньою Батьк╕вщиною. Ставлення до них зм╕нилося на б╕льш толерантне, думаю, запеклого опору перейменуванню не повинно бути… Якщо села колись перейменовували з кримськотатарсько╖ на рос╕йську, то чому тепер не можна повернути стар╕ назви? ╤ все ж, дуже важливо, щоб люди це вир╕шили сам╕, щоб не було внесено розколу в сусп╕льство… Якщо перейменування - р╕ч справедлива, то нехай люди в це пов╕рять! Думаю, непоганим вар╕антом було б по╓днання трьох назв: укра╖нсько╖, рос╕йсько╖ – саме так ╕ ╓ на автодорожн╕х покажчиках у даний момент, а внизу можна ще додати ╕сторичну, кримськотатарську назву. Люди поступово звикли б…
ВИВЧАТИ ДОСВ╤Д ЗАКАРПАТТЯ? Отже, тримовн╕сть? Ми ще, зда╓ться, не звиклися ╕з думкою про двомовн╕сть, а тут на порядку денному тримовн╕сть вимальову╓ться? Чи не зарано? Коли так багато запитань, то треба шукати людей, як╕ могли б дати в╕дпов╕дь на них. А сусп╕льство нехай обговорю╓ ╕ робить висновки… Знову надам слово Д╕ляверу Балдж╕, великому патр╕отов╕ Криму та й Зах╕дно╖ Укра╖ни також (у 1990 роц╕ саме в╕н вив╕шував синьо-жовтий прапор у Стрию): - Ще за радянських час╕в я побував на Закарпатт╕, зокрема в угорськомовному м╕ст╕ Берегов╕. Звернув увагу на те, що там вив╕ски трьома мовами: укра╖нською, рос╕йською та угорською. Таке по╓днання було практичним та й в╕зуально усе гарно виглядало: нам, «совкам», при╓мно було бачити написи латинкою, складалося враження, що потрапив за кордон… Вважаю, що Укра╖на мала б вивчити досв╕д Закарпаття ╕ все позитивне запропонувати для кримсько╖ автоном╕╖. * * * …Пригадав ╕ я сво╓ враження в╕д цього м╕ста та й в╕д рег╕ону в ц╕лому. Одного разу був св╕дком ц╕кавого мовного явища: група хлопц╕в, ╖дучи в автобус╕, жваво про щось розмовляла угорською мовою. На зупинц╕ хтось ╕з них вийшов, а дво╓ ╕нших юнак╕в зайшли ╕ прив╕талися укра╖нською, при╓днавшись до гурту ровесник╕в. Вс╕ невимушено перейшли на укра╖нську ╕ говорили нею доти, доки хтось у наступному сел╕ не п╕дс╕в ╕ не заговорив угорською. Вс╕ в╕дразу перейшли на угорську, н╕би скучили за нею… Так я й до цих п╕р не знаю, чи це були угорц╕, як╕ добре волод╕ють укра╖нською, чи укра╖нц╕, як╕ вивчили угорську? Але це був повчальний момент; якби можна було зняти все прихованою камерою ╕ транслювати на кримському телебаченн╕, то користь в╕д такого в╕деоролика була б величезною! Крим поки що бо╖ться мовно╖ проблеми. Бояться рос╕яни, оч╕куючи звуження звичного, р╕дного мовного поля. Страхи ╓ переб╕льшеними, звичайно, бо, нав╕ть, якби Крим опинився у склад╕ Туреччини, то рос╕йська вижила б. Нею й так на курортах Антал╕╖ половина турк╕в розмовля╓… Одним словом, загрози нема, а страх ╓, бо таки ╕сну╓ певний дискомфорт. Незвично, що кр╕м рос╕йсько╖ ╓ й ╕нш╕ мови в Криму, як╕, схоже, доведеться вчити. Стривожен╕ ╕ кримськ╕ татари. Народ н╕би монол╕тний, дружний, але за роки депортац╕╖ мову майже забули. Чи велик╕ у не╖ перспективи, якщо вона залиша╓ться мовою для хатнього вжитку? У Криму так багато говорять про укра╖н╕зац╕ю, що, здавалося б, нац╕онально стурбован╕ укра╖нц╕ можуть жити спок╕йно, накопичуючи оптим╕зм. Але жоден з опитаних мною кримських укра╖нц╕в не сказав, що в╕рить в укра╖н╕зац╕ю Криму. Уявля╓те – жоден! «Крим може бути толерантним, а ось переважно укра╖номовним – навряд… Адже не хочуть тотально укра╖н╕зуватися н╕ Ки╖в, н╕ нав╕ть «св╕домий» Льв╕в… То чого ви хочете в╕д кримчан?» - приблизно такою була в╕дпов╕дь найщир╕ших патр╕от╕в. «Укра╖нська може бути мовою науки (частково), д╕ловодства (частково), мовою к╕но ╕ телебачення (най╕мов╕рн╕ше, частково) та ще мовою домашнього сп╕лкування для 1/4 частини кримчан. Це максимум, на що можна розраховувати…» - це найоптим╕стичн╕ша в╕дпов╕дь, яку довелося почути. Але якщо так вважають найзапекл╕ш╕ «укра╖н╕затори», то, може, сл╕д зм╕нити плат╕вку? Може, варто розпочати д╕алог з кримчанами? Принаймн╕, з тими, хто прагне до цього д╕алогу? У нас не повинно бути страху н╕ перед ╕мпер╕╓ю, н╕ перед доморощеними радикалами. Там, де ╓ д╕алог, радикалам н╕чого робити.
