На одн╕й з мистецьких виставок доля звела мене з Асаном Гал╕мовим, членом Сп╕лки майстр╕в Укра╖ни, художником-карбувальником. Сьогодн╕ в╕н мешка╓ в С╕мферопол╕, у двох к╕мнатах ╕з усього великого будинку, який близько ста рок╕в тому побудував його д╕д Амет Калафатов. Двер╕ цього дому в╕дкрит╕ для тих, хто ц╕кавиться мистецтвом, ╕стор╕╓ю Криму ╕, звичайно ж, карбуванням. Тут завжди рад╕ бачити гостей. ╥х ╜речно зустр╕чають кавою ╕ солодощами. Каву, до реч╕, у родин╕ Гал╕мових готують у джезве (турц╕, кавоварц╕), зроблен╕й за стародавн╕ми традиц╕ями карасубазарських (Карасубазар - тепер Б╕лог╕рськ) майстр╕в. Автором кавоварок ╓ сам Асан Енверович. "Мистецтвом я ц╕кавився з дитинства, - згаду╓ карбувальник. - Та батько вважав, що у мене ма╓ бути нормальна профес╕я ╕ вища осв╕та, тому я став ╕нженером. Але все одно, коли настав час, я повернувся до творчост╕". Уже у зр╕лому в╕ц╕ Асан Енверович зак╕нчив училище декоративно-прикладного мистецтва в Узбекистан╕. Щось сп╕льне ╓ у внука з долею д╕да. Справа у т╕м, що останнього хот╕в вчити живопису сам Айвазовський, але родина прийняла ╕нше р╕шення. Довг╕ роки по тому про цей еп╕зод у житт╕ Амету Османовичу нагадував пейзаж, який йому подарував всесв╕тньов╕домий марин╕ст. Щоправда, незважаючи н╕ на що, Амет Калафатов став справжн╕м художником ╕ уста (майстром). Тод╕, у друг╕й половин╕ Х╤Х стол╕ття, хлопчаком, коли в Карасубазар╕ ще були цехи рем╕сник╕в, Амет вчився карбувати метал, згодом став майстром з виготовлення скринь, а пот╕м ╕ зброярем. Роботи уста Калафатова бачив Париж, де вони були в╕дзначен╕ нагородою. Але не т╕льки гарним майстром був Амет. В╕н ум╕в грати на багатьох музичних ╕нструментах, мав велику б╕бл╕отеку, сам з╕брав велосипед ╕ нав╕ть рад╕о, за що його ледь не заарештували. Б╕ля нього гуртувалась молодь, а для д╕тлах╕в в╕н завжди мав тепле слово ╕ щось смачненьке. Живучи ще в Карасубазар╕, в╕н п╕шов на те, на що у т╕ далек╕ ╕ складн╕ 20-т╕ роки ХХ стол╕ття був ладен не кожен. Амет Калафатов ховав у себе в╕домого л╕каря З. Залк╕нда, якого мали забрати до в’язниц╕. Згодом ╕з С╕мферополя вдячний л╕кар та╓мно передасть записку уста Амету, щоб той пере╖жджав до м╕ста, бо на нього могли донести. ╤ вже у С╕мферопол╕ майстер буду╓ соб╕ д╕м ╕ майстерню ╕ творить сво╖ шедеври. Зброя, виготовлена ╕ прикрашена Калафатовим, збер╕га╓ться в р╕зних музеях, нав╕ть у славнозв╕сн╕й Тульськ╕й палат╕. Трохи п╕зн╕ше майстерню у нього в╕дбирають, ╕ уста прийма╓ р╕шення працювати ол╕вцем на папер╕. В╕н займа╓ться орнаментами, за що згодом отриму╓ звання "Кримський народний орнаментал╕ст". Певно, Амет Калафатов був д╕йсно незвичайною людиною, бо ╓ св╕дчення, що у досить л╕тньому в╕ц╕ в╕н в╕дмовля╓ться в╕д окуляр╕в, ╕ у нього... прор╕заються молочн╕ зуби. А ще трохи згодом, п╕сля пер╕оду забуття, творч╕стю Амета Калафатова ╕ його нащадк╕в зац╕кавлюються мистецтвознавц╕. Так, творч╕сть уста, зокрема, його багат╕ орнаменти, досл╕джу╓ мистецтвознавець Ельм╕ра Черкезова. Усе це розпов╕да╓ Асан Гал╕мов Калафат, внук уста Амета, який сьогодн╕ продовжу╓ справу д╕да. Як уже зазначалося вище, Асан Енверович б╕льш╕сть сво╖х роб╕т викону╓ карбуванням. Символ╕чно, що й "Калафат" переклада╓ться як карбувальник. В╕н створю╓ декоративн╕ блюда, на яких ожива╓ увесь Всесв╕т, а за допомогою орнамент╕в поясню╓ться св╕тобудова, вза╓мини м╕ж