|
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 12.10.2007 > Тема "Резонанс"
#41 за 12.10.2007
БРИДНЯ ЩОДНЯ
Найголовн╕шою под╕╓ю у к╕нц╕ л╕та м╕сцева пропагандистська машина Севастополя зробила т. зв. «Дневник севастопольского школьника». В принцип╕ непогану ╕дею прищеплення любов╕ до р╕дного м╕ста, ╕н╕ц╕атором яко╖ стала депутат м╕сько╖ ради, голова громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Севастопольський ╕нформац╕йний центр розвитку туризму» Олена Баженова, було доручено м╕сцевим ╕сторикам – старшому викладачу Севастопольського гуман╕тарного ун╕верситету Катерин╕ Алтаба╓в╕й та пров╕дному науковому сп╕вроб╕тнику Музею геро╖чно╖ оборони ╕ визволення Севастополя Юр╕ю Падалц╕.
На мешканц╕в м╕ста була вчинена небувала нав╕ть п╕д час вибор╕в псих╕чна атака, п╕д час яко╖ з екран╕в ледве не щоп╕вгодини лилась реклама цього пропагандистського виробу, головною метою якого став розвиток рег╕онального патр╕отизму, що стало модним в час слабкост╕ центрально╖ укра╖нсько╖ влади та розгулу по П╕вдню та Сходу кра╖ни ╕мперських та монарх╕чних ╕дей.
Рад╕о та газети були переповнен╕ ц╕╓ю рекламою, на б╕гбордах було розм╕щено величезне зображення цього щоденника ╕з позитивною резолюц╕╓ю управл╕ння осв╕ти ╕ науки Севастопольсько╖ м╕сько╖ державно╖ адм╕н╕страц╕╖, начебто на т╕й стор╕нц╕, де зображена н╕мкеня Соф╕я Фредер╕ка Августа Саксен-Ангальт-Цербстська, б╕льш в╕дома, як рос╕йська ╕мператриця Катерина ╤╤.
У реклам╕ повсюдно акцентувалось, що в «дн╓вн╕к╓» в короткому вигляд╕ в╕дображена 225-р╕чна ╕стор╕я Севастополя, що ╓ прим╕тивною ╕ вульгарною брехнею, адже н╕яких пам’ятних дат чи статей про нов╕тню ╕стор╕ю в щоденнику нема╓ – для розвитку саме м╕сцевого патр╕отизму автори обмежили подачу ╕нформац╕╖ 1948 роком, а часи, коли Севастополь належав Укра╖н╕, н╕яким чином не в╕дображен╕.
Абсолютно випадково до щоденника потрапили прапор та Малий Герб Укра╖ни – заступник начальника м╕ського управл╕ння осв╕ти ╕ науки Жанна Слюсар, назвавши ╕дею друку щоденника «прекрасною», запропонувала доповнити його державною символ╕кою Укра╖ни. ╤ те, що ╕з ╕стор╕╖ Севастополя у виконанн╕ недолугих ╕сторик╕в «випали» захисники м╕ста як першо╖, так ╕ друго╖ оборони, якими ран╕ше пишались ╕ називали в першу чергу – матрос К╕шка чи Гнат Шевченко, – вже не вигляда╓ випадков╕стю.
Ось вже на стор╕нц╕ в╕д 3 вересня почина╓ться безсоромна шов╕н╕стична брехня, де вс╕ солдати ╕ оф╕цери Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ дв╕ч╕, а дал╕ скр╕зь, називаються «русские». Невже укра╖нц╕, б╕лоруси, греки, в╕рмени, кримськ╕ татари, ╓вре╖ не захищали Севастополь? ╤ нав╕що тод╕ було на стор╕нц╕ в╕д 19 листопада писати: “Нельзя построить счастливое и процветающее государство, разделяя общество”? Важко нав╕ть припустити, що люди ╕з вищою осв╕тою не знають р╕зниц╕ м╕ж словами «российский» ╕ «русский».
