"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
#13 за 28.03.2008
ДРУГА СВ╤ТОВА В╤ЙНА - ОЧИМА ╥╥ СОЛДАТА
ПЕРЕЖИТЕ... ╤М’Я НАШОГО АКТИВНОГО ДОПИСУВАЧА, ВЕТЕРАНА В╤ЙНИ ВОЛОДИМИРА МАКСИМОВИЧА КОРОЛЯ ВЖЕ ДОБРЕ В╤ДОМЕ ЧИТАЧАМ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤» ЗА ЙОГО ПУБЛ╤КАЦ╤ЯМИ ПРО ПЕРЕЖИТИЙ ГОЛОДОМОР 1932-33 рр., СТАЛ╤НСЬК╤ РЕПРЕС╤╥ 1937-38 рр. СВ╤ДЧЕННЯ ВЕТЕРАНА Ц╤НН╤ ДЛЯ НАС ТИМ, ЩО ВОНИ - ДОКУМЕНТАЛЬН╤, АВТОР РОЗПОВ╤ДА╢ ПРО ТЕ, ЩО СУДИЛОСЯ ПЕРЕЖИТИ САМОМУ. ПРОПОНУ╢МО ВАШ╤Й УВАЗ╤ СПОГАДИ В. М. КОРОЛЯ ПРО ДРУГУ СВ╤ТОВУ В╤ЙНУ: ЯКА ВОНА - ОЧИМА ╥╥ СОЛДАТА, УКРА╥НЦЯ, ПАТР╤ОТА?
Володимир КОРОЛЬ ДРУГА СВ╤ТОВА В╤ЙНА - ОЧИМА ╥╥ СОЛДАТА
НА ПОЧАТКУ 1951 року для мене, солдата Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, нарешт╕ зак╕нчилася довга, терниста дорога до материнського порога: через лихол╕ття в╕йни, майже шестил╕тню в╕йськову службу за кордоном, в Н╕меччин╕. Та через ц╕ довг╕ роки я прон╕с свою незрадливу любов до р╕дного краю, до згорьовано╖, упосл╕джено╖ вс╕ма ╕мпер╕ями, дол╕ нашо╖ неньки-Укра╖ни та ╖╖ громадян. На схил╕ сво╖х земних л╕т ще й сьогодн╕ в╕дчуваю вс╕м сво╖м серцем, думками, ╓ством, кричущу незахищен╕сть нашо╖ земл╕, кордон╕в, незалежност╕, суверенност╕ в╕д багатьох зовн╕шн╕х та внутр╕шн╕х небезпек, як╕ чатують на наш мир, свободу, спок╕й. Через недостатньо розвинену економ╕ку, недостатн╕й обсяг власних енергонос╕╖в, ╖х безальтернативн╕сть, непродуктивне витрачання понад норми в дек╕лька раз╕в, розкрадання; без швидко╖ дел╕м╕тац╕╖ та демаркац╕╖ з сус╕дн╕ми кра╖нами державних кордон╕в, Керченсько╖ протоки, на морях та на суш╕, по всьому периметру, як╕ сьогодн╕ ╓ безконтрольним прох╕дним двором; через пост╕йний безконтрольний безкарний вит╕к з Укра╖ни, в заруб╕жн╕ банки, багатом╕льярдних валютних кошт╕в; корупц╕╖, яка роз’╖да╓ державу; безгосподарност╕ на виробничих п╕дпри╓мствах, шахтах, комунальному господарств╕, транспорт╕, як╕ призводять до авар╕й, катастроф, багатотисячних людських жертв та м╕льярдних збитк╕в й витрат на ╖х л╕кв╕дац╕ю. Г╕ркий досв╕д рок╕в, в╕к╕в ще й сьогодн╕ навча╓ нас, громадян Укра╖ни, нац╕ю, - берегти, як власну з╕ницю ока, наш╕ державн╕ кордони, незалежн╕сть кра╖ни, до повернення яко╖ ми йшли в╕ками, поставити на ╖х сторож╕ в╕йська швидкого моб╕льного реагування, прикордонну службу, добре вишколен╕ полки, див╕з╕╖, корпуси, оснащен╕ сучасною техн╕кою та передовою в╕йськовою наукою, укомплектован╕ укра╖нськими командирами вс╕х ранг╕в та профес╕йними сержантами, солдатами - перш за все патр╕отами Укра╖ни, а не тимчасовими «зароб╕тчанами». Бо останн╕, маючи середню та вищу осв╕ту, за роки незалежност╕ Укра╖ни та в╕йськово╖ служби, не оволод╕ли або св╕домо нехтують для службово╖ д╕яльност╕ та повсякденного сп╕лкування