людиною ╕ природою. У кожен св╕й тв╕р Асан Енверович вклада╓ побажання добробуту, щастя ╕ здоров’я. Серед символ╕в багато й таких, що виконують захисну функц╕ю. Так, на тацях часто можна побачити п╕вня. Майстер поясню╓, що цей птах спов╕ща╓ людям про прих╕д дня, а отже, символ╕зу╓ св╕тло ╕ безпеку. Ще Асан Гал╕мов робить джезве (турки, кавоварки). ╥х знають ╕ ц╕нують не лише на п╕востров╕, а й у Львов╕, ╕ за кордоном. Це витвори мистецтва, за допомогою яких карбувальник в╕дновлю╓, збер╕га╓ ╕ розвива╓ давн╕ традиц╕╖ ремесла, опрацьову╓ орнаменти. Разом з тим, це абсолютно вжитков╕ реч╕. Кава, приготовлена у турц╕, створен╕й руками Асана Гал╕мова, ма╓ неповторний смак ╕ аромат. Зда╓ться, що п’ючи цей чорний, трохи г╕ркуватий нап╕й, ти зд╕йсню╓ш подорож у минуле... Створю╓ художник ╕ шкатулки, ж╕ноч╕ паски, значно р╕дше браслети ╕ персн╕. Б╕льше йому подоба╓ться працювати над блюдами. Щоправда, не вс╕ ╕де╖ ╓ можлив╕сть вт╕лювати у життя, бо поки нема техн╕чних ╕ ф╕нансових можливостей. "В╕двоював", як в╕н сам каже, у дружини к╕лька квадратних метр╕в кухн╕, там ╕ творить сво╖ шедеври. Хоча це не заважа╓ шукати нов╕ засоби вт╕лення художн╕х задум╕в у реальн╕сть. Так, нещодавно в╕н спробував з’╓днати титан ╕ сердол╕к. Експеримент вдався - вийшли ц╕кав╕, гарн╕ персн╕, як╕ тепер можна побачити як на д╕вочих, так ╕ на ж╕ночих руках. Але не лише для творчост╕ ╓ м╕сце у житт╕ Асана Гал╕мова. Наприклад, одна ╕з мр╕й майстра - створити музей ╕мен╕ Амета Калафатова, де б, кр╕м огляду експозиц╕╖, ус╕ охоч╕ могли б спробувати себе як карбувальника чи орнаментал╕ста. Хочеться Асану Енверовичу передати сво╖ знання ╕ набутки наступним покол╕нням, щоб не втратити врятоване. Важлив╕сть цього художник усв╕домлю╓ з огляду на власний досв╕д. В╕н сам опинився в ситуац╕╖, коли довелося багато до чого доходити самотужки, методом власних спроб ╕ помилок. Адже, на жаль, д╕дусь Амет забрав ╕з собою певн╕ технолог╕╖ обробки металу, не маючи можливост╕ передати ╖х нащадкам. Не хочеться Асану Енверовичу, щоб знову перервалась л╕н╕я. Тому, по можливост╕, вчить в╕н ╕ д╕тлах╕в у двор╕, в╕дкрива╓ ╖м прекрасний св╕т мистецтва. Долуча╓ться до його урок╕в ╕ онука, хвацько береться за ╕нструмент, щоб допомагати д╕дусев╕. Цим Асан Гал╕мов дуже т╕шиться, бо власн╕ син ╕ донька обрали соб╕ профес╕╖ далек╕ в╕д мистецтва, то, може, хоч внучка опану╓ родинне ремесло чи, принаймн╕, скориста╓ться генетичним с╕мейним спадком - вм╕нням творити прекрасне. Кр╕м цього, не може поза сво╓ю увагою майстер залишити ╕ сусп╕льне життя. Ц╕кавиться тим, що робиться в держав╕, сл╕дку╓ за переб╕гом пол╕тичних под╕й в кра╖н╕. Перейма╓ться тим, що налаштовують одних людей супроти ╕нших. Вважа╓, що вихован╕ ╕ осв╕чен╕ люди вм╕ють знаходити сп╕льну мову. Згадуючи роки, прожит╕ в Узбекистан╕, розпов╕да╓, що поряд, у дружньому кол╕, мешкали укра╖нц╕, ╓вре╖, рос╕яни, узбеки, кримськ╕ татари. Зазвичай, збиралися ус╕ разом, розпов╕дали про сво╖ традиц╕╖ ╕ свята, готували нац╕ональн╕ страви, сп╕вали. А тому Асан Гал╕мов впевнений, що щир╕, ╕стинно в╕руюч╕ люди завжди порозум╕ються, чи то християни, мусульмани чи ╕уде╖: "Розум╕╓те, Бог - в╕н один для вс╕х. Йдемо ми до нього, просто, р╕зними дорогами...". Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
КАРТИНИ, НАМАЛЬОВАН╤ СЕРЦЕМ
ГОВОРИТИ. МОВЧАТИ.
МИСТЕЦЬКИЙ Г╤МН НЕЗЛАМНОСТ╤
