|
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
#2 за 09.01.2009
НЕМА╢ КУРГАН╤В – НЕМА╢ Й ЗАГИБЛИХ?
Курган╕в заморених голодом людей нема тому, що ╖х не було кому насипати. Помирали не одну н╕ч та день: ╕ вдома на печ╕ чи в л╕жку, ╕ на полях та по ярах, де шукали що-небудь з’╖сти.
Чи хот╕ла КПРС залишати кургани як документи про геноцид укра╖нського народу? Н╕, панове, докази знищувалися, аби приховати правду. Ось слова мо╓╖ сестри Антон╕ни Безд╕тко про бачене тод╕: «Страшно ╕ боляче ста╓ в╕д згадки про пережите з тобою, братику, у 1933 роц╕. Татко тв╕й, а м╕й дядя Гриша, голодний, охриплий в╕д застуд при добуванн╕ ╖ж╕ для себе ╕ д╕ток, в╕дмовля╓ться в╕д пляцк╕в з╕ споришу, яких принесла моя мама. В╕дводить оч╕ до д╕ток, показу╓, щоб ╖м в╕ддали, бо в╕н все одно помре. Ми дуже любили свого татка, але не знали, чим допомогти. З’╖в би пляцки – може, вижив би.
Тебе, братику, за руку часто я брала, щоб на могилки за мертвими йти. З тобою не плакали ми ╕ не з╕тхали. Ми як╕сь занадто забит╕, замучен╕, задавлен╕ горем були. Наново вчилися ходити, повзали до трави, що навколо росла, кропиву ╕ борщ╕вник зривали на супи. Ворон ще ми в╕дганяли, аби на шлях битий з ям в╕дкритих людських очей не тягали.
А мами!!! Молилися, склавши худ╕ руки, безсило плакали ╕, заглядаючи у ямки до сво╖х д╕ток, тихо мовили: «Аби... комун╕сти... сво╖ми к╕стками... в т╕ могили лягли...».
Прикро, що в т╕ ями кати лягати не збиралися, вони продовжували морити голодом людей, кул╕ всаджувати у т╕ла «ворог╕в народу», гатити к╕стками Сиб╕р. Який же суд повинен бути за так╕ злод╕яння?
А що було навесн╕ 1933? Приходили комун╕сти до нашо╖ хати вп’яте чи вшосте ╕ вимели все ╖ст╕вне до крихти. Через ╖хн╕ злочинн╕ д╕╖ з нашого подв╕р’я на кладовище винесли п’ятьох людей. Сам якимось дивом залишився живим. Мого д╕дуся Дмитра ╤вановича Пащенка вигнали з хати, а поселили туди бездомного комун╕ста Максима Манька. То в╕н опов╕дав, що зерно, збиране взимку ╕ навесн╕ з коломацьких ╕ краснокутських поселень, в╕двозили на зал╕зничну станц╕ю, сортували ╕ в╕дправляли за кордон.
«Була велика засуха», - твердять опоненти. А я добре знаю, яким були л╕то-ос╕нь 1932 року. ╤ зараз пам’ятаю добротн╕ ╕ забур’янен╕ смуги пос╕в╕в Полтавщини. Л╕тн╕ дн╕ радували теплом ╕ дощем д╕твору. Я вже збирав з батьком ╕ мамою багатий врожай пшениц╕. За старанну працю мен╕ дали штани з полотна, пооб╕цявши на друге л╕то купити байков╕. Не знав я, що через дек╕лька м╕сяц╕в мене, нап╕вживого, в╕зьмуть добр╕ люди п╕д руки ╕ поведуть до могилок, де я, схилившись до ями, буду просити: «Таточку, не вмирай!».
Не треба, панове, дурити н╕ с╕льських, н╕ м╕ських людей. Краще послухати тих, хто пережив голод та зробити в╕дпов╕дн╕ висновки.
Олександр СУХОМЛИН.
с. Пулемець Шацького району Волинсько╖ област╕.
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6751
|
СТО ╤СТОР╤Й ВИЗВОЛЬНО╥ В╤ЙНИ
«ТРИП╤ЛЛЯ. СПОЧАТКУ БУЛА ГЛИНА»
ПЕЧАТКИ НАШО╥ ДЕРЖАВНОСТ╤
РУСЬ – СПАДОК УКРА╥НИ