укра╖нською державною мовою, яка ма╓ бути священною для кожного захисника сво╓╖ Батьк╕вщини: захищаючи щедро политу кров’ю багатьох покол╕нь нашу священну землю, наш обов’язок - захистити основу нац╕╖ - укра╖нську мову, в цьому суть статт╕ 10-╖ Конституц╕╖ Укра╖ни. В╕ддавши задарма п╕вн╕чному сус╕дов╕ нашу, третю у св╕т╕ за потужн╕стю, ядерну зброю, неукра╖нськ╕ уряди пог╕ршили безпеку сво╓╖ держави. Тому ще й сьогодн╕ ми чу╓мо, як насл╕док того згубного, недальновидного кроку, недвозначн╕ залякування «можливим превентивним ударом» та об╕цянкою «перенац╕лити ядерн╕ ракети», в т. ч. й наш╕, на укра╖нськ╕ м╕ста ╕ села; незважаючи на те, що св╕т вже ув╕йшов у ХХ╤ стол╕ття, нам ╕ззовн╕ диктують, як жити, з ким дружити, яку ╕стор╕ю вивчати в школах та якою мовою сп╕лкуватися, мабуть, забувши, що Укра╖на, визнана вс╕м св╕том, ╓ суверенною державою, а не чи╓юсь молодшою сестрою, що наш╕ кордони ╓ державними, недоторканними, як на мор╕, так ╕ на суш╕, що ми ╓ членом та засновником ООН, ╕ свята мета кожного громадянина Укра╖ни - повернутися через в╕ки чужоземного панування окупант╕в вс╕м ╓ством у лоно колиски, з яко╖ вийшли, до ╢вропи, до колективно╖ безпеки, коли гарантом миру та стаб╕льност╕ на континент╕ будуть не цар╕-╕мператори-самодержц╕, не тотал╕тарн╕ комун╕стичн╕ ╕деологи, не тимчасов╕ уряди з тотал╕тарного минулого, з повернутими назад головами, що продають за ср╕бняки укра╖нську незалежн╕сть, а м╕цний, добров╕льний союз суверенних, незалежних держав континенту та й усього св╕ту. ╤ цей союз-гарант уже ╕сну╓ - альянс ╢вроатлантично╖ безпеки, в╕йськово-пол╕тичний та економ╕чний, заснований на стал╕й економ╕ц╕ та принципах вза╓мно╖ допомоги в ус╕х екстремальних випадках агрес╕╖, терору, втручання у внутр╕шн╕ справи суверенних держав, усього захисного союзу. Членами альянсу та ╢вросоюзу стали у б╕льшост╕ сво╖й держави - учасниц╕ сумнозв╕сного Варшавського договору: Польща, Румун╕я, Литва, Латв╕я, Естон╕я, Болгар╕я, Угорщина, Словаччина та ╕н. Т╕льки такий союз здатний припинити на в╕ки територ╕альн╕, пол╕тичн╕, шов╕н╕стичн╕ заз╕хання на святая святих - землю Укра╖ни, свободу та незалежн╕сть народу. ╤м’я цьому союзов╕ - альянс НАТО, словосполучення якого так негативно сприймають адепти тотал╕тарних комун╕стично-╕мперських сил як зовн╕, так ╕ в Укра╖н╕ сущ╕й. ╤ я, солдат в╕йни, ╕нвал╕д найкривав╕шо╖ за ус╕ часи й стол╕ття в╕йни м╕ж двома агресорами, чисто по-людському вдячний тепер╕шн╕й влад╕: Президенту В. Ющенку, Голов╕ Верховно╖ Ради А. Яценюку, Голов╕ уряду Юл╕╖ Тимошенко за те, що зробили перший крок назустр╕ч входженню Укра╖ни в систему ╓вропейсько╖ та атлантично╖ безпеки. В╕рю, що ми прийдемо до ц╕╓╖ мети, не залишимося заручниками безпеки нашо╖ кра╖ни. Володимир КОРОЛЬ. м. С╕мферополь.
