- Виховати красиву людину, - говорить часто Неля Яківна, - можна лише красивими діями, вчинками та вмінням дати дитині змогу самій побачити, осмислити красу і в мистецтві слова, і у праці, і в єдності людини з природою. Неля Яківна дуже любить поезію, захоплюється творами поетів Криму, пробує й сама писати. Ось які почуття викликає у неї рідне місто Бахчисарай: Тут, де не глянь, - мигдаль і персик, виноград. Тут дивні кримські краєвиди. І кипарисів рівний ряд... Ну як мені отут не жити?! Міст на півострові багато - Вони й над морем, й біля гір, Та місто це - неначе свято, Бахчисарай мій тішить зір. Мандрівців вабить він садами, Чуфут-Кале, "Фонтаном сліз"... Так хочеться, щоби з роками Про нього більше знали скрізь. Любов і радість, і надія Нехай панують вічно тут... Хай древнє місто молодіє, Хай в дружбі люди тут живуть. Якось у кінці першого семестру 2002 - 2003 навчального року Неля Яківна напросилась на урок з української літератури в 11-му класі до колеги Тетяни Василівни Ємельяненко, старшого вчителя ЗОШ № 2. Бо тема уроку була до душі й серця - "Поезія рідного краю. Сторінками "Кримської світлиці". Як красиво, емоційно і виразно одинадцятикласники читали напам'ять вірші Данила Кононенка, Віктора Гуменюка, Єви Пономаренко, Світлани Кочерги, Василя Латанського та інших. Звертали увагу на оригінальність творчої манери кожного автора, чиї вірші друкувались на сторінках газети. Виступи учнів свідчать про формування у них критичного мислення, що стимулює до пошуку, дослідження, аналітичних думок. Не втрималась тоді Неля Яківна. Попросила слова і розповіла, як на неї вплинув цей поетичний настрій молоді, розповіла про незабутню зустріч з поетами Криму, яка відбулася кілька років тому. Говорила так, ніби це було вчора. І не будьте занадто суворими суддями: Неля Яківна спробувала розповісти про ту незабутню зустріч віршами. Я згадую часто її, Ту зустріч таку незабутню. Як тихо сиділи у класі й малі, І майже не було відсутніх. Всі слухали вірші поета Дмитра Черевичного радо. А він розкривав їм "секрети", - Як вірші складати радив. Поряд сиділа вродлива Кримчаночка і усміхалась. А вірші її, наче диво, У душу мою закрались. Всміхнулась вона і сказала: - Невінчана я, Валентина. Читати вірші свої стала - Заслухалась кожна дитина. - Зацвіли сади в Бахчисараї... І здалося, що в казкову путь, Ген аж до самого краю Білі-білі лебеді пливуть... І з такою ніжністю читала, Наче йшла по білих пелюстках... Хоч було й давненько - я ж згадала, І сльоза у мене на очах. Я горджусь поетами своїми, Що працюють у Криму, у нас. Віршами своїми голосними Окриляють душі повсякчас. На цьому уроці одинадцятикласники дякували "Кримській світлиці" за те, що на своїх сторінках вона публікує твори письменників Криму та з інших регіонів України, що силами працівників редакції видаються чудові газети-додатки - "Джерельце", "Будьмо!", "Кримспорт", що газета завжди порушує питання шкільництва в АРК, пише про життя і проблеми народів, які населяють півострів. Добру справу робить "Кримська світлиця". Спасибі їй за це! Тамара ЄФИМОВА, старший викладач кафедри мов народів Криму Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти.
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
