"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Душі криниця"
#5 за 01.02.2008
ГЛАД╤АТОРИ ДОБИ
ВАСИЛЬ МАРСЮК
Л╤ТЕРАТУРА
СОНЕТНА ПОЕМА Присвячую В╕тал╕ю ╕ Володимиру Кличкам ╕ ...
1 Мен╕ байдуж╕ вс╕ очки, що виграються у футбол╕, де м’яч гуртом ганяють в пол╕, але коли брати Клички,
як глад╕атори, виходять на ринг т╕сний ╕ сам на сам юрб╕ голодн╕й кров’ю годять - я лиш молюся небесам!
Поет також на рингу сам вою╓ з в╕чн╕стю як може, ╕ хто в ц╕й битв╕ переможе, в╕домо т╕льки небесам. Брова розс╕чена Кличкова жертв вимага╓ ╕ в╕д слова.
2 Сонет ╕ бокс - так╕ далек╕ реч╕, бо в╕рш - тонка поетова душа, боксер же поклада╓ться на плеч╕, але борня обом ╖м не чужа.
Не вс╕м борцям до н╕г лягають кв╕ти, немало ╖х кона╓ на кону. Я теж лежав, нема де правди д╕ти, ╕ ледве виринав ╕з туману. Я б╕й люблю справдешн╕й, як на рингу, хоч ╕ старий, а вчуся у Кличк╕в. Слова мо╖, не йд╕ть на балачки - вкладайтесь, як удари, в кожну книгу! Про славу скаже кожний чемп╕он: вона мина╓ скоро, наче сон.
3 Мина╓ слава скоро, наче сон, та не мина╓ поклик перемоги. Хто за життя лиш пише некрологи, не вартий слави - просто еп╕гон.
Спартак був на арен╕ чемп╕он, та рабська слава - то ╕ще не воля. В╕н не забув, з якого вир╕с поля, за волю вмерти - ось людський закон!
Тому мен╕ не дивно, що Кличко, на ц╕лий св╕т в╕домий глад╕атор, у казино не р╕жеться в очко, в банкетах час не спалю╓ затято. Зв╕льнити Ки╖в в╕д хозарських лап лиш в╕льний лицар зможе, а не раб.
4 Хто для В╕тчизни стане Спартаком? Н╕, не пани-банк╕ри-л╕берали, як╕ народ до нитки об╕брали ╕ бавлять нас словесним гопаком!
Пов╕рю швидше тим, хто кулаком навчився захищати власн╕ груди. За лицарем скучають спрагл╕ люди, як ринг уже скуча╓ за Кличком.
П╕в-Укра╖ни нин╕ за кордоном шука╓ дол╕, наче козаки. Роз’╖хались ╕ хлопц╕, ╕ ж╕нки - не кожний з них повернеться з м╕льйоном. Та т╕льки ╕з такого козака ми д╕ждемось нарешт╕ Спартака!
5 Ми д╕ждемось, звичайно, Спартака, якого не п╕дкуплять за м╕льйони. А за кордоном наш╕ батальйони так важко заробляють п’ятака.
Кому вони виборюють свободу? Не там, а тут потр╕бна ╖х рука: уже земля в╕д Заходу до Сходу стомилася чекати Спартака.
А во╖н ╕ один у пол╕ - во╖н, якщо такий в╕н во╖н, як Кличко, який влучати звик не в молочко ╕ розпочав свою найб╕льшу з во╓н, ╕ Ки╖в - це його найб╕льший ринг - набридли в ньому орг╕╖ бариг!
6 Чого я про Кличк╕в та про Кличк╕в? Невже геро╖в ╕нших в нас нема╓? Та що ви?! Що! Хай Бог мене скара╓ - геро╖в тих, як вл╕тку св╕тлячк╕в!
У Рад╕ он геройству╓ Звяг╕льський, що з кодлом заковтнув увесь Донбас. А он наш Класик рика╓ весь час, неначе лев, але занадто св╕йський.
Що ╓ так╕ геро╖ - що нема... А справжн╕ леви т╕льки на п╕дход╕, вони вже дозр╕вають у народ╕, ось т╕льки повивальник╕в чортма. У повивальниках сьогодн╕ - лжегеро╖. А без геро╖в - начебто без збро╖.