Напередодн╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни 1939 - 1941 рр. Радянський Союз п╕д тотальним кер╕вництвом комун╕стично╖ парт╕╖ ВКП (б), на чол╕ з генеральним секретарем Стал╕ним, «мудрим» продовжувачем справи Лен╕на, швидкими темпами готувалися до майбутн╕х битв. Прив╕д до в╕йни був передбачений програмою ВКП (б) «про побудову комун╕стичного сусп╕льства в усьому св╕т╕». Надзвичайними заходами було передбачено: - розширення територ╕й союзу РСР за рахунок сус╕дн╕х кра╖н; - укр╕плення державних кордон╕в; - пошук над╕йних ╕деолог╕чно та у в╕йськово-стратег╕чних питаннях сус╕дн╕х держав; - волею парт╕╖ був створений Союз РСР; - знищено право громадян на особисту власн╕сть, в тому числ╕ на землю; - проведена насильницька колектив╕зац╕я с╕льського господарства, створен╕ колгоспи та радгоспи для централ╕зованого пограбування селян; - депортовано до Сиб╕ру, Колими, Соловк╕в та на «Зелений Клин», що на Далекому Сход╕, найкращих господар╕в земл╕: «куркул╕в», «середняк╕в», як╕ були противниками колектив╕зац╕╖, а тому - неблагонад╕йними; - була знищена православна церква разом з ╖╖ священнослужителями - ╕деолог╕чними противниками комун╕ст╕в; - експропр╕йовано в селян-колгоспник╕в та в колгоспах все наявне зерно, були знищен╕ також млини, ол╕йниц╕, нав╕ть жорна; - для знищення селянства в Укра╖н╕ волею комун╕стично╖ парт╕╖ був штучно створений голодомор-геноцид 1932 - 1933 рр., який забрав до 10 млн. селян Укра╖ни; - репресовано та знищено в ГУЛАГах Сиб╕ру, Колими, Соловк╕в цв╕т укра╖нського мистецтва, нац╕ональних кадр╕в ус╕х галузей народного господарства: селян, роб╕тник╕в, ╕нтел╕генц╕╖, в╕йськових кадр╕в; - особливий п╕к масових репрес╕й припада╓ на передво╓нн╕ 1937 - 1938 роки. Все це робилося для створення на п╕вноч╕ СРСР багатом╕льйонно╖ рабсько╖ сили - з наступним знищенням репресованих пол╕тичних в’язн╕в. Над╕йний союзник для ведення в╕йни був знайдений. В серпн╕ 1939 р. в Москву при╖хав м╕н╕стр закордонних справ Н╕меччини Р╕ббентроп, який був прийнятий особисто вождем комун╕ст╕в Стал╕ним та м╕н╕стром закордонних справ СРСР Молотовим (членом ЦК ВКП (б). Прийом був дружелюбним, плодотворним, бо коли посланець Г╕тлера повернувся до Берл╕на, то для преси пов╕домив: «що в╕дчував себе в Москв╕, як серед старих парт╕йних товариш╕в». П╕д час бес╕ди Стал╕н, будучи в доброму гумор╕, випив келих кримського шампанського за здоров’я Адольфа Г╕тлера та заявив таке: «Я знаю, як н╕мецький народ любить свого вождя». А вже 23 серпня 1939 року «висок╕ сторони» п╕дписали н╕мецько-радянський догов╕р («Пакт») про ненапад, дружбу та новий розд╕л, на першому етап╕, Польсько╖ держави, нашого сус╕да. Обидв╕ сторони не забарилися розпочати агрес╕ю, вв╕вши у во╓нн╕ д╕╖ сво╖ в╕йська. Через п’ять тижн╕в по тому, 28 вересня 1939 р., Стал╕н та Р╕ббентроп поставили сво╖ «висок╕» п╕дписи на мап╕ розгромлено╖, розчленовано╖, окуповано╖ Польщ╕. Н╕меччина забрала зах╕дну половину, а СРСР сх╕дну: в тому числ╕ при╓днавши до СРСР Зах╕дну Укра╖ну та Зах╕дну Б╕лорус╕ю, як╕ були п╕д Польщею. До цього були проведен╕ в╕йськов╕ операц╕╖ Червоно╖ арм╕╖ на Далекому Сход╕ проти Япон╕╖ - на о. Ханка, Хасан та р╕чц╕ Халх╕н-Гол. Взимку 1939 року з метою п╕дготовки до майбутньо╖ в╕йни, перенесення вглиб територ╕╖ Виборзького району Ф╕нлянд╕╖ державного кордону СРСР в╕д м. Лен╕нграда, створення нових укр╕прайон╕в, Червона арм╕я розпочала во╓нн╕ д╕╖, а точн╕ше, агрес╕ю проти миролюбно╖, суверенно╖ держави Ф╕нлянд╕╖. В╕йна в умовах суворо╖ зими, неготовност╕ в╕йськ до бойових д╕й, виявилась для Радянського Союзу важким гор╕шком. Червона арм╕я зазнала великих, безглуздих втрат в жив╕й сил╕: вбитими снайперами, обмороженими солдатами. За св╕дченням учасника тих бо╖в тур╕янина Приза, 45-та стр╕лецька див╕з╕я, яка ран╕ше дислокувалася в Житомирськ╕й област╕, перестала ╕снувати. П╕ррова «перемога» зак╕нчилася у березн╕ 1940 р. «перемир’ям». Виборг ╕ частину ф╕нсько╖ територ╕╖ було анексовано. В ц╕й в╕йн╕ «союзник» Стал╕на - Н╕меччина була на сторон╕ Ф╕нлянд╕╖: допомагала в╕йськовими радниками, генералами, техн╕кою, бо╓припасами ╕ винесла з ц╕╓╖ в╕йни певн╕ уроки, як╕ були не на користь агресора - Союзу РСР. Урок перший: Червона арм╕я у в╕йськово-техн╕чному озбро╓нн╕ значно в╕дставала в╕д н╕мецько╖ арм╕╖, особливо у бронетанкових, ав╕ац╕йних в╕йськах. Урок другий: розширюючи свою територ╕ю та створюючи на окупованих територ╕ях Польщ╕, Литви, Латв╕╖, Естон╕╖ укр╕прайони, плацдарми, Радянський Союз фактично розпочав тотальну п╕дготовку до майбутньо╖ в╕йни, потенц╕йним супротивником у як╕й, звичайно, вбачалась Н╕меччина. «Пакт» був п╕дписаний Г╕тлером ╕ Стал╕ним для прикриття сво╖х агресивних замисл╕в. Ц╕каво, що в╕йни проти Польщ╕, Ф╕нлянд╕╖, окупац╕ю Литви, Латв╕╖, Естон╕╖, Радянський Союз вважав в╕йнами справедливими. ╤сторичними фактами доведено, що Радянський Союз, керований комун╕стичною парт╕╓ю, в пер╕од з п╕дписання «Пакту» про ненапад ╕ до 22 червня 1941 р. ╕ юридично, ╕ фактично був стратег╕чним союзником фашистсько-г╕тлер╕всько╖ Н╕меччини, р╕вноц╕нним агресором. До останнього дня перед в╕йною 1941 р. Радянський Союз забезпечував