|
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2007 > Тема "З потоку життя"
#48 за 30.11.2007
БЕРКУТНИЙ СЕЗОН В КРИМУ. СТАВКА - НАЦ╤ОНАЛЬНА БЕЗПЕКА КРА╥НИ
ПРОБЛЕМА
Низка останн╕х под╕й у Криму ╕з застосуванням сил м╕л╕цейського спецназу проти кримських татар спричинили безпрецедентну напругу на п╕востров╕ ╕ неабияку стурбован╕сть в столиц╕ Укра╖ни. У будь-як╕й демократичн╕й кра╖н╕ наявн╕сть нав╕ть найменшо╖ п╕дозри у системному застосуванн╕ насильства на п╕дстав╕ расово╖, етн╕чно╖ або рел╕г╕йно╖ належност╕ дозволя╓ розц╕нювати под╕бну ситуац╕ю як надзвичайну з безпеково╖ точки зору.
Штурм озбро╓ним п╕дрозд╕лом "Беркут" силою до 1000 б╕йц╕в к╕лькох кримськотатарських торговельних п╕дпри╓мств на плато Ай-Петр╕ 6 листопада, силовий розг╕н самозахоплення на вул. Балаклавськ╕й в С╕мферопол╕
1 листопада, знесення 24 липня кримськотатарського поселення в Судаку - вклада╓ться в одну посл╕довну схему. Пояснення, що ця схема становить не б╕льш як реал╕зац╕ю проштовхнутого комун╕стом Л. Грачем закону про заборону самозахоплень, не спрацьову╓. На тл╕ невир╕шених земельних спор╕в т╕╓╖ ж само╖ юридично╖ природи набагато б╕льшого масштабу, ╕ нав╕ть там само на Ай-Петр╕, под╕╖ радше дозволяють зап╕дозрити, що м╕сцева влада Криму намага╓ться розв’язати кампан╕ю силового тиску та залякування проти представник╕в одн╕╓╖ етн╕чно╖ сп╕льноти. Надм╕рне застосування сили - у сп╕вв╕дношенн╕ понад 20 спецназ╕вц╕в на одного мирного мешканця ╓ зайвим аргументом на користь цього висновку.
Справа кримських татар помилково вважа╓ться якоюсь екзотичною проблемою, в╕дстороненою в╕д укра╖нського мейнстр╕му. Мовляв, тут в них надто специф╕чна ситуац╕я, специф╕чн╕ вимоги - вони чи то ханство хочуть сво╓ в╕дновити, чи то до Туреччини згодом при╓днатися. Саме така сумарна позиц╕я легко прочиту╓ться з-пом╕ж рядк╕в кримсько╖ преси, варто лишень з п╕вгодини почитати будь-яку випадкову виб╕рку. Озвучують ╖╖ ╕ деяк╕ ки╖вськ╕ пол╕тики. Насправд╕ ж, б╕льш╕сть питань, як╕ постають у зв’язку з облаштуванням кримськотатарських репатр╕ант╕в, за сво╓ю природою не ╓ в╕дм╕нними в╕д тих, з якими стикаються вс╕ громадяни Укра╖ни. Це - справедливий розпод╕л земл╕, право на приватну ╕н╕ц╕ативу, групову сол╕дарн╕сть та самоорган╕зац╕ю громад, спрямовану на захист громадських ╕нтерес╕в, не в останню чергу майнових, в╕д свав╕лля корумпованих чиновник╕в, участь громадськост╕ в управл╕нн╕ державою, право на свободу критики влади ╕ контролю за ╖╖ д╕яльн╕стю. Т╕ ж сам╕ питання постають перед кожною укра╖нською громадою, об’╓днаною за будь-яким принципом - чи територ╕альним чи профес╕йним - селянами, фермерами, малим та середн╕м б╕знесом, дачниками, жертвами квартирних афер тощо. Чи ╓ все ж таки якась об’╓ктивна в╕дм╕нн╕сть? Так, ╓ принаймн╕ два специф╕чн╕ моменти, як╕ вид╕ляють кримських татар на тл╕ ╕нших громад в Укра╖н╕. Це перш за все та нещаслива ╕сторична доля, що сп╕ткала цей народ унасл╕док владно╖ свавол╕, яка потребу╓, окр╕м матер╕ально╖, ще й морального в╕дшкодування. ╤нша в╕дм╕нн╕сть - це б╕льший пор╕вняно ╕з сус╕дами р╕вень групово╖ сол╕дарност╕ кримських татар, а в╕дпов╕дно здатност╕ вимагати та захищати сво╓. Якби не цей чинник, вони н╕коли не отримали б того, що мають зараз. З ╕ншого боку, саме цей момент найб╕льш драту╓ ус╕х опонент╕в, ╕ зб╕льшу╓ недов╕ру до ус╕╓╖ етн╕чно╖ сп╕льноти, п╕дживлюючи мовчазний спротив у вир╕шенн╕ мирним шляхом нав╕ть найменших питань. За таких обставин ус╕ р╕шення, що дос╕ знаходилися, з’являлися т╕льки унасл╕док неабияких напружень, ╕ т╕льки завдяки втручанню центрально╖ влади.