7 В мо╖х сонетах л╕рики нема, бо схож╕ б╕льше на боксерськ╕ джеби*, як╕ рятують радше в╕д халепи, ╕ ними б╕й не вигра╓ш дарма.
Хтось ╕з трибун словами б’╓, як хуком*, ╕ нас, мов рибу, ловить на макуху (цей образ вперше вжив Борис ╤лл╕ч - отож, йому в╕д мене могорич!).
Лиш захистом тут ради не даси. Погляньте, як Клички носи ламають - ╕ славу, ╕ до слави дещо мають. Ми ж п╕д пахву хова╓мо носи.
Коли ╕з нами б╕й ведуть без правил ╕ хочуть нас зрубати, наче яв╕р - забудьмо про сопливий етикет - нехай не в нас, не в нас тр╕щить хребет!
Р.S. Я цей сонет розширив понад норму, старий уже - утратив добру форму. ╤ все ж я невиправний оптим╕ст, бо форма не важлив╕ша за зм╕ст!
*Джеб, хук - р╕зн╕ способи нанесення удар╕в.
8 А ви скаж╕ть мен╕, шановн╕ браття, нав╕що Бог да╓ таке завзяття, як дав мен╕ у ц╕ святков╕ дн╕, щоб не сид╕в, як пень, в самотин╕? Нав╕що вив╕в раптом на арену з╕ зв╕рами, але без глядач╕в? Це значить - дух ще в нас не зледач╕в, раз ╕ мен╕ старому дав знамено! А будь я повносилий, як боксер, та не простий, а з розмахом Кличковим - я б запалив вас духом гарячковим, що в╕д час╕в Богданових завмер. Як потрясти ще треба наш╕ душ╕ так╕ слухнян╕ ╕ так╕ байдуж╕!
9 Слухнян╕ йдуть, звичайно, в козачки, туди, де бенкетують бусурмени, слухняним ╕ не сняться т╕ арени, де левами розгулюють Клички.
╥м, тихим, сняться н╕жн╕ балички, бо не смаку╓, бачте, наше сало. Слухнян╕ вже й сам╕ пообростали свинячим жиром - хоч на шашлички!
Бог не скупий - сповня╓ в╕льним духом усяку плоть - ╕ сильну, ╕ слабу. А хто холуйським вражений недугом, той, як хробак, ╕ за життя - в гробу. У нас другого вибору нема: або ми - Божий храм, або тюрма.
10 Не нами це придумано, не нами, що глад╕атори завжди були рабами, свободу мали т╕льки у бою. А ми де здобува╓мо свою?
Вс╕ма земними благами багат╕, ми ладу не дамо у р╕дн╕й хат╕. Он Святослав ходив аж за Дунай - а печен╕г випалював наш край.
╤ т╕, що нин╕ св╕том волод╕ють - сво╖м нащадкам раю не пос╕ють. ╤ раков╕й пухлин╕ ╓ межа, коли доходить справа до ножа. Та не б╕ж╕ть в крамниц╕ по нож╕ - вони в душ╕ виблискують, в душ╕! Р.S. ╤ цей м╕й в╕рш попаху╓ памфлетом. Н╕чого! Ще порадую сонетом. ╤ нащо я обрав складну цю форму? Поб’ють ╕ще колеги за реформу!
11 Н╕кого не ц╕кавить, ск╕льки поту пролл╓ боксер до рокових змагань. Трибуни люблять лиш його роботу - ╕ хоч помри, а бийся ╕ тарань!
Н╕хто не бачить ╕ мо╖х старань за чесне слово ╕ за Укра╖ну, бо читачев╕ дай лиш ф╕л╕грань доб╕рних сл╕в - не просто писанину. Мене не всякий сприйме ╕нтурист, Кличк╕в не сприйме, може, хтось на Куб╕, але в мистецтва ╓ великий зм╕ст - ладнати м╕ж людьми над╕йний м╕ст. Бор╕мося, мо╖ братове люб╕ - перемага╓ т╕льки оптим╕ст!
12 Нехай ми - глад╕атори доби, хай для чужих розваг ми на арен╕ - та в нас бунтують корен╕ недремн╕ ╕ не дають заснути в╕д ганьби.
