Версiя для друку Обговорити в форумi

ЗІ СВЯТОМ!

14 грудня Микола Миколайович Вакуленко, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, відсвяткував свій 60-річний ювілей.
Про таких керамістів, як Микола Вакуленко, кажуть: „Він народився з глиною в руках”. При цьому варто додати: „І не розлучається з нею вже 60 років”. Прилиплива, нічого не вдієш... І майстер уже вкотре заворожено зважує на долоні кусок сирої глини, дослухаючись, як пульсує в ній енергія землі. В уяві вимальовується майбутній художній
образ. Глина, відчувши вправні порухи умільця, теплішає в його руках, стає податливою, пластичною, готовою до перевтілення. Нехай це навіть буде і сам святий Миколай...
Мистецькі витвори Миколи Вакуленка не потребують стороннього тлумачення. Вони говорять самі за себе мовою пластики і зображення. Влучні народні приказки та прислів’я служать оригінальною назвою до кожної конкретної роботи. Це підсилює сприйняття творів „Народ скаже – як зав’яже”. Решта – за домислами глядачів, адже персонажі майстра дуже швидко знаходять шлях до їхніх сердець. Не обходиться без жартів на адресу того чи іншого героя. Яснішають обличчя у людей, навіть у закостенілих песимістів-невдах, що завмирають у подиві.
Керамічні персонажі М. Вакуленка щедро наділені національним гумором. Веселі козаки люблять випити, запалити люльку, заспівати, потеревенити, зовсім так, як це буває у житті. Часто вони водять дружбу з нечистою силою. Не менш симпатичні і тварини. Ось корова, по-жіночому приваблива, кудись собі чимчикує з глечиком молока. А товстелезний кіт несе величезну рибину – чи то сам упіймав здобич, чи вкрав у довірливого господаря, - не нам судити. Подивишся на ці кумедні фігурки – і сам повеселієш. Ось він, секрет майстра – проникнути в душу, змусити усміхнутися, хочеш ти цього, чи не хочеш.
І усмішка є найкращою нагородою для автора.
Правічне мистецтво ліплення з глини... Що навертає майстра до мудрих початків, коли надворі шумує третє тисячоліття з його високими технологіями? Голос землі, захований у глиняних пластах, голос предків, що не стихає над нами, чи, може, прагнення творчості, самовиявлення? Що б там не було, а людям подобаються художні вироби Миколи Вакуленка. Це неодноразово підтверджувалося на багатьох міських, всеукраїнських та міжнародних виставках.
Тож нехай не гасне вогонь у випалювальній печі, де дозрівають творчі плоди з гіллястого дерева заслуженого майстра України Миколи Вакуленка. Натхнення нашому ювіляру - із чистих джерел народної естетики і культури!
...І ще - ця дружня віршована присвята:
Зібралися ми коло столу,
Щоб привітати Миколу
У переддень Миколая,
Що зійде на землю із Раю.
Нехай він уділить Миколі
Щасливої творчої долі,
Насипле добра повні міхи
Задля сімейної втіхи.
Нехай буде завжди охота
В художника до теракоти,
І втоми не знають руки
У творчих солодких муках.
Нехай появляються з глини
В Миколи художні перлини,
Не знає творчого спину
Володар кримської глини.
Нехай розквітають таланти
Із молодих практикантів
У Вакуленком створеній школі.
Многая літа Миколі!

Богдана Шевчук,
голова Кримського республіканського відділення Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Українці мої..."