Версiя для друку Обговорити в форумi

ЩЕ РАЗ ПРО ФОРУМ
 Тільки-но з’явилася в «Кримській світлиці» добірка матеріалів про Всеукраїнський форум інтелігенції, як ми мали нагоду черговий раз переконатися: читачі наші – люди не випадкові, вони шукають на шпальтах «КС» правду, і там, де, як їм здається, звучить фальшива нотка, камертони їхніх душ відгукуються, але не в унісон, а нотою протесту.
 Івана Лук’яновича Лавтара, мешканця Сімферополя, привело до редакції обурення після його знайомства з передруком в «КС» статті братів Капранових із сайту «Українська правда».
 - Я б ніколи не оприлюднював цього допису, що має назву «Рак, щука і сестра їхня Либідь», з цілої низки причин. Почнемо з назви. Не зрозуміло, хто є рак, хто щука, а хто «либідь» (ну й позловтішалися тут брати-інтелігенти над донецькою вчителькою, яка, швидше за все, просто обмовилася). Які це три сили, що тягнуть в різні боки: Президент, уряд, інтелігенція? Але ж до змісту промови Президента Капранови «майже не мали претензій» (так зазначено в статті). А ось обурило їх те, що Президент говорив довго, не як всі «рядові». Мені особисто вдалося прослухати всю цю доповідь. Вона була дуже діловою і змістовною, жодного зайвого слова. Та й про НАТО він говорив не півгодини, як це здалося Капрановим, а, напевне, удвічі менше. Незрозуміло, чому у статті виділено рамочкою глузливий абзац з такими словами: «…Форум інтелігенції має невелике відношення до Північно-Атлантичного оборонного блоку». А на мою думку, щонайпряміше! Інтелігенція завжди була прошарком поміж владою і народом. І народ, який не повірить владі, цілком ймовірно повірить тим, хто з ним поруч. До того ж у інтелігенції досить інтелекту і словникового запасу, щоб ненав’язливо і зрозуміло пояснити людям, у чому справа.
 Не підтримую я обурення авторів і з того приводу, що на час присутності Президента в партері сиділи держслужбовці – адже це їм належало реалізовувати Концепцію, впроваджувати її в життя. До речі, зі статті ми не довідались абсолютно нічого про саму Концепцію, заради прийняття якої був скликаний Форум. Хоча відомо, що всім учасникам документ було роздано на руки, і, готуючи публікацію, Капрановим можна було її погортати. Але, здається, авторів цікавив лише негатив, решти вони або не торкалися, або надавали подіям іронічного забарвлення. З цього всього напрошується сумнів у тому, що й самі брати є патріотами та справжніми інтелігентами, інакше б, посидівши на гальорці, пережили це без кровних образ.
 Втім, для тих, хто потрапив на Форум як представник інтелігенції, дійсно не вистачило часу, аби обмінятися думками. І почути їх, окрім собі подібних, було нікому. А цим людям теж хотілося б, аби їх почули ті, від кого залежить наше життя.
 Форум планувався як дводенний та пройшов в стислому режимі. Я не чув про те, аби інтелігенція вдалася до клопотань, щоб його провели в запланованих рамках. Хоча б ті самі брати Капранови. Дуже неприємно, що стаття просякнута такою недоброзичливістю. Якщо вже друкувати щось подібне, поруч треба надавати слово людям, що мають іншу точку зору. Я – член «Нашої України», колись активно агітував за Віктора Ющенка. Знаю про його світовий імідж як одного з найкращих банкірів та інтелігентної людини. Знаю і про те, що альтернативи йому зараз немає. То навіщо дозволяти глузувати над ним не в шовіністичній газеті, а в «Світлиці», від якої люди чекають зовсім іншого?
 Ось така відбулася у нас розмова з Іваном Лук’яновичем, який гордо називає себе патріотом. І цього не заперечиш! Як і того, що без таких принципових і відвертих читачів «Світлиця» наша не була б... «Світлицею»!
 Записала Тамара СОЛОВЕЙ.
 
