Передчасно в╕д╕йшов у в╕чн╕сть житель шахтарського Червонограда, що на Льв╕вщин╕, щирий приятель ╕ багатол╕тн╕й передплатник та читач “Кримсько╖ св╕тлиц╕” Юр╕й Па╓вський. Незважаючи на поважний в╕к (йому йшов 72-й), пан Юр╕й важко працював, практично до останнього дня, на благо р╕дного м╕ста ╕ Укра╖ни як техн╕к водопостачання ╕ водов╕дведення, хоча мав юридичне ╕ моральне право на давно заслужений в╕дпочинок. Юр╕й Денисович народився на Волин╕ 19 с╕чня 1936 року. Його батько був вояком Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки, родом з В╕нниччини, який ем╕грував до тод╕шньо╖ Польщ╕ з-перед б╕льшовицьких орд, а мати Олександра (Леся) з роду Томич – народна вчителька, кор╕нна гуцулка з Кос╕вського району. Без пред’явлення будь-яких звинувачень Денис Па╓вський був заарештований 1944-го року, ╕ його сл╕д загубився у безмежних нетрях комун╕стичного ГУЛАГу. Олександра Па╓вська стала членом ОУН (орган╕зац╕йний псевдон╕м “Орися”, М-35) ╕ довг╕ роки виконувала функц╕╖ зв’язково╖ УПА округ╕в Гуцульщина ╕ Буковина, а коли в 1950 роц╕ М╫Б вийшло на ╖╖ сл╕д – разом з 14-р╕чним Юрком перейшла в п╕дп╕лля ╕ працювала у референтур╕ пропаганди, складаюч╕ полум’ян╕ в╕дозви, лист╕вки та ╕нш╕ аг╕тац╕йн╕ матер╕али. Юр╕й Па╓вський став, таким чином, одним ╕з наймолодших вояк╕в УПА, пров╕вши у лавах “арм╕╖ без держави” два роки як стр╕лець “Жук”. Брав участь у боях ╕ рейдах, друкував повстанськ╕ матер╕али, зимував у бункерах як повноправний п╕дп╕льник, став жертвою п╕дступно╖ зради, внасл╕док яко╖ тро╓ його старших побратим╕в (включно з мат╕р’ю) були засуджен╕ в с╕чн╕ 1953 року до розстр╕лу, а в╕н як неповнол╕тн╕й отримав “котушку” – 25 рок╕в табор╕в. З друго╖ половини 80-х рок╕в пан Юр╕й приймав активну участь у д╕яльност╕ Товариства укра╖нсько╖ мови ╕м. Шевченка, Народного Руху Укра╖ни, Братства ветеран╕в УПА та ╕нших патр╕отичних орган╕зац╕й, ╕н╕ц╕ював зб╕р документ╕в п╕дп╕лля 40-50-х рок╕в, популяризував у р╕дному м╕ст╕ та околицях укра╖нську пресу. За його активно╖ участ╕ вийшла низка документальних, художньо-документальних ╕ художн╕х книг про под╕╖ його юност╕. Серцевий напад, що трапився з ним на робот╕ всередин╕ грудня минулого року ╕ спричинився до смертельно╖ недуги, не пос╕яв байдужост╕ до справ у ветерана визвольного руху – до останнього дня в╕н читав “Л╕тературну Укра╖ну”, “Укра╖ну молоду” ╕ “Кримську св╕тлицю”, радив робити це тим, з ким перебував у л╕карнян╕й палат╕. Укра╖на втратила патр╕ота ╕ громадянина, а наша газета – свого в╕рного приятеля ╕ популяризатора. В╕чна йому пам’ять!
ПОКИ МИ ТУТ, УСЕ БУДЕ ГАРАЗД
ПАМ'ЯТНИК ГЕРОЮ
СЛОВО ПРО ГОЛОВНОГО КОЗАЦЬКОГО ПИСАРЯ
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
