Версiя для друку Обговорити в форумi

ДЖЕРЕЛА

«...Я щаслива від усвідомлення, що є нащадком таких видатних людей, як Василь Безкоровайний, Стефанія Стебицька, Неоніла Стецьків, Степан Лаутар, які залишили в моїй душі частинку тепла. Нині стрімко, як ніколи, летить час. Попереду мене чекають великі випробування, і я повинна бути до них готовою, щоб продовжувати славні традиції своїх пращурів». (Зі збірки творів-роздумів українських школярів «Люблю Україну, бо вона моя»). Так написала колись Олена Безкоровайна, нині студентка III курсу Київського університету імені Тараса Шевченка. І зараз вона втілює свої слова у дійсність.
Для тих, хто був нещодавно присутній на творчому концерті заслуженої артистки України, лауреата премії АР Крим, солістки Кримської державної філармонії Наталі Безкоровайної, виступ її доньки Олени став справжнім відкриттям. А мені пощастило бачити (ще з часів навчання в Українській гімназії) сходинки, по яких завжди впевнено крокує Оленка. Не хочеться писати «вступних» банальних речей, занадто програшно це буде порівняно з ранковою свіжістю тих пісень, що звучали на концерті вже у виконанні молодої студентки славної родини Безкоровайних. Крім усього іншого, вдячна їм, співучим Безкоровайним, що навернулись сльози від власних спогадів та відчуттів. 
Тамара Бережна,
молодший науковий співробітник Кримської філії Науково-дослідного інституту українознавства.

На фото - Олена, Наталя та Богдан Безкоровайні.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2009 > Тема "Душі криниця"