Вступне слово ╓ нап╕вправдою про ╕стор╕ю м╕ста. Наприклад, слова: «Однако особый его (Севастополя. – С.З.) дух взрастал и креп не две с четвертью сотни лет, а тысячелетия. Севастополь вырос из энергии давно ушедших цивилизаций и народов, он впитал в себя героизм тех, кто его защищал и строил» звучать красиво ╕ романтично. Але ж не можна виводити ╕стор╕ю сучасного Севастополя ╕з древнього Херсонесу! Тим б╕льше, п╕сля того, як укра╖нський письменник Юр╕й Липа в книз╕ «Призначення Укра╖ни» нав╕в слова тогочасного св╕дка: «Ось як опису╓ подорожний-очевидець Е. Д. Клерк (Clarke), професор з Кембриджу, здобуття московською арм╕╓ю (М╕н╕хом, Долгоруковим ╕ т. п.) одно╖ з найбагатших перлин антично╖ цив╕л╕зац╕╖ – Тавриди (Криму) в XVIII стол╕тт╕. Ось москал╕ приходять до Херсонесу, повного тисячол╕тн╕х елл╕нських ╕ римських буд╕вель, статуй ╕ храм╕в, не торкнутих дос╕ ан╕ татарами, ан╕ нав╕ть гунами.
«Ру╖ни Херсонесу ще були тривал╕ ╕ скр╕зь були ще нав╕ть двер╕. Як лише прийшли москал╕, все було в╕дразу здемольоване. Ц╕ варвари зайнялися сво╖м улюбленим заняттям - плюндруванням. Перекидали, розбивали, закопували ╕ нищили все, чого лише досягнули ╕ що послужило б до висв╕тлення старовинно╖ ╕стор╕╖ це╖ кра╖ни» (Клерк, т. II).
Рос╕яни, як опису╓ Клерк, що бачив на власн╕ оч╕, закладають м╕ни п╕д античн╕ храми, гаками розтягують мармуров╕ блоки. ╤ то все роблять систематично, з наказу згори».
Нема╓ сумн╕в╕в, розумн╕ ╕ допитлив╕ д╕ти колись дов╕даються про те, що ╖х дурили нап╕вправдою ╕ замовчуванням доросл╕ м╕стечков╕ кваз╕╕сторики.
Недбал╕сть автор╕в не лише обурю╓, а й м╕сцями диву╓. Наприклад, на стор╕нц╕ про 11 жовтня вони цитують, не називаючи англ╕йського журнал╕ста: “Нельзя поверить, что есть на свете войска, умеющие отступать столь блистательно, как русские…”. Зда╓ться, це не звучить позитивно, нав╕ть насм╕шливо, ╕ породжу╓ сумн╕ви, так╕ ж, як ╕ на стор╕нц╕ в╕д 7 кв╕тня, де автори, пов╕домляючи про присутн╕сть н╕мц╕в у Криму в 1918 роц╕, подають к╕лька дурниць в двох реченнях: “Казалось, что в течение полугода, проведенного в Крыму, германские войска не допускали массового насилия и мародерства. Однако подсчет убытков, понесенных только по Севастополю, дал астрономическую сумму в 2 563 235 505 рублей”. Якщо в╕рити сум╕ збитк╕в, не ╓ зрозум╕лим слово «казалось». Хто нарахував таку 10-значну суму ╕ чи можна було взагал╕ це зробити в т╕ часи, теж залиша╓ться загадкою для учн╕в. Або недбала помилка в роках життя адм╕рала А. С. Грейге 1816 — 1833 (стор. 17 с╕чня). Уважна дитина пом╕тить це в╕дразу, адже в 17 рок╕в во╓нним губернатором навряд чи кому вдавалось бути. Достов╕рн╕сть та п╕дб╕р дат н╕хто не перев╕ряв, отже, вони залишились на сов╕ст╕ автор╕в.
