Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
Укра╖нськ╕ митц╕ – це потужна сила, яку не можна знец╕нювати…


СУМНА ОС╤НЬ
Наш╕ традиц╕╖


ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
Чи здатн╕ ми слухати, коли мистецтво промовля╓?..


МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
Автори представлених роб╕т - художники, як╕ п╕шли захищати Укра╖ну…


ПОРА НА В╤ДПОЧИНОК...
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 01.02.2008
ГЛАД╤АТОРИ ДОБИ
ВАСИЛЬ МАРСЮК

Л╤ТЕРАТУРА

 СОНЕТНА ПОЕМА
Присвячую В╕тал╕ю ╕ Володимиру Кличкам ╕ ...

1
Мен╕ байдуж╕ вс╕ очки,
що виграються у футбол╕,
де м’яч гуртом ганяють в пол╕,
але коли брати Клички,

як глад╕атори, виходять
на ринг т╕сний ╕ сам на сам
юрб╕ голодн╕й кров’ю годять -
я лиш молюся небесам!

Поет також на рингу сам
вою╓ з в╕чн╕стю як може,
╕ хто в ц╕й битв╕ переможе,
в╕домо т╕льки небесам.
Брова розс╕чена Кличкова
жертв вимага╓ ╕ в╕д слова.

2
Сонет ╕ бокс - так╕ далек╕ реч╕,
бо в╕рш - тонка поетова душа,
боксер же поклада╓ться на плеч╕,
але борня обом ╖м не чужа.

Не вс╕м борцям до н╕г
лягають кв╕ти,
немало ╖х кона╓ на кону.
Я теж лежав, нема де
правди д╕ти,
╕ ледве виринав ╕з туману.
Я б╕й люблю справдешн╕й,
як на рингу,
хоч ╕ старий, а вчуся
у Кличк╕в.
Слова мо╖, не йд╕ть на балачки -
вкладайтесь, як удари, в кожну книгу!
Про славу скаже кожний чемп╕он:
вона мина╓ скоро, наче сон.

3
Мина╓ слава скоро, наче сон,
та не мина╓ поклик перемоги.
Хто за життя лиш пише некрологи,
не вартий слави - просто еп╕гон.

Спартак був на арен╕ чемп╕он,
та рабська слава - то ╕ще не воля.
В╕н не забув, з якого вир╕с поля,
за волю вмерти -
ось людський закон!

Тому мен╕ не дивно, що Кличко,
на ц╕лий св╕т в╕домий глад╕атор,
у казино не р╕жеться в очко,
в банкетах час не спалю╓ затято.
Зв╕льнити Ки╖в в╕д хозарських лап
лиш в╕льний лицар зможе, а не раб.

4
Хто для В╕тчизни стане Спартаком?
Н╕, не пани-банк╕ри-л╕берали,
як╕ народ до нитки об╕брали
╕ бавлять нас словесним гопаком!

Пов╕рю швидше тим, хто кулаком
навчився захищати власн╕ груди.
За лицарем скучають спрагл╕ люди,
як ринг уже скуча╓ за Кличком.

П╕в-Укра╖ни нин╕ за кордоном
шука╓ дол╕, наче козаки.
Роз’╖хались ╕ хлопц╕, ╕ ж╕нки -
не кожний з них повернеться з м╕льйоном.
Та т╕льки ╕з такого козака
ми д╕ждемось нарешт╕ Спартака!

5
Ми д╕ждемось, звичайно, Спартака,
якого не п╕дкуплять за м╕льйони.
А за кордоном наш╕ батальйони
так важко заробляють п’ятака.

Кому вони виборюють свободу?
Не там, а тут потр╕бна ╖х рука:
уже земля в╕д Заходу до Сходу
стомилася чекати Спартака.

А во╖н ╕ один у пол╕ - во╖н,
якщо такий в╕н во╖н, як Кличко,
який влучати звик не в молочко
╕ розпочав свою найб╕льшу з во╓н,
╕ Ки╖в - це його найб╕льший ринг -
набридли в ньому орг╕╖ бариг!

6
Чого я про Кличк╕в та про Кличк╕в?
Невже геро╖в ╕нших в нас нема╓?
Та що ви?! Що! Хай Бог мене скара╓ -
геро╖в тих, як вл╕тку св╕тлячк╕в!

У Рад╕ он геройству╓ Звяг╕льський,
що з кодлом заковтнув увесь Донбас.
А он наш Класик рика╓ весь час,
неначе лев, але занадто св╕йський.