свого потенц╕йного противника, Н╕меччину, енергонос╕ями, хл╕бом, цукром, металами та ╕ншими стратег╕чними сировинними запасами. До самого початку в╕йни, нав╕ть у ╖╖ перш╕ дн╕, з Укра╖ни в╕дправлялися один з за другим завантажен╕ пшеницею та цукром важк╕ ешелони, на яких було написано «Н╕меччина - Берл╕н». Це я особисто бачив на елеваторах заготзерна на зал╕зничних станц╕ях Кап╕тан╕вка та Новомиргород Одесько╖ зал╕знично╖ дороги, куди, працюючи в колгосп╕ ╖здовим, возив к╕ньми зерно в «зас╕ки держави». А в той час ми, колгоспники, п╕сля голодомору-геноциду 1932 - 1933 рок╕в, жили впроголодь, не на╖вшись досхочу хл╕ба, бо на трудодн╕ «давали» по 200 - 300 г зерна, за винятком прац╕вник╕в державно╖ МТС, яким давали по 3 кг на трудодень - гарантованого хл╕ба. Без вагомо╖ допомоги Радянського Союзу стратег╕чними ресурсами, яких не вистачало в Н╕меччин╕, Г╕тлер не зм╕г би з таким усп╕хом вести в╕йну в Зах╕дн╕й ╢вроп╕ та на Балканах. Годуючи фашистську арм╕ю Г╕тлера, генеральний секретар ЦК ВКП (б) Стал╕н та його парт╕я... зм╕цнювали бо╓здатн╕сть фашист╕в, а свою обороноздатн╕сть «зм╕цнювали» напередодн╕ в╕йни масовими репрес╕ями найвищого командного складу Червоно╖ арм╕╖: маршал╕в, командир╕в, комкор╕в, комдив╕в, комполк╕в, комбат╕в та ╕н. Фактично було репресовано, розстр╕ляно та знищено в ГУЛАГах б╕льше 40 тисяч осв╕чених, досв╕дчених во╓начальник╕в радянсько╖ держави. Фактично наша арм╕я була обезкровлена. На початку в╕йни батальйонами командували ст. лейтенанти, кап╕тани, полками - майори, див╕з╕ями - п╕дполковники, стратег╕я котрих проявлялася в ум╕нн╕ вести у б╕й «гарматне м’ясо» на «ура», в революц╕ях та в╕йськових ╕нцидентах, де зброя була - стара гвинт╕вка з багнетом, к╕нь, с╕дло та шашка. Як в народ╕ говорили: «П╕лоти в╕дважн╕ та л╕таки бумажн╕». Ц╕ та ╕нш╕ факти привели СРСР до важко╖, затяжно╖ в╕йни з фашистською Н╕меччиною, до поразки на перших етапах в╕йни, втрат не просто солдат╕в та оф╕цер╕в, а й ц╕лих фронт╕в, арм╕й, корпус╕в, полк╕в та див╕з╕й - втрат великих територ╕й: Укра╖ни, Б╕лорус╕╖, Молдови, Прибалт╕йських республ╕к та частини само╖ Рос╕╖ в╕д Балт╕йського до Чорного мор╕в. Арм╕я Г╕тлера взяла в полон в 1941 - 1942 роках до шести м╕льйон╕в червоноарм╕йц╕в, оф╕цер╕в та багатьох генерал╕в, д╕йшла до Лен╕нграда, за 12 км до Москви, в Стал╕нград, на Кавказ, був окупований Крим, Севастополь, на Чорному мор╕ господарювали фашисти. Цей в╕дступ радянських в╕йськ дуже схожий на в╕дступ рос╕йських в╕йськ у в╕йн╕ з французькою арм╕╓ю 1812 року та здачу Москви французам - «для розширення фронту».