БОРІМОСЯ – ПОБОРЕМО!
 Майже всі телевізійні канали в Криму російськомовні. І що вони подають «до столу» глядачів? Передачі про бандитизм і пияцтво, а ще ті, що вихваляють свою армію, спецназ, який уміло чавить чеченців, котрих В. Путін наказав «мочити в сортірі», але не згадують про десятки тисяч російських солдатів, які в Чечні загинули.
 А ще такі дива, як «Менти», «Таємниці слідства» і таке інше. І найцікавіше, що актори в цих фільмах, за винятком двох-трьох росіян, як казав В. Жириновський, «діти юристів». Це ж треба до такого додуматись, щоб жінка єврейської національності була міліціонеркою. І це на цьому всьому виховують населення. Ось чому майже кожен другий росіянин сидів або сидітиме за ґратами.
 І ще про одне. Доки будуть терпіти в Києві генерал-губернатора В. Черномирдіна? І не тільки тому, що він відкрито проводить антиукраїнську політику, а ще й тому, що завозить в Україну своїх культурних діячів, таких, як Кіркоров, Пугачова, котрі потім вивозять десятки тисяч гривень в Росію. Хіба це нормально?
 А ми ведемо розмову про українську мову, про Українську державу. Ніби не знаємо, як боротись із засиллям російської продукції на телеекранах, в концертних залах, в ЗМІ. Але щось не видно реальних, рішучих кроків в цьому напрямку з боку держави, особливо в Криму. І коли будуть зміни на краще - невідомо.
 В. ВІКТОРОВ.
 м. Сімферополь.
 
А ПАЛИВО - ПОРУЧ...
 Як усім відомо, на Україну зараз накидають «енергетичного налигача», за допомогою нього нашу країну тягнуть у болото, та ще й так вперто, що нам скоро й дихати не буде чим. А я думаю, що є вихід із ситуації: можна використати поклади чорноморського сірководню на користь не лише України, а й цілого світу.
 Річ у тім, ще близько сорока років тому, у 60-х, коли я був на засланні в Іркутській області, доля мене звела з людиною, яка вивчала це питання. Я теж тоді трохи займався винахідництвом, але головний інженер нашого заводу сказав, що не дасть ходу моїй ідеї, якщо він не стане співавтором винаходу. Я вирішив ризикнути і зробити все самотужки. Саме для цього й поїхав у Іркутськ, там познайомився з людиною, яка входила у групу ентузіастів, що за власної ініціативи працювала в Одеській області над розробкою винаходу, за допомогою якого було б можливе використання сірководню як енергоносія, як дешевого палива. Він мені розповів, що чорноморських покладів вистачить дуже надовго. Ще один важливий пункт на користь цього енергоносія – це екологічна чистота.
 Мій випадковий знайомий розповів, що вони навіть робили деякі досліди у цьому напрямку, які, на жаль, виявилися не зовсім вдалими. Спостерігачі ж, за його словами, ставилися до їхньої групи дуже недоброзичливо, тому коли досліди провалилися, то на їхній розробці поставили хрест, а їх розкидали по різних куточках Союзу. Так він і потрапив на Іркутську ГЕС.
 Я це все розповідаю не тому, що мені потрібна слава чи хліб з маслом, а через те, що якби ми відновили ці розробки, то, можливо, нам би вдалося позбавити людей не лише проблеми з паливом, а й очистити наші міста від шкідливих викидів у атмосферу! Хочеться, щоб сірководень пустили на службу людству і щоб нас із вами не тягли у болото «енергетичним налигачем», про який я уже казав на початку!
 Іван Лук’янович КРАВЧУК.
 с. Сонячногірське,
 Алуштинський район.
 