Що ╓ так╕ геро╖ - що нема...
А справжн╕ леви т╕льки на п╕дход╕,
вони вже дозр╕вають у народ╕,
ось т╕льки повивальник╕в чортма.
У повивальниках сьогодн╕ - лжегеро╖.
А без геро╖в - начебто без збро╖.

7
В мо╖х сонетах л╕рики нема,
бо схож╕ б╕льше на боксерськ╕ джеби*,
як╕ рятують радше в╕д халепи,
╕ ними б╕й не вигра╓ш дарма.

Хтось ╕з трибун словами б’╓, як хуком*,
╕ нас, мов рибу, ловить на макуху
(цей образ вперше вжив Борис ╤лл╕ч -
отож, йому в╕д мене могорич!).

Лиш захистом тут ради не даси.
Погляньте, як Клички носи ламають -
╕ славу, ╕ до слави дещо мають.
Ми ж п╕д пахву хова╓мо носи.

Коли ╕з нами б╕й ведуть без правил
╕ хочуть нас зрубати, наче яв╕р -
забудьмо про сопливий етикет -
нехай не в нас, не в нас
тр╕щить хребет!

Р.S.
Я цей сонет розширив понад норму,
старий уже - утратив добру форму.
╤ все ж я невиправний оптим╕ст,
бо форма не важлив╕ша за зм╕ст!

*Джеб, хук - р╕зн╕ способи нанесення удар╕в.

8
А ви скаж╕ть мен╕, шановн╕ браття,
нав╕що Бог да╓ таке завзяття,
як дав мен╕ у ц╕ святков╕ дн╕,
щоб не сид╕в, як пень, в самотин╕?
Нав╕що вив╕в раптом на арену
з╕ зв╕рами, але без глядач╕в?
Це значить - дух ще в нас
не зледач╕в,
раз ╕ мен╕ старому дав знамено!
А будь я повносилий, як боксер,
та не простий, а з розмахом
Кличковим -
я б запалив вас духом гарячковим,
що в╕д час╕в Богданових завмер.
Як потрясти ще треба наш╕ душ╕
так╕ слухнян╕ ╕ так╕ байдуж╕!

9
Слухнян╕ йдуть, звичайно,
в козачки,
туди, де бенкетують бусурмени,
слухняним ╕ не сняться т╕ арени,
де левами розгулюють Клички.

╥м, тихим, сняться н╕жн╕ балички,
бо не смаку╓, бачте, наше сало.
Слухнян╕ вже й сам╕ пообростали
свинячим жиром - хоч на шашлички!

Бог не скупий - сповня╓
в╕льним духом
усяку плоть - ╕ сильну, ╕ слабу.
А хто холуйським вражений
недугом,
той, як хробак, ╕ за життя - в гробу.
У нас другого вибору нема:
або ми - Божий храм, або тюрма.

10
Не нами це придумано, не нами,
що глад╕атори завжди були рабами,
свободу мали т╕льки у бою.
А ми де здобува╓мо свою?

Вс╕ма земними благами багат╕,
ми ладу не дамо у р╕дн╕й хат╕.
Он Святослав ходив аж за Дунай -
а печен╕г випалював наш край.

╤ т╕, що нин╕ св╕том волод╕ють -
сво╖м нащадкам раю не пос╕ють.
╤ раков╕й пухлин╕ ╓ межа,
коли доходить справа до ножа.
Та не б╕ж╕ть в крамниц╕ по нож╕ -
вони в душ╕ виблискують, в душ╕!
Р.S.
╤ цей м╕й в╕рш попаху╓ памфлетом.
Н╕чого! Ще порадую сонетом.
╤ нащо я обрав складну цю форму?
Поб’ють ╕ще колеги за реформу!

11
Н╕кого не ц╕кавить, ск╕льки поту
пролл╓ боксер до рокових змагань.
Трибуни люблять лиш його роботу -
╕ хоч помри, а бийся ╕ тарань!

Н╕хто не бачить ╕ мо╖х старань
за чесне слово ╕ за Укра╖ну,
бо читачев╕ дай лиш ф╕л╕грань
доб╕рних сл╕в - не просто писанину.
Мене не всякий сприйме ╕нтурист,
Кличк╕в не сприйме, може,
хтось на Куб╕,
але в мистецтва ╓ великий зм╕ст -
ладнати м╕ж людьми над╕йний м╕ст.
Бор╕мося, мо╖ братове люб╕ -
перемага╓ т╕льки оптим╕ст!