Як╕ уже ╕мпер╕╖ пропали - а ми ще сто╖мо - ану з╕гни! Хай для ╢вропи ми - пров╕нц╕али, та в наших душах пахнуть полини.
- А зв╕дки славн╕ браття Аполлони? - хот╕в би я спитати ворог╕в. - Х╕ба не ╕з козацьких берег╕в? Авжеж не з Рима ╕ не з Барселони. Братове, в св╕т╕ правда лиш одна: у нас ╓ Бог ╕ р╕дна сторона!
13 Ми не так╕ гартован╕, як н╕мц╕, серед яких жили-були Клички, а Укра╖н╕ кланялись, як т╕тц╕, що кликала в село на шашлички.
Не до лиця красив╕ балачки, коли уже за обр╕╓м В╕тчизна. Та у Кличк╕в, хоч ╕ рука зал╕зна, не виросли у душах колючки.
╤ не пишу я солодко ╕ сл╕зно, що укра╖нц╕ р╕дн╕ вс╕ украй ╕ хоч ус╕х до серця пригортай - але ус╕м нам рано або п╕зно наскучить чи Канада, чи Алтай - ╕ серце полетить у р╕дний край.
14 В минуле оглядаючись, я знаю: моя хатина не стояла скраю, у н╕й за б╕льшовицько╖ доби тулились розкуркулен╕ раби.
Весь р╕д м╕й бився в шахтному забо╖, немов боксер сп╕тн╕лий у двобо╖. ( - Знов не сонет?! - кольне мене естет, ╕ справедливо, бо пишу памфлет).
Пишу - гр╕шу - пишу, бо добре знаю, що Укра╖на не стояла скраю. А ще хтось сумн╕ва╓ться х╕ба? Вона була ╕ нин╕ ╓ раба. ╤з добрими селянськими руками сто╖ть серед ╢вропи вже в╕ками, несе туди ╕ хл╕б, ╕ сталь, ╕ мед - ╕ т╕льки погляда╓ на бенкет, ╕ т╕льки погляда╓... А завзят╕ хозари порядкують в наш╕й хат╕ ╕ хитро потирають кулачки. До них ще не добралися Клички!
15 Поет ╕ глад╕атор - як брати, (╖х мало, але можна ще зустр╕ти) ╖м на арену мужньо треба йти, "але про це не треба говорити" - слова Костенко Л╕ни повторю, пригадуючи ╖х не випадково, бо дороге мен╕ б╕йц╕вське слово. А б╕й за волю я боготворю!
Люблю я сх╕дну й зах╕дну зорю, неначе кряж Донецький ╕ Карпати. Яким ╖х словом можна об’╓днати? Лиш словом " в о л я" - твердо повторю! Моя земля одв╕ку - поле бою - вже час ╕з бою вийти не рабою!
16 ╢вропа ще показу╓ нам дулю, ╕ ми в╕д не╖ схован╕ у т╕нь, ╖й не до наших жал╕бних квил╕нь, бо ми граблями знов набили гулю.
Що подвига╓ Юлю, нашу Юлю без укра╖нських видимих кор╕нь обрати ринг ╕ долю геро╖нь, не боячись, що в серце всадять кулю?!
Ви кажете: "Нема╓ та╓мниць - вона про славу дума╓, про грош╕..." Н╕, брешете, знавц╕ мо╖ хорош╕ - земля ╕ще народжу╓ орлиць! Чужак не стане п╕дставляти спину, виходячи на б╕й за Укра╖ну!
17 Земля ╕ще дару╓ нам орлиць - сестер по духу, р╕дних ╕ чужинок - прекрасних Чура╖вен, Укра╖нок й Олен Тел╕г - безсмертних наших птиць.
Чого ж ми, хлопц╕, хилимося ниць? Орл╕в у нас, можливо, малувато? Так, так, було ╖х вибито багато, але ж орли походять в╕д орлиць.
Орлице Укра╖но, випрям крила! Нових орлят ти знову народила. З╕гр╕й ╖х, мати, випести й доглянь, не викидай з гн╕зда в чужинську твань! Вони, злет╕вши високо у небо, з╕ славою вертаються до тебе. 1 - 7 с╕чня 2008 р.
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2008 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5541
|