Чи можна вир╕шити т╕ особлив╕ питання, як╕ найб╕льш турбують кримських татар? Низка державних програм була спрямована головним чином на вир╕шення матер╕альних проблем - дороги, комун╕кац╕╖, школи, покращення умов проживання в поселеннях, значна частина яких так ╕ залишилася не дуже придатними до життя просто в силу свого географ╕чного розташування. Найб╕льш болючим залиша╓ться земельне питання. Це питання ма╓ суто техн╕чне рац╕ональне вир╕шення, бо к╕льк╕сть тих кримських татар, хто дос╕ претенду╓ на земельн╕ д╕лянки, не ╓ необмеженою ╕ ц╕лком п╕дда╓ться п╕драхунку, йдеться про лише певний в╕дсоток в╕д загалу кримськотатарського населення. В╕дсутн╕сть рац╕онального п╕дходу у цьому питанн╕, яка провоку╓ самозахоплення, поясню╓ться т╕льки бажаннями м╕сцево╖ влади Криму ловити рибу в каламутн╕й вод╕ того безладу в земельн╕й сфер╕, який пану╓ в автоном╕╖. Склада╓ться враження, що сумн╕вний за сво╓ю суттю грач╕вський закон, введений в контекст╕ повно╖ неврегульованост╕ питань власност╕ в ц╕лому ╕ свавол╕ у ╖╖ розпод╕л╕, в╕д часу набуття чинност╕ застосову╓ться виключно проти представник╕в одн╕╓╖ етн╕чно╖ сп╕льноти ╕ ма╓ на мет╕ взагал╕ усунути вплив кримськотатарського чинника на подальший розпод╕л земл╕ в Криму. Але враховуючи центральн╕сть ц╕╓╖ проблеми, такий п╕дх╕д на практиц╕ сприйматиметься як спроба силово╖ марг╕нал╕зац╕╖ ус╕╓╖ кримськотатарсько╖ сп╕льноти, що лише сприятиме радикал╕зац╕╖ сусп╕льних настро╖в, яка зрештою може призвести до вибуху.
Тут буде доречним також нагадати, що саме спротив з боку м╕сцево╖ влади Криму ще на початку репатр╕ац╕╖ створив умови для виникнення та подальшого розвитку ╕нституту самозахоплення земл╕, з яким ця влада зараз почала так р╕шуче боротися. Одним з поб╕чних негативних насл╕дк╕в тод╕шньо╖ неконструктивно╖ позиц╕╖ влади стала територ╕альна сегрегац╕я кримськотатарсько╖
сп╕льноти, яка сутт╓во ускладнила процес ╖хньо╖ ╕нтеграц╕╖ до укра╖нського сусп╕льства. Як причини цього спротиву тод╕, так ╕ мотиви ц╕╓╖ боротьби нин╕ заслуговують б╕льш детального вивчення.
Трохи важче з моральним вим╕ром проблеми подолання насл╕дк╕в масового покарання кримських татар. Для початку треба зрозум╕ти, що це питання не менш важливе, ан╕ж матер╕альн╕ проблеми. Доведено всесв╕тн╕м досв╕дом м╕жетн╕чних конфл╕кт╕в, що найг╕ршим ╕ найнебезпечн╕шим чинником ус╕ляких соц╕альних вибух╕в ╓ нав╕ть не поганий матер╕альний стан, а масове в╕дчуття образи ╕ меншовартост╕, розб╕жн╕сть м╕ж самооц╕нкою ╕ ставленням до тебе ╕нших. Сепаратистськ╕ рухи - в╕д ╤РА до Косово ╕ Чечн╕ - виникають не в╕д зло╖ вол╕ яко╖сь групи вожд╕в.