«ХОЧУ БАЧИТИ МОРЕ З В╤КНА СВОГО ДОМУ…» Бачимо ╕нколи добре впорядкован╕ об╕йстя кримських татар ╕ забува╓мо, що не зв╕дси ╖х забирали у сорок четвертому, ╕ не тут вони хот╕ли б жити… Найпоказов╕шим ╓ приклад Д╕лявера Балдж╕. До депортац╕╖ ╖хня родина мала великий будинок в Ялт╕. Тепер там проживають чотири рос╕йськомовн╕ родини! Добре, що вдалося «вибити» у влади 0,04 га земл╕ ╕ розпочати буд╕вництво нового дому. Це дозволя╓ Д╕ляверу з певним оптим╕змом дивитися в майбутн╓. Як не для себе, то хоч для д╕тей, онук╕в… Оск╕льки все сво╓ св╕доме життя Д╕лявер прожив далеко в╕д омр╕яно╖ Ялти, то стосовно рос╕йськомовного населення часом висловлю╓ться категорично: - В узбецьких м╕стах Ян╜╕юль ╕ Чирчик ми, кримськ╕ татари, становили майже 90% населення. Але н╕коли не вимагали там в╕дкриття шк╕л ╕ ун╕верситет╕в з р╕дною мовою викладання. Ми будували ц╕ м╕ста, але новозбудован╕ вулиц╕ не називали ╕менами Аметхана Султана чи Гаспринського… Ми прикрашали ц╕ м╕ста, але не претендували на роль господар╕в! ╤ тому мен╕ дивно чути, що комусь може не подобатись повернення давн╕х, ╕сторичних назв. Адже ми не просимо повернути р╕дн╕ дом╕вки! Ми т╕льки хочемо повернути населеним пунктам т╕ назви, як╕ ╖м дали наш╕ предки. Ще добре було б, якби у в╕д╕браних будинках нов╕ господар╕ поводились належним чином… Якби ц╕нували цю благодатну землю ╕ працю попередн╕х покол╕нь. Част╕ше бачимо негативн╕ приклади господарювання. Свого часу м╕й д╕д в╕ддав людям частину власно╖ земл╕, в╕др╕зав двометрову смужку в╕д власного об╕йстя ╕ зробив там чешме, п╕дключив воду. Кожен подорожн╕й м╕г напитися холодно╖ води у спекотний день… Але вже 30 рок╕в там все засм╕чено, забито побутовими в╕дходами. ╤ хоча там живуть ╕нш╕ родини, я хочу за власний кошт продовжити водопров╕д, хочу в╕дтворити, в╕дновити все задумане ╕ реал╕зоване д╕дом. Поставлю л╕чильник ╕ буду щом╕сяця платити за воду з нашого с╕мейного бюджету. Це м╕й обов’язок перед св╕тлою пам’яттю д╕да… ╤ будинок ми збуду╓мо! Зараз ще т╕льки ст╕ни зводимо, але я радий, що з третього поверху вже буде видно море… Спочатку я думав, що ╕ двох поверх╕в буде достатньо, але там довкола все так забудовано, що моря не побачиш. А д╕д м╕й м╕г милуватися морем… От ╕ я хочу довести, що н╕чого не зм╕нилося, ми знову вдома п╕сля багатьох десятил╕ть понев╕рянь! ╤ ми знову будемо прикрашати цю, подаровану нам Аллахом, землю. * * * Ось такий в╕н - Д╕лявер Балдж╕ - людина, яка в числ╕ перших п╕дн╕мала синьо-жовтий прапор у Стрию…
«УЧИТЕЛЬ! СКОЛЬКО СИЛ НАДО, ЧТОБЫ НАУЧИТЬ НАС…»
