|
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема "Резонанс"
#21 за 23.05.2008
«ПРАВДА ╤ М╤ФИ» ЛЕНТУНА БЕЗАЗ╤╢ВА
Ще з появою рад╕о та телебачення прогнозувалося «вимирання» друкованого слова, як мамонт╕в. Суц╕льна комп’ютеризац╕я дала новий поштовх таким прогнозам. ╤ д╕йсно, л╕тература поступово перестала виконувати свою початкову м╕с╕ю, бо здеб╕льшого вже не ╓ художн╕м словом, яке пережива╓ не одне покол╕ння, а враження в╕д прочитаного форму╓ св╕тосприйняття, нада╓ знань, зрештою, просто насолоди, викликаючи до життя певн╕ асоц╕ац╕╖, емоц╕╖, об’╓днуючи тих, хто доторкнувся до ц╕╓╖ та╖ни, в особливий орден посвячених.
Сьогодн╕ л╕тература – це те, що заважко перепов╕сти дружин╕ чи другу ╕ що можна власним коштом в╕ддрукувати з ус╕ма ознаками повноц╕нно╖ книги, надавши йому привабливост╕, а також можливост╕ знайти терплячого мовчазного «сп╕врозмовника».
Серед тих, чия рука тягнеться до пера, а перо до паперу, ╕ Лентун Безаз╕╓в, в╕домий нам як пол╕тик, а також полюблювач висловлювати сво╖ думи у письмов╕й форм╕. Нова його книга «Татаро-монгольське ╕го. Правда ╕ м╕фи» безумовно об╕йшлась йому в «коп╕╓чку» - вона оформлена кольоровими ╕люстрац╕ями (слайдами), переглянувши як╕, доторка╓мося до старовини, що збер╕га╓ться в музеях Криму, Санкт-Петербурга, Москви.
Книгу свою автор визнача╓ як документально-╕сторичне видання, ╕ саме з цього м╕сця до нього починаються серйозн╕ запитання. Вже з передмови ми дов╕ду╓мося: «…пол╕тичн╕ ╕стор╕ографи бувають просто цин╕чн╕ до народ╕в сво╖х ╕ чужих, укор╕нюючи в св╕домост╕ людей лише зручн╕ для кон’юнктури даного часу чи дано╖ пол╕тики думки ╕ тлумачення…». Автор передмови Валер╕й Га╓вський, що назива╓ себе письменником, поетом ╕ редактором, досить слушно характеризу╓ ╕сторичну науку як найнеоднозначн╕шу з усього, що стосу╓ться людських знань.
Тож Лентун Безаз╕╓в дозволя╓ соб╕ ще одну ╕сторичну верс╕ю, ╕, у першу чергу, всього, що стосу╓ться його народу та м╕сця далеких предк╕в у формуванн╕ св╕тово╖ сп╕льноти. Не беруся анал╕зувати те, що належить до 1000 – 3000-р╕чно╖ давнини – це справа ╕сторик╕в або ж пол╕тик╕в, як╕ роблять саме те, про що йдеться у наведен╕й ран╕ше цитат╕, зосереджуся лише на тому, що важко не пом╕тити нав╕ть неп╕дготовлен╕й людин╕.
Лентуна Романовича найб╕льш хвилю╓ та недобра слава, яку успадкували його сп╕вв╕тчизники в╕д сво╖х далеких предк╕в: «Незваний г╕сть – г╕рше татарина, а званий – г╕рше двох. Нема грошей - татарин добро в╕зьме, нема добра – ж╕нку в╕зьме, нема ж╕нки – самого поволоче». Ображають його й ╕нш╕ цитати, вже письмового походження: «злые татарове», «коварство ордынцев», «лютые татарове», «татарские зверства», «нашествие извергов». «╤сторик Карамз╕н показав спрямування ╕ нам╕тив ор╕╓нтири державно╖ ╕деолог╕╖ вроджено╖ «гнусности татар».