╤ жодна, нав╕ть найб╕льш радикальна ╕деолог╕я, н╕коли не стане кер╕вництвом до д╕╖, якщо в╕дпов╕дна група населення не в╕дчу╓ себе безнад╕йно ображеною б╕льш╕стю сп╕вгромадян ╕ не д╕йде прикрого переконання, що держава, в як╕й вони зараз живуть, бачить в них не б╕льш як надокучливих чужинц╕в, не чу╓ ╖х ╕ не поважа╓ ╖хн╕х турбот.
На фон╕ бойових д╕й на Ай-Петр╕ та в С╕мферопол╕ майже непом╕ченим залишилася новина про р╕шення м╕сько╖ ради С╕мферополя в╕д 26 жовтня остаточно в╕дмовити кримським татарам у наданн╕ земельно╖ д╕лянки п╕д буд╕вництво соборно╖ мечет╕ в м╕ст╕. Вже майже 10 рок╕в Духовне управл╕ння мусульман Криму веде безрезультатну боротьбу з бюрократичною машиною за право мати св╕й головний храм на р╕вних з ╕ншими рел╕г╕йними громадами. Начебто позитивн╕ р╕шення кер╕вництва автоном╕╖ з цього питання гальмувалися на м╕сцевому ╕ виконавчому р╕вн╕, ╕ ось вперше влада наважилася на в╕дверту й пряму в╕дмову, знехтувавши ус╕ма попередн╕ми зобов’язаннями перед громадою. Цей еп╕зод поверта╓ нас до недавн╕х под╕й серпня 2006 року, коли навколо повернення одн╕╓╖ з найважлив╕ших мусульманських святинь Криму - старовинного кримськотатарського поховання Аз╕з Мал╕к-Ашера в Бахчисара╖ розгорнулося найб╕льше на той час силове протистояння м╕ж кримськими татарами та етн╕чними рос╕янами, коли мирний п╕кет Муфт╕яту було атаковано загонами рос╕йських нац╕онал╕ст╕в п╕д проводом "Русской общ╕ни Крима" та натовпом м╕сцевого рос╕йськомовного населення, ╕ сутичка мала вс╕ шанси перерости в криваву б╕йню, якби не оперативне втручання Ки╓ва. Останн╕й приклад дуже яскраво показу╓ ╕снуючий розпод╕л адм╕н╕стративних обов’язк╕в м╕ж центром та автоном╕╓ю. Над накопиченням конфл╕ктного потенц╕алу наполегливо працю╓ м╕сцева влада, за розв’язання ж безпекових проблем в╕дпов╕да╓ Ки╖в. Цей ряд под╕й навколо рел╕г╕йних об’╓кт╕в можна продовжити, за браком м╕сця обмежилися лише найб╕льш яскравими прикладами. Тут треба зрозум╕ти, що йдеться не просто про рел╕г╕ю, а про ц╕нност╕ певного народу, як╕ рел╕г╕я предк╕в уособлю╓ в соб╕. Коли одн╕ громадяни бачать, як поруч з тими м╕сцями, де колись стояли ╖хн╕ храми, щодня з’являються золотоверх╕ собори, як╕ належать ╕ншим громадянам, то ясно, що до громадського спокою ця дорога не веде, попри те, що комусь тут зда╓ться, що вони будують "дорогу до храму".
Масова репатр╕ац╕я кримських татар в╕дбулася внасл╕док сусп╕льного руху, який бере початок ще в 1950-х роках. Сусп╕льн╕ рухи виникають в ситуац╕╖, коли певна група опиня╓ться в ситуац╕╖ масового незадоволення не ст╕льки матер╕альним станом справ, ск╕льки д╕апазоном наявних можливостей для самореал╕зац╕╖ не самих б╕дних, а навпаки, найб╕льш активних прошарк╕в населення. Таким чином, у момент розпаду Радянського Союзу, коли в╕дбувався процес бурхливо╖ пол╕тично╖ самореал╕зац╕╖ титульних нац╕й, ╕де╖, як╕ обстоювала тод╕ невеличка група кримськотатарських дисидент╕в, змоб╕л╕зували практично ц╕лу етн╕чну сп╕льноту, ц╕лий народ. Так╕ революц╕йн╕ соц╕альн╕ зм╕ни викликають немалий подив з боку людей, не залучених до под╕бних процес╕в, але вони не ╓ винятковими - ╕стор╕я зна╓ чимало приклад╕в масово╖ моб╕л╕зац╕╖, останн╕м з яких ╓ укра╖нський Майдан-2004.