ПОЧАТОК в╕йни застав мене в с. Тур╕╖. Десь через м╕сяць в╕д початку в╕йни в с. Тур╕╖, як ╕ у Златоп╕льському район╕ розпочалася евакуац╕я у сх╕дн╕ райони СРСР компарт╕йних кадр╕в: в повному штат╕ райкому ВКП (б), секретар╕в партком╕в, партосередк╕в, гол╕в колгосп╕в, директор╕в завод╕в, радгосп╕в. Все, що називалося комун╕стичною парт╕╓ю, вт╕кало в далекий тил, кидаючи «св╕й» народ, який вони так «любили», про який так старанно «п╕клувалися» вс╕ ц╕ роки, починаючи з колектив╕зац╕╖, голодомору, масових репрес╕й ╕ таке ╕нше. На мою думку, ╖м було в╕д чого ╕ в╕д кого вт╕кати. Евакуац╕╖ п╕длягали трактори, комбайни, велика рогата худоба, кон╕, в╕вц╕, свин╕, все, що можна було вивезти, - маючи уже в той час на уваз╕, що Укра╖на та ╖╖ багатостраждальний народ будуть залишен╕ в╕йськам фашистсько╖ Н╕меччини як в╕дкупне, ясир за порятунок власно╖ шк╕ри. В той час, починаючи з 1939 р., я працював ╖здовим в колгосп╕ «Ком╕нтерн», тому й мене занарядили супроводжувати тих колгоспник╕в, як╕ будуть переганяти техн╕ку та худобу, ╕ншу живн╕сть, везти для них продукти харчування та фураж для коней, кор╕в. Евакуац╕я розпочалася в умовах спекотливого л╕та, притому нагально, без будь-яко╖ п╕дготовки. Переганяти весь цей караван за дв╕ сотн╕ к╕лометр╕в, до переправи через Дн╕про, було надзвичайно важкою справою, як для худоби, так ╕ для людей. Свин╕ в 40-градусну спеку без води задихалися, падали на дороз╕, а ми мусили затягати ╖х в двори колгоспник╕в у селах, через як╕ пролягав наш тернистий шлях, щоб не пропадало таке добро. Картина, яку ми побачили на переправ╕ б╕ля мосту через Дн╕про, виглядала жахливо. В╕дступаюч╕ в╕йська Червоно╖ арм╕╖ заполонили територ╕ю перед мостом на Полтавську сторону танками, автомашинами, гарматами, валками к╕нних п╕дв╕д, п╕шими та кавалер╕йськими в╕йськовими. Це був не в╕дступ арм╕й, фронту, а звичайн╕с╕нька втеча некерованого в╕йська в╕д наступаючого на п’яти ворога, стратег╕╓ю котрого були танков╕ рейди в тил нашо╖ арм╕╖, клини для оточення в╕йськ. Це був бедлам, безнад╕я багатотисячно╖ людсько╖ беззахисно╖ маси. Вс╕ кричали, наказували, погрожували розстр╕лами, проте вс╕ були мов глух╕, н╕хто н╕кого не слухав. Думаю, що управл╕ння в╕йськами було втрачене. Вс╕ керувалися одним дев╕зом: «Рятуйся, хто як може». Першими рятувалися, в╕дпов╕дно до ранг╕в, в╕йськових звань, командири та пол╕труки. «Своя сорочка ближча до т╕ла». Б╕ля переправи в ц╕й людськ╕й круговерт╕, на велику рад╕сть, я зустр╕в свого дядька (маминого брата) Цуркана Оксент╕я Галакт╕оновича з с. Тигик╕вки сус╕днього з с. Тур╕я. В╕н автомоб╕лем М-1 перевозив в евакуац╕ю директора-парторга (в одн╕й особ╕) Кап╕тан╕вського цукрозаводу Коз╕кова. П╕д час нашо╖ зустр╕ч╕ з дядьком Оксент╕╓м до його автомоб╕ля п╕д╕йшов командир з╕ шпалами в петлицях, з червоноарм╕йцями. Запитав у дядька, куди прямують. Коз╕ков з автомоб╕ля в╕дпов╕в, що ╖дуть вони в евакуац╕ю, пред’явив св╕й мандат члена бюро РК ВКП (б), на що командир не звернув н╕яко╖ уваги, а наказав червоноарм╕йцям «викинути з автомоб╕ля цього члена»... (Дал╕ буде).
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5727
|