╤ хоча Лентун Романович присвятив чи не всю книгу спростуванню цих образливих словосполучень, та краще б в╕н цього не робив, бо далеко не кожен читав прац╕ Карамз╕на, а ось у викладення «адвоката» свого народу яко╖ т╕льки лайки на його адресу не начита╓ться! ╤ комусь, можливо, це западе в душу. Адже чим б╕льше уславля╓ Л. Безаз╕╓в доброту ╕ гуманн╕сть свого народу, тим п╕дозр╕л╕шою зда╓ться ця суперечлив╕сть позиц╕й. Татаро-монголи, виявля╓ться, не знищили жодного православного храму, а кров╕ на ╖хн╕й сов╕ст╕ менше, н╕ж на сов╕ст╕ княз╕в, що лютували п╕д час м╕жусобиць. Взагал╕ «Тюрки – кор╕нний народ Рос╕╖, Укра╖ни, який живе тут з незапам’ятних час╕в. На жаль, в рос╕йськ╕й ╕сторичн╕й науц╕ прижилася фантаз╕я, н╕бито ск╕фи – слов’яни… Нав╕ть письмов╕ пам’ятки, знайден╕ в ск╕фських курганах ╕ написан╕ рунами по-тюркськи, не переконують фальсиф╕катор╕в ╕стор╕╖». «В ус╕й ╢вроп╕, враховуючи Англ╕ю, Франц╕ю, Н╕меччину ╕ вс╕х ╕нших, тече тюркська кров». В книз╕ наводиться безл╕ч назв рос╕йських м╕ст, що мають тюркське походження, нав╕ть коли вони не дуже схож╕ за звучанням: «Сумеру – Саратов, Шамашкар – Чебоксари, Кипензай – Пенза, нав╕ть Полтава сюди потрапила (Балтазар). Перераховуючи тюркський св╕т, автор книги зарахову╓ сюди ╕ частину укра╖нц╕в. Те, що ма╓мо багато сп╕льних сл╕в, ╓ фактом, в╕д якого не варто в╕дхрещуватися. Та чи ╕ насправд╕ Ки╖в - це «город зятя», ╕ чи погодились би вважати себе тюрками Л. Толстой, М. Гоголь, М. Кутузов, ╤. Турген╓в ╕ нав╕ть т╕, чи╖ пр╕звища зак╕нчуються на -ук, -юк, -як: Кравчук, Сердюк, Вишняк…
Важко все це сприймати як щойно в╕дроджену ╕стину, тим б╕льше, що не з меншою переконлив╕стю автор розпов╕да╓ про родоначальницю ╢ву та ╖╖ дочок. А ще хот╕лося б процитувати так╕ рядки: «Коли ╕стор╕ю пишуть переможц╕, то неможливо об’╓ктивно знайти викладення ╕стор╕╖ переможених народ╕в. В ╕стор╕╖ про них залиша╓ться т╕льки негатив». Згодна. Але чи варто успадковувати цей негативний приклад ╕ переписувати ╕стор╕ю ╕ншим почерком, лише аби реаб╕л╕туватися, а не в пошуках ╕стини?
Псують враження в╕д книги ╕ дв╕ останн╕ глави, далек╕ в╕д ╕сторико-документального жанру. Це роздуми про нин╕шню пол╕тичну ситуац╕ю та «Думки вголос». З цими «думками» вже доводилося ознайомитись окремим виданням. ╤ хоча деяк╕ вислови не позбавлен╕ дотепност╕, все псу╓ авторська естетична нерозб╕рлив╕сть. А тому, прочитавши ось так╕ (вибачте, процитую) перли: «Когда писаешь в одну струю, струя становится толще, все остальные формы писания ведут к обсцыканию друг друга» або ж «Для меня существуют три вида оргазма: биологический – от любви к женщине, сердце, которое кровоточит, когда ты видишь высокое исскуство; мозговой, когда ты общаешься с великой личностью», зовс╕м впада╓ш у в╕дчай.
Бо, на жаль, в╕д дотику до под╕бного вашому, Лентуне Романовичу, мистецтву серце не «кровоточить». Швидше, ни╓ за тим пластом культури, що ось-ось п╕де в ╕стор╕ю. Тож вибачайте ще за к╕лька цитат: «…рядом захоронение женщины-мумии ростом 144 см, завернутую в ткань, черты лица мумии были европейские, с сохранившимися светлыми волосами». «Предметы обихода показали о высоком уровне ремесел…» «200 лет назад до нашей эры мумии рассказывали, что в период бронзового века в Синьцзяне жили белые люди». «Меньше солнца делали людей из черного цвета в белый». Як кажуть, стиль та орфограф╕я автора збережен╕...
Тамара СОЛОВЕЙ.
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2008 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5942
|
ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК 31-го «РАМШТАЙНУ»:
«РОЗМОВА ДАЛА ЗНАЧНИЙ ПРОГРЕС»?
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