Треба, нарешт╕, зрозум╕ти ╕ визнати, що кримськ╕ татари ╖хали до Криму не задля покращення свого матер╕ального стану, навпаки, багато хто був ц╕лком св╕домий того, що принаймн╕ на початковому етап╕ жити ╖м буде матер╕ально важче, н╕ж в Центральн╕й Аз╕╖. Вони оч╕кували в╕д повернення, насамперед, морально╖ винагороди - саме на батьк╕вщин╕ вони спод╕валися в той чи ╕нший спос╕б в╕дчути себе господарями власно╖ дол╕.
Що заважало укра╖нськ╕й влад╕ ╕ заважа╓ тепер в╕дкрито ╕ чесно поставитися до проблеми ц╕нн╕сного вим╕ру кримськотатарського питання, насамперед, питання про подолання важких моральних насл╕дк╕в депортац╕╖ та подальшого масового пораження у правах та дефамац╕╖ ц╕лого народу, яка тривала протягом десятил╕ть?
Питання це ма╓ певну ╕сторичну глибину. За браком м╕сця зосередимося тут лише на головному момент╕. Парадокс в тому, що майже символом в╕ри комун╕стичного режиму, який прир╕к кримських татар на вигнання, було стал╕нське визначення нац╕╖, яке автоматично об╜рунтовувало принцип самовизначення на нац╕ональн╕й територ╕╖. Тому ус╕ заборони та адм╕н╕стративн╕ премудрост╕ старого режиму - прописки, заборони на певн╕ профес╕╖ тощо, як╕ набрали чинност╕, коли тримати вигнанц╕в в концентрац╕йних таборах вже стало неможливо, не могли заспоко╖ти можновладц╕в. Нав╕ть навпаки, посл╕довне застосування цих недолугих метод╕в адм╕н╕стративного тиску в╕ддзеркалювало ╖хн╕ побоювання, що депортований народ, якщо йому не судилося остаточно зникнути, колись ма╓ повернутися... ╕ самовизначитися. Вони чекали ╕, розум╕ючи недостатн╕сть адм╕н╕стративного ресурсу, транслювали сво╖ страхи у багатор╕вневу систему масово╖ дискредитац╕╖ - такого соб╕ ╕дейного геноциду, який мав на мет╕ морально унеможливити повернення кримських татар на батьк╕вщину. На це працювали музе╖, п╕дручники ╕стор╕╖, газети, лектори товариства "Знання", пол╕труки та все, що т╕льки могло писати та балакати п╕д диктовку парт╕╖. Так, зрештою, власноруч комун╕стичний режим створив ╕ саму уявну загрозу, яку й дос╕ його нащадки ╕нкрим╕нують кримським татарам - прихованого сепаратизму, п╕дриву основ (ц╕каво, що в цьому випадку ╖м абсолютно неважливо, яко╖ держави - СРСР, кримсько╖ автоном╕╖ чи незалежно╖ Укра╖ни, яку вони сам╕ не надто й поважають), ╕ т╕ механ╕зми приховано╖ протид╕╖, як╕ й дос╕ не дозволяють знайти рац╕ональну формулу вир╕шення кримськотатарського питання, забезпечивши тим самим стаб╕льний розвиток цього багатого рег╕ону на користь ус╕м.
Нарешт╕, час зрозум╕ти, що розв’язання конфл╕кту в Криму ╓ питання не м╕сцево╖, а нац╕онально╖ укра╖нсько╖ влади, бо м╕сцева влада протягом двох десятил╕ть довела свою неспроможн╕сть стаб╕л╕зувати ситуац╕ю в Криму. До певно╖ м╕ри можна сказати, що вона сама давно стала
частиною проблеми. Б╕льш того, ╕сну╓ не питання кримських татар в Криму, яке начебто належить до компетенц╕╖ тамтешньо╖ влади, а питання всього Криму в Укра╖н╕, яке ма╓ не одну, а дв╕ чи нав╕ть три складов╕ - кримськотатарську, рос╕йську ╕ адм╕н╕стративну. Страхи ╕ невдоволення етн╕чних рос╕ян Криму, як╕ мають в╕дм╕нну природу ╕ мотивац╕ю, не менш реальний чинник небезпеки. Так само, як кримськ╕ татари в╕дчувають невдоволення тим, що дала ╖м жадана батьк╕вщина, багато, чи, може, нав╕ть б╕льш╕сть етн╕чних рос╕ян Криму ще не знаходять соб╕ м╕сця в проект╕ ново╖ демократично╖ Укра╖ни ╕ мають велику недов╕ру до сво╖х кримськотатарських сп╕вв╕тчизник╕в, уявлення про яких формують здеб╕льшого з телеканал╕в сус╕дньо╖ держави. На цьому не надто здоровому ╜рунт╕ увесь останн╕й пер╕од власне ╕ вибудову╓ться кримська пол╕тика.