12
Нехай ми - глад╕атори доби,
хай для чужих розваг ми на арен╕ -
та в нас бунтують корен╕ недремн╕
╕ не дають заснути в╕д ганьби.

Як╕ уже ╕мпер╕╖ пропали -
а ми ще сто╖мо - ану з╕гни!
Хай для ╢вропи ми - пров╕нц╕али,
та в наших душах пахнуть полини.

- А зв╕дки славн╕ браття Аполлони? -
хот╕в би я спитати ворог╕в. -
Х╕ба не ╕з козацьких берег╕в?
Авжеж не з Рима ╕ не з Барселони.
Братове, в св╕т╕ правда лиш одна:
у нас ╓ Бог ╕ р╕дна сторона!

13
Ми не так╕ гартован╕, як н╕мц╕,
серед яких жили-були Клички,
а Укра╖н╕ кланялись, як т╕тц╕,
що кликала в село на шашлички.

Не до лиця красив╕ балачки,
коли уже за обр╕╓м В╕тчизна.
Та у Кличк╕в, хоч ╕ рука зал╕зна,
не виросли у душах колючки.

╤ не пишу я солодко ╕ сл╕зно,
що укра╖нц╕ р╕дн╕ вс╕ украй
╕ хоч ус╕х до серця пригортай -
але ус╕м нам рано або п╕зно
наскучить чи Канада, чи Алтай -
╕ серце полетить у р╕дний край.

14
В минуле оглядаючись, я знаю:
моя хатина не стояла скраю,
у н╕й за б╕льшовицько╖ доби
тулились розкуркулен╕ раби.

Весь р╕д м╕й бився
в шахтному забо╖,
немов боксер сп╕тн╕лий у двобо╖.
( - Знов не сонет?! -
кольне мене естет,
╕ справедливо, бо пишу памфлет).

Пишу - гр╕шу - пишу,
бо добре знаю,
що Укра╖на не стояла скраю.
А ще хтось сумн╕ва╓ться х╕ба?
Вона була ╕ нин╕ ╓ раба.
╤з добрими селянськими руками
сто╖ть серед ╢вропи вже в╕ками,
несе туди ╕ хл╕б, ╕ сталь, ╕ мед -
╕ т╕льки погляда╓ на бенкет,
╕ т╕льки погляда╓... А завзят╕
хозари порядкують в наш╕й хат╕
╕ хитро потирають кулачки.
До них ще не добралися Клички!

15
Поет ╕ глад╕атор - як брати,
(╖х мало, але можна ще зустр╕ти)
╖м на арену мужньо треба йти,
"але про це не треба говорити" -
слова Костенко Л╕ни повторю,
пригадуючи ╖х не випадково,
бо дороге мен╕ б╕йц╕вське слово.
А б╕й за волю я боготворю!

Люблю я сх╕дну й зах╕дну зорю,
неначе кряж Донецький ╕ Карпати.
Яким ╖х словом можна об’╓днати?
Лиш словом " в о л я" -
твердо повторю!
Моя земля одв╕ку - поле бою -
вже час ╕з бою вийти не рабою!

16
╢вропа ще показу╓ нам дулю,
╕ ми в╕д не╖ схован╕ у т╕нь,
╖й не до наших жал╕бних квил╕нь,
бо ми граблями знов набили гулю.

Що подвига╓ Юлю, нашу Юлю
без укра╖нських видимих кор╕нь
обрати ринг ╕ долю геро╖нь,
не боячись, що в серце
всадять кулю?!

Ви кажете: "Нема╓ та╓мниць -
вона про славу дума╓, про грош╕..."
Н╕, брешете, знавц╕ мо╖ хорош╕ -
земля ╕ще народжу╓ орлиць!
Чужак не стане п╕дставляти спину,
виходячи на б╕й за Укра╖ну!

17
Земля ╕ще дару╓ нам орлиць -
сестер по духу, р╕дних ╕ чужинок -
прекрасних Чура╖вен, Укра╖нок
й Олен Тел╕г - безсмертних
наших птиць.

Чого ж ми, хлопц╕, хилимося ниць?
Орл╕в у нас, можливо, малувато?
Так, так, було ╖х вибито багато,
але ж орли походять в╕д орлиць.

Орлице Укра╖но, випрям крила!
Нових орлят ти знову народила.
З╕гр╕й ╖х, мати, випести й доглянь,
не викидай з гн╕зда
в чужинську твань!
Вони, злет╕вши високо у небо,
з╕ славою вертаються до тебе.
1 - 7 с╕чня 2008 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5541

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков