Версiя для друку Обговорити в форумi

Навіть необізнана в істинних історичних подіях, але психічно нормальна людина не могла не здригнутися, дізнавшись під час теле- і радіотрансляції слухань у Верховній Раді України про жахливий голодомор, який знищив щонайменше сім мільйонів наших співвітчизників. Хіба не викличуть у неї хоча б людського співчуття принаймні документальні дані, які свідчать про те, що в далекі 30-ті роки в Україні щохвилини 15 її мешканців помирали від голоду, штучно створеного більшовиками? І тільки повна відсутність сумління дозволила одній з кримських російськомовних газет порівняти цей жах з... удаваним утиском росіян в нашій незалежній державі.

Але злочини проти людства, скоєні в Україні комуністичним режимом, не мають терміну давності, підлягають ретельному вивченню і міжнародному визнанню як геноциду українського народу. І не варто деяким жителям півострова, патріотично налаштованим на матінку-Росію, виокремлювати історію Криму від України та відгороджуватись від загальнолюдської трагедії. Вона стосується і них.
Тож зробимо екскурс до витоків "скарбниці революційного досвіду епохи Великого жовтня" на теренах Криму, жителів якого в 1920 - 1921 роках також спіткав жорстокий голод. Характеризуючи обстановку в Криму в той період, "вождь всіх часів і народів" Ленін підкреслював, що "...сейчас в Крыму 300 000 буржуазии... Но мы их не боимся. Мы говорим, что возьмем их, распределим, подчиним, переварим". Після завоювання Криму більшовиками виконанням цього "архіважливого" завдання зайнялись створені в листопаді 1920 року революційні комітети, наділені необмеженими повноваженнями. Про їх діяльність свідчать документи, опубліковані Кримським обкомом компартії в збірці "Ревкомы Крыма", присвяченій 50-річчю радянської влади. Ретельно відібрані архівні матеріали, які навіть під пильним наглядом цензорів, перекручуванням істини і скороченням текстів (а я можу це стверджувати, адже в той час працювала науковцем в Кримському обласному державному архіві), дають неупередженому досліднику масштабну картину лиха, що спіткало мешканців "сонячного півострова".
Подивимось лише на один аспект діяльності кримських ревкомів - на вирішення продовольчої проблеми, чим займались спеціально створені при них продовольчі органи. Згідно з наказом Кримревкому вони мали особливий статус, який дозволяв їм діяти, як у фронтових умовах. Що й казати, працювали наполегливо, залучаючи до своєї справи люмпенізовані елементи. Приміром, у грудневому 1920 року зверненні феодосійської продкомісії до "деревенской бедноты" ішлося: "Каждый крестьянин, кому дорога Советская власть, должен немедленно передать государству все излишки хлеба и мяса. Каждый крестьянин, вывозящий свои продукты на базар, является этим самым смертельным врагом Советской власти и рабоче-крестьянского дела... Деревенская беднота! Встряхнитесь, организуйте крепкие комбеды! Не дайте деревенскому кулаку-мироеду опять опутать вас, как бывало при царе и Врангеле. Единственным хозяином в деревне должны быть вы - беднейшие селяне... Вы обязаны следить, чтобы кулак не вывозил продуктов на базар, ...не прятал своего хлеба. Вы обязаны следить за всей жизнью в своей деревне. Все на продовольственный фронт!"
В січні 1921 року за наказом Кримревкому вже були взяті на облік "все на данный момент продукты питания, продовольствие и корм для скота". З тими, хто ховав від нової влади хоча б дещицю зерна, щоб врятуватися від голоду, розправлялись з революційною заповзятістю. В березні того ж року по всьому Криму діяли так звані "трійки" з числа "представителей беднейшего крестьянства". Їм були надані права "хлеб конфисковать" і "выставлять засады". Від такого пильного ока важко було сховатися, і можна лише здогадуватись, скільки лиха вони наробили "буржуям" і "кулакам".
Про терор "воєнного комунізму" в Криму свідчить доповідь севастопольського повітового ревкому: "...она [радянська влада] была здесь усиленнее в своих действиях;
первый этап можно прямо, без всяких кавычек, назвать этапом военного коммунизма...  Крым был завален 6 армиями на первых порах и в течение 6 месяцев 2 армиями разутых и раздетых красногвардейцев; кроме того был флот, а главное, была старая продовольственная политика, продразверстка, на которой строилась фактически вся политика как хозяйственная, так и административная. Поэтому нет ничего удивительного, что когда мы только что захватили Крым, мы имели в наличии множество товарищей в серых шинелях или, вернее, без шинелей. И поскольку Крым представлял собою гнездо, кишащее буржуазией и белогвардейщиной, это диктовало необходимость военного коммунизма ...беспощадным образом проводилась трудовая повинность, направленная против нетрудовых элементов и зачастую задевавшая и элементы трудовые. Нельзя сказать, что это было ошибкой, это было необходимостью, но она сказалась не только на нетрудовых элементах и на буржуазии, но и на крестьянстве".