Яким ма╓ бути формат морального в╕дшкодування, на який чека╓ кримськотатарська громада? Жодний пол╕тичний ген╕й чи урядовець у тиш╕ свого каб╕нету не вигада╓ в╕дпов╕д╕ на це питання без того, щоб вивчити реальну громадську думку, т╕ невдоволення, образи ╕ негаразди, з якими стика╓ться б╕льш╕сть член╕в певно╖ групи
у ╖хньому повсякденному житт╕. Важливо також зрозум╕ти, якою ╓ пр╕оритетн╕сть цих б╕д, що можна ╕ треба зробити у першу чергу, що можна в╕дкласти, як╕ для цього потр╕бн╕ ресурси. ╤ не в останню чергу, яким чином задовольнити одних, аби не надто утиснути ╕нших. Варто зазначити, що тексти пол╕тичних програм, нав╕ть продукован╕ самою ц╕льовою групою, лише опосередковано в╕ддзеркалюють те, що реально в╕дчува╓ ╕ чим живе певна громада. Не тексти та гасла, як╕ може соб╕ намалювати якийсь л╕дер, а саме поточна буденна практика безв╕дпов╕дальних пол╕тик╕в та чиновник╕в, яка накопичу╓ нерозв’язан╕ проблеми та продуку╓ нов╕, - ось що становить загрозу. Отже, техн╕чним ╕нструментом у ц╕й нелегк╕й але ц╕лком виконуван╕й справ╕ мають стати соц╕олог╕чн╕ та культурно-антрополог╕чн╕ методи вивчення громадсько╖ думки. Але головне - знайти правильний формат пол╕тичного д╕алогу з постраждалою групою, сформулювати реал╕стичну програму такого д╕алогу, зробити анал╕з наявних ресурс╕в, бути готовим взяти на себе в╕дпов╕дальн╕сть, розум╕ючи, що головний результат у ц╕й справ╕ - не задоволення якихось окремих ос╕б чи груп, а не менш як нац╕ональна безпека вс╕╓╖ Укра╖ни. У нашому, ще надто пострадянському контекст╕, варто окремо п╕дкреслити, що потр╕бний саме формат д╕алогу з реальним л╕дерами громадсько╖ думки. Не можна заочно вир╕шувати долю великих громад - жодне р╕шення, прийняте без залучення громадянського сусп╕льства, не буде лег╕тимним, а в╕дтак ╕ д╕╓вим. Саме так, а не за дверима високих каб╕нет╕в вир╕шуються под╕бн╕ проблеми в демократичних державах.
Потр╕бно також знайти формат д╕алогу м╕ж центральною укра╖нською владою та м╕сцевою виборною владою в Криму, бо, зрештою, саме в╕д не╖, з огляду на специф╕ку укра╖нського законодавства про м╕сцеве самоврядування, залежить вир╕шення будь-яких практичних питань, насамперед, земельного. Досв╕д останн╕х рок╕в дов╕в, що це ╓ найб╕льш слабким м╕сцем, бо не т╕льки Ки╖в, а нав╕ть С╕мферополь не може ефективно вплинути тут на процес прийняття р╕шень. М╕сцева влада керу╓ться виключно економ╕чними ╕нтересами тих, хто ╖╖ поставив до керма, ╕ залиша╓ поза увагою ╕нтереси нац╕онально╖ безпеки.
Отже, проблему буде розв’язано тод╕, коли центральна влада зрозум╕╓, що джерелом ус╕х негаразд╕в ╓ не якась важка доля, що з╕брала докупи р╕зн╕ етн╕чн╕ сп╕льноти, як╕ начебто приречен╕ сво╓ю природою весь час ворогувати, тим паче не тим, що в Криму замало етн╕чних укра╖нц╕в чи забагато рос╕ян, а те, що м╕ж ус╕ма гравцями, в╕д яких залежить майбутн╓, вкрай погано налагоджена комун╕кац╕я. ╤ т╕льки центральна влада може виступити як сполучна ланка, налагодити цю комун╕кац╕ю, допомогти, а як треба - то й примусити ус╕х прислухатися одне до одного. ╤, зрештою, домовитися з ус╕ма, хто здатний в╕дпов╕дати за сво╖ слова та д╕╖, про дорожню карту - бо р╕шення не буде швидким.
Олександр БОГОМОЛОВ.
(Центр близькосх╕дних досл╕джень).
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 30.11.2007 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5349
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
