Ус╕х ╕ноземц╕в, як╕ спов╕дують не християнство, а ╕нш╕ рел╕г╕╖, вражають краса та пишн╕сть православних ╕кон. Ц╕ „картини” одразу ж купуються як сувен╕ри. Проте за одухотвореною красою облич стоять безсонн╕ ноч╕ та роки невтомно╖ прац╕, ретельно╖ та кроп╕тко╖, спрямовано╖ на ╓дн╕сть з Богом. Отже, треба знати, як створю╓ться ╕кона. Кожна ╕кона немислима без канону. Грецьке слово „канон” перв╕сно означало „жердина” або „тростина”, як╕ використовувалися для вим╕ру довжини. П╕зн╕ше цим словом стали позначати будь-яке правило чи закон. ╤конописний канон – це сукупн╕сть правил ╕ прийом╕в, символ╕в ╕ знак╕в, як╕ прийнят╕ в православн╕й практиц╕. ╤конописний канон вироблявся стол╕ттями, в╕н явля╓ собою основу створення ╕кони, але не обмежу╓ ╕ндив╕дуальн╕сть художника. Якщо взяти к╕лька ╕кон на один сюжет (прим╕ром, Благов╕щення або Усп╕ння), можна легко зрозум╕ти, що в живопис╕ зм╕ню╓ться, а що лиша╓ться сталим. Починаючи з ХV╤ ст. художнику допомагали „╕конописн╕ ориг╕нали” – зошити, де були з╕бран╕ основн╕ ╕конограф╕чн╕ сюжети з поясненням. Православн╕ християни (як ╕ католики), на в╕дм╕ну в╕д протестант╕в, надають величезну шану Бож╕й Матер╕. В╕дпов╕дно, виникла потреба зображувати нашу Заступницю на ╕конах. У православ’╖ ╕сну╓ багато р╕зноман╕тних зображень Божо╖ Матер╕, але вс╕ вони мають за основу якийсь один ╕з чотирьох ╕конограф╕чних тип╕в. Богомат╕р Знамення виража╓ та╓мницю Боговт╕лення, народження Божественного Спасителя в╕д Д╕ви Матер╕. ╤нод╕ цей тип так ╕ називають – Вт╕лення. ╤кона зображу╓ Богомат╕р Оранту (грец. „та, що молиться”) з п╕днятими до неба руками. Цей тип дуже поширений в укра╖нськ╕й традиц╕╖, тому що ма╓ першовитоком язичницьк╕ зображення Матер╕ на рушниках. П╕днят╕ на р╕вн╕ обличчя руки символ╕зують захист. До реч╕, так тримали руки укра╖нськ╕ селянки, коли над ними проносилися фашистськ╕ л╕таки: ж╕нки бажали захистити р╕дну землю. Ще одн╕╓ю деталлю образу Оранти ╓ пом╕щений на грудях круглий медальйон ╕з зображенням Немовляти ╤суса Христа (в ╕конограф╕╖ цей тип названий Спас Емману╖л). Од╕г╕тр╕я (грец. „пут╕вниця”) зобража╓ Божу Мат╕р ╕з Немовлям ╤сусом на руках. Спаситель одн╕╓ю рукою благословля╓, в ╕нш╕й трима╓ сув╕й – знак Свого вчення. Богомат╕р одн╕╓ю рукою п╕дтриму╓ Сина, другою – указу╓ на нього, тим самим звертаючи увагу глядача до Христа й передаючи Йому молитви людей. ╢леуса (грец. „розчулення”) – Умилення (Розчулення, Замилування): Богомат╕р ╕ Немовля схилен╕ одне до одного. Богомат╕р пестить ╕ об╕йма╓ свого Сина, Немовля ╤сус, н╕жно об╕ймаючи Мат╕р за шию, пригорнувся щокою до ╖╖ щоки. Акаф╕стов╕ ╕кони Божо╖ Матер╕ не мають ч╕тко╖ ╕конограф╕чно╖ схеми. До цього типу звичайно належать т╕ ╕кони, як╕ не вв╕йшли в три основн╕ типи богородичних ╕кон. Головна ╕дея ц╕╓╖ групи ╕кон – прославлення Богородиц╕ п╕д р╕зними поетичними еп╕тетами, б╕льш╕сть яких узята з акаф╕сту Богоматер╕. У цьому твор╕ Божа Мати ймену╓ться Неопалимою Купиною, Руном Зрошеним, Горою Нерукос╕чною, Вертоградом Багатоцв╕тним (Многоцв╕тним), Нареченою Ненареченою. Т╕ ж найменування зустр╕чаються в ╕конограф╕╖. ╤кони цього типу, як правило, довол╕ пишн╕, оздоблен╕. Образ Божо╖ Матер╕ витримав зм╕ни: в╕д суворо╖ римсько╖ матрони та ╕мператриц╕ в пурпур╕ до просто╖ укра╖нки з теплим поглядом ╕ н╕жн╕стю до кожного, хто просить у не╖ допомоги. Такою вона близька наш╕й Укра╖н╕. Ольга Смольницька, студентка факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства ТНУ.
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