ПЕРЕДПЛАЧУЮ САМ І ВАМ РАДЖУ
 Ще влітку минулого року на одних зі зборів Братства ОУН-УПА обласний станичний повідомив присутнім про звернення редакції «КС» про підтримку у зв’язку з несприятливими в Криму умовами для українства і газети. Він пояснив, що дуже бажано підтримати її збільшенням чисельності передплатників.
 Я особисто протягом декількох років передплачую цю змістовну, інформативну, а головне - щиро українську патріотичну газету, тому весь час проводжу цю акцію. І хоч не легко це вдається (з десяти погоджується передплатити один-два), але деякі досягнення є, ось надсилаю ксерокопії передплатних абонементів тих, кому ніколи було відірватися від справ, то оформляв за них передплату я. Проводив цю роботу в тих райцентрах, де доводилось бувати, завербував декого зі своїх друзів в Малині, Новограді-Волинському, Коростені, Чуднові, Костополі, з родичів - в Чернівцях, Хмельницькому. Цікаво було б порівняти, чи не пасе наша Житомирщина по передплаті задніх серед інших областей України?
 Нас, некримських читачів «Кримської світлиці», також обурюють публікації (спасибі, що ви у Криму є і все це правдиво показуєте!) про відверті антидержавні дії проросійських і російських шовіністичних організацій, спрямовані на відрив Криму від України. Чому тільки не реагує на це українська центральна влада? Щодо ситуації з російським Чорноморським флотом, то бажано знати всі деталі орендного договору і в чому вони не виконуються – наприклад, захоплення маяків, несплата за оренду землі, незаконні військові навчання на теренах Криму і таке інше. Пишіть, будь ласка, про все і побільше!
 З побажаннями успіхів у вашій благородній діяльності - читачі-житомиряни і я -
 Юрій РЕЗНІК.
 м. Житомир.

 ВІД РЕДАКЦІЇ. Шановний пане Юрію! Те, що Ви робите для нашої газети та і всієї України, неоціненне! На надісланих Вами копіях ми нарахували 37 передплатних абонементів, це означає, що завдяки лише Вам до «Світлиці» на Житомирщині долучилося ще 37 читачів. Але ж газета приходить у дім, і з нею, напевне, знайомиться чи не вся родина. Тож зерна, які ми з Вами сіємо, можуть зійти у багатьох душах, де вже життя належним чином підготувало ґрунт.
 Щире спасибі вам від усього нашого колективу та тих, кого ми називаємо «світличанами». Раді, що так можемо називати тепер і Вас. Добре було б, якби Ви надіслали до редакції своє фото і хоча б коротеньку розповідь про себе: ми могли б започаткувати рубрику, де розповідали б про наших активних передплатників-агітаторів, організували б серед них конкурс. До речі, «світличани», а хтось із паном Юрієм зараз міг би конкурувати?
 
ПОЦУПИЛИ... ПІСНІ
 Щиро вітаю вас – творці шанованої і улюбленої газети «Кримська світлиця»! А особливо того, хто надіслав мені від редакції великого конверта. Правда, конверта у своїй поштовій скриньці я знайшов розірваним, там залишилися тільки списки пісень до дисків В. Крищенка, які я у вас замовляв. Що поцупили, хто це зробив - невідомо, а мені тепер ніяково перед вами, що завдав клопоту; турбот у вас, працівників редакції, і так вдосталь, а тут я зі своїми проблемами.
 Ви колись в нашій рідній «КС» робили рубрику «Хіт-парад» народних пісень. Я часом співаю собі і «Цвіте терен», і «По садочку ходжу» – взяті слова із газетоньки.
 Так мене вдарила ота недобра подія – з розтерзаним конвертом… Відчуваю себе «як побитий пес» - так кажуть люди. І сам себе звинувачую...
 Дякую вам за все і вибачте за клопіт. Як буду в Сімферополі, то завітаю до газети, якщо можна.
 Будьте здорові, хай щастить вам, і пробачте.
 З повагою, М. ЧОРНІЙ.
 м. Алупка, АРК.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Прикро, що так розчарувала ця пригода нашого читача. Ми готові надіслати диски з піснями ще раз (тільки вже на надійну адресу), можемо переписати їх прямо в редакції. Заходьте, наша «Світлиця» рада усім добрим і щирим людям!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "З потоку життя"