Відібраний у нетрудових елементів та селян хліб був потрібен, щоб нагодувати вояків Червоної армії, та ще "100 000 чел., взятых для обслуживания государственных нужд". За доповіддю начальника морських сил та оборони Чорного та Азовського морів, наприкінці грудня 1920 року "В Севастополе с продовольствием настоящий кризис. На довольствии в продкоме состоят 16 000 военморов, 11 900 гарнизона (так в тексті), не включая частей 46 дивизий ...в ближайшее время ожидается прибытие большого количества частей и учреждений военного ведомства... снабжать их кроме продкома некому. Рабочему населе-
нию выданы карточки для получения хлеба. Остальных продуктов, могущих быть подспорьем во время голода, как-то: картофеля, овощей, мяса, рыбы, сельдей, консервов абсолютно нет".
Решта кримських регіонів, особливо сільських, також потерпала від голоду (лише робочі мали хлібні картки). А Москва вимагала все більших продовольчих поставок в центр і губернії Поволжя, які були оголошені голодуючими. З цього приводу 2 серпня 1921 року Ленін звернувся із закликом до трудящих України (які, до речі, жорстоко потерпали від голоду) про допомогу російським губерніям. Попри критичний стан з продовольством, цей заклик з ентузіазмом підтримали кримські більшовики. У центр йшли телеграфні рапорти про все нові й нові кримські ешелони з хлібом для Поволжя. Щоб виконати кремлівські вимоги в кримських повітах проводили посилену агітацію із залученням вірного органу кримських більшовиків - газети "Красный Крым" (пізніше - "Крымская правда"), яку відправляли в сільську місцевість додатковими тиражами. А тих, хто не здавав продподатку, відправляли під трибунал. Скількох тоді поставили "до стінки", підрахувати неможливо.
А тим часом до серця кримревкомівського керівництва намагався достукатися Кримський відділ народної освіти, волаючи про допомогу дітям: "Толпы голодных детей осаждают колонии и приюты. В комнатах социального воспитания ежедневно толпятся изнуренные голодом матери-вдовы, отцы-инвалиды и в полном отчаянии и муках умоляют принять детей на попечение государства. Обследователи подтверждают жуткую картину нищеты... Армия голодных детей растет с каждым днем... перебои в детском питании столь значительны, что дети в детских домах почти голодают неделями... Дети болеют цингой, чесоткой, злокачественными нарывами. Детские организмы надорваны голодухой настолько, что достаточно вспыхнуть самой пустячной детской эпидемии, чтобы унести огромный процент детей в могилу".
Та хто тоді рахувався з чиїмось життям, навіть дитячим?! Головне - забезпечення революційного порядку і партійної дисципліни! Але й в таких тоталітарних умовах голова Кримревкому Поляков через непосильні вимоги Кремля не стримався від критики: "Центр полагал, что Крым представляет и будет представлять в течение долгого времени тот край, из которого можно черпать широкой рукой все, что нужно для хозяйства... Мы еще не получили из Центра того, что нужно было для Крыма". Звідки тоді ж кримським більшовикам шукати допомогу? Відповідь міститься в звіті про роботу Кримревкому на І Всекримському  установчому з'їзді Рад: "Мы все-таки своевременно подумали о помощи Крыму извне и еще 31 марта [1921 р.] на заседании экономического совещания мы в протоколе зафиксировали, что Крым без помощи со стороны Украины и Кубани обойтись не может, и обратили на это внимание Центра".
Результати, як свідчать документи, не забарились: "После усиленных хлопот имеем наряд с Украины на 400 000 пудов зернохлеба, причем наряд довольно крепкий, так как, проникшись нашим тяжелым положением, Центр дал указание... - наряд будет иметь силу до тех пор, пока не будет выполнен Украиной". І він був виконаний ціною все нових і нових тисяч безневинних жертв тоталітарного режиму. А стогін самої України, доведеної в 20-ті роки до першої трагедії Великого голодомору, в Криму тоді так ніхто і не почув. Чи почують тепер?

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 28.02.2003 > Тема ""Білі плями" історії"