На якомусь етап╕ знайомства ╕з Кольчугинською кримськотатарською школою мене раптом осяяла думка, що саме ця школа могла б бути базовою школою укра╖нсько-кримськотатарського д╕алогу, тобто сво╓р╕дною школою толерантност╕. Певн╕ п╕дстави для цього ╓. Тут дуже сильний педколектив; скаж╕мо, Абдула Асанов зак╕нчив ╕сторико-ф╕лософський факультет, ц╕кавиться життям мусульманського Сходу, таких людей у Криму небагато… Колись його доньку Вельм╕ру показували на льв╕вському телебаченн╕ – вона в╕тала укра╖нською рух╕вц╕в, як╕ прибули у С╕мферополь на ╤ Конгрес укра╖нц╕в Криму. Вищу осв╕ту вона здобула у Варшав╕, тому досконало волод╕╓ польською. Життя нашого зах╕дного сус╕да зна╓ краще, н╕ж перес╕чний галичанин. Прикро, що так╕ люди не затребуван╕ належним чином. Проте, там, де недопрацьовують чиновники, можуть сказати сво╓ вагоме слово громадськ╕ орган╕зац╕╖. Головне - проявляти ╕н╕ц╕ативу, до справи п╕дходити творчо, не пасувати перед неминучими труднощами. А д╕ти, школа неминуче заряджатимуть оптим╕змом! Щоб зробити «зажинок», вчител╕ орган╕зували мен╕ зустр╕ч ╕з юними власкорами школи. Спод╕ваюся, що колись ц╕ д╕ти будуть цв╕том кримськотатарсько╖ журнал╕стики. А поки що ми говорили про так╕ поняття, як «р╕вень» ╕ «як╕сть». Я запитав учн╕в, чи усв╕домлюють вони, що вир╕шення багатьох проблем кримськотатарського народу залежатиме в╕д того, яким буде молоде покол╕ння? Через деякий час зрозум╕в: вони це усв╕домлюють. Ось що сказала мен╕ Ленара ╤браг╕мова: - Ми пиша╓мося тим, що вчимося у кримськотатарськ╕й школ╕. Прагнемо довести, що у нас високий р╕вень знань ╕ кращ╕ спортивн╕ досягнення. На всеукра╖нському математичному конкурс╕ «Кенгуру» учениця нашо╖ школи пос╕ла 2-е м╕сце! У нас практично нема╓ дв╕╓чник╕в, середн╕й бал по школ╕ довол╕ високий. Думаю, це можна пояснити тим, що у нас сильн╕ вчител╕, у багатьох ╕з них по дв╕ вищ╕ осв╕ти. Дуже хорош╕ вчител╕ укра╖нсько╖ – Катерина Валер╕╖вна Войт ╕ Л╕ля Нур╕╖вна Меметова. Я зак╕нчила початкову школу в Р╕вноп╕лл╕ ╕ там мала деяк╕ проблеми з укра╖нською. ╤ лише тут, у наш╕й школ╕, я сутт╓во п╕дтягнулася з цього предмету. Це завдяки Л╕л╕ Нур╕╖вн╕! Знають д╕ти ╕ про усп╕хи Богданки Войт з кримськотатарсько╖ мови. Ставляться до маленько╖ укра╖нки ╕з симпат╕╓ю, але ╖╖ усп╕х сприймають як належне – адже школа ╖хня - найкраща! Порадувала мене добрими знаннями укра╖нсько╖ ╕ Мар╕я Черемних, яка народилася в Рос╕╖: - У мене нема╓ проблем з укра╖нською. Д╕дусь ╕ бабуся розмовляють нею вдома, вони родом ╕з Сумщини. Тато у мене з Б╕лгородсько╖ област╕, я ╖здила туди минулого року… Звичайно, тут мало хто розмовля╓ укра╖нською, залиша╓ться лише класне сп╕лкування, а ще – телев╕зор. Дивлюся ф╕льми, передач╕ укра╖нською мовою ╕, звичайно ж, усе розум╕ю. Проте найб╕льшим мо╖м усп╕хом було знайомство ╕з Л╕лею Джеляловою. Адже, це саме вона пос╕ла 1-е м╕сце на Всекримському конкурс╕ знавц╕в укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Петра Яцика! Багато чув про усп╕хи юних кримських татар на цьому щор╕чному конкурс╕, але на власн╕ оч╕ переможц╕в бачу т╕льки зараз… Л╕ля скромна, без «зоряно╖» хвороби, охоче д╕литься секретами сво╖х мовних усп╕х╕в: - Я читаю багато книжок, зокрема твори ╤вана Франка, Тараса Шевченка, Гулака-Артемовського, Котляревського… Нещодавно читала поему «Гамал╕я» Шевченка, це дуже ц╕кавий програмний тв╕р. Вдячна мо╖й вчительц╕ Л╕л╕ Нур╕╖вн╕, вона вм╕╓ захопити сво╖м предметом! Дуже мало часу залиша╓ться для читання позапрограмно╖ л╕тератури, але я намагаюся його знаходити ╕ читаю укра╖нською… А стосовно вашого запитання – що означа╓ бути «кращим за вс╕х» - я скажу так: це значить бути культурн╕шим, розумн╕шим, порядн╕шим… Чим б╕льше добрих справ ми зробимо, тим легше буде довести, що наш народ ╓ сильним, вартим не лише сп╕вчуття, але й поваги. * * * Ось так╕ мудр╕ слова з вуст юно╖ д╕вчини… Не браку╓, як бачимо, кримськотатарського патр╕отизму, важко не пом╕тити явн╕ ознаки ╕нтегрованост╕ в укра╖нську пол╕тичну нац╕ю. Враження таке, що перен╕сся рок╕в на тридцять-сорок вперед. Кольчугинська школа № 2 вже сутт╓во в╕др╕зня╓ться в╕д перес╕чно╖ кримсько╖ (звичайно ж, рос╕йськомовно╖!) школи к╕нця 80-х рок╕в минулого стол╕ття. Проте, коли я запитав, чи пишуть ц╕ талановит╕ д╕ти в╕рш╕, виявилося, що пишуть, але… рос╕йською. Отже, зм╕нилося не так вже й багато. Зате вселяють над╕ю сам╕ тексти. Процитую лише один в╕рш:
Учитель! Сколько сил надо, чтобы научить нас, - Терпения, желания, надежды, понимания… Учитель наш - лучший! Поможет в трудную минуту, Пусть лишь улыбки и цветы он видит на своем пути! В╕рш, може, й не досконалий з поетично╖ точки зору, але щирий. ╤ не з’явився б в╕н на св╕т, якби не любов учениц╕ до свого вчителя. Мен╕ не в╕домо, хто цей учитель, не записав я ╕ пр╕звища юно╖ поетеси. Зате певен, що у ц╕й школ╕ все в порядку з педагог╕кою. ╤ моральний кл╕мат тут непоганий – а чи багато таких шк╕л в Укра╖н╕? * * * Прощаючись ╕з селом ╕ кримськотатарською школою, я не м╕г не поставити прямого запитання ╓дин╕й укра╖нц╕, з якою вдалося щиро ╕ в╕дверто поговорити. Я запитав Катерину Войт, як дивляться слов’яни-кольчугинц╕ на г╕потетично можливу кримськотатарську автоном╕ю? Чи не стане вона тягарем для слов’янського населення? Ось що в╕дпов╕ла Катерина Валер╕╖вна: - Все залежить в╕д того, хто очолить процес… Деяк╕ люди бояться: якщо кримськ╕ татари будуть при влад╕, то що буде з ними? Чи не доведеться кидати все ╕ ви╖здити, як ╖хали колись слов’яни з республ╕к Середньо╖ Аз╕╖? Щоб слов’яни голосували за таку автоном╕ю, я дуже сумн╕ваюсь… Сам╕ татари проголосують, звичайно. Я розум╕ю ╖хн╕ проблеми ╕ готова п╕ти ╖м назустр╕ч, але що буде з╕ мною ╕ мо╖ми д╕тьми? Як╕ ╓ гарант╕╖ стаб╕льност╕? Хто ╖х надасть? ╢ чимало радикал╕в, як╕ можуть наламати дров… ╤ це треба враховувати. * * * Ну що ж… сказано щиро ╕ в╕дверто. Про те, що серед кримських татар ╓ радикали, я чув. А де ╖х нема╓? Зате, сп╕лкуючись з учнями Кольчугинсько╖ школи № 2, я зрозум╕в, що цей навчальний заклад ц╕лком може виховувати цив╕л╕зовану, по-╓вропейськи мислячу молодь. Тож побажаймо усп╕х╕в педагогам! Серг╕й ЛАЩЕНКО.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2009 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6926
|