Канон╕зац╕я бандит╕в ╕ людожер╕в у щоденнику теж присутня. Так, на стор╕нки потрапив, наприклад, червоний терорист Юр╕й Гавен (насправд╕ – Ян Ернестович Дауман), ╕менем якого в Севастопол╕ названа вулиця (колишня Херсонеська!). Розм╕щено його фото, вказу╓ться нав╕ть явно занижене число жертв – б╕льше 100 чолов╕к. А ось його – Гавена – особист╕ спогади, про як╕ скромно замовчу╓ п. Падалка: “Считаю нужным напомнить, что я применил массовый красный террор еще в то время, когда он еще партией официально не был признан. Так, напр., в январе 1918 года я, пользуясь властью пред. Севаст. Военно-Револ. Комитета, приказал расстрелять более шестисот офицеров-контрреволюционеров”.
Аж ось 4 жовтня дивлюсь севастопольський телеканал НТС, який надав щоденну трибуну для Юр╕я Падалки – автора щоденника, ╕ переконуюсь в сво╖х п╕дозрах – з екрана про масового вбивцю лл╓ться просто шоколад якийсь разом ╕з похвалою Лен╕на - «большевик чистой марки». ╤ така монарх╕чно-большевистська бридня лл╓ться в╕д знятого пост╕йно перекошеною камерою ╕сторика щодня…
Нав╕що п╕д заголовком «Герб Севастополя» подавати царський ╕ сов╓тський – невже обидва д╕юч╕? Але ж суперечкам вже давно покладено край ╕ оф╕ц╕йним визнано останн╕й! Але автори знову пишуть дурницю: «В настоящее время оба герба имеют хождение». Може, й правда, якщо царський – серед приб╕чник╕в монарх╕╖ у ХХ╤ стол╕тт╕.
Фанати царствено╖ шльондри пишуть про не╖ досить часто – нав╕ть на стор╕нц╕ 7 с╕чня, коли н╕чого не трапилось в Севастопол╕ чи Криму, пов’язаного з Катериною ╤╤. А на стор╕нц╕ 5 травня чомусь згадують 22 - 24 травня 1787 р. А як тепло пов╕домляють про загальнов╕дом╕ «потемкинские деревни», не називаючи це явище! «Григорий Александрович Потемкин сумел так организовать путешествие, что увиденное потрясло императрицу и ее гостей».
Описуючи вх╕д у Ахт╕арську бухту Азовсько╖ флотил╕╖ з 11 корабл╕в п╕д командуванням Ф. Клокачова у травн╕ 1783 року, у автор╕в «в╕дбило пам’ять» сказати, що 1 травня туди прибула ╕з Херсона ескадра з 16 великих бойових в╕трильних корабл╕в п╕д командуванням Сидора Б╕лого, який гостинно зустр╕в рос╕йських оф╕цер╕в ╕ показав ╖м бухти, бо козаки знали ╖х прекрасно. А може, вони про це й не знали…
Про трагед╕╖ п╕д час друго╖ оборони – на мис╕ Херсонес, в ╤нкерман╕ чи Керченсько-Феодос╕йську десантну операц╕ю учн╕ з такого «╕сторичного» щоденника не д╕знаються. Мабуть, автори не захот╕ли кидати т╕нь на недолуге во╓нне кер╕вництво.
Отже, ╕стор╕я, яка коротко викладена в щоденнику, потр╕бна, швидше, не севастопольським д╕тям, а Рос╕╖ та Кремлю. П╕д красивою обкладинкою подана брехня ╕ в тому, що було, присутня вона ╕ в дус╕ цього виробу.
Коли хтось вжива╓ слово «сепаратизм», то в даному випадку воно ма╓ конкретну назву м╕ського щоденника у декларован╕й к╕лькост╕ 22 тисяч╕ прим╕рник╕в. Адже севастопольський патр╕отизм, який плека╓ вже чимало рок╕в м╕сцева пророс╕йська влада, кр╕м сво╓╖ заангажованост╕, спрямований проти загальнодержавного укра╖нського ╕ побудований на ╕сторичн╕й брехн╕, що ╓ небезпечним явищем.
Таким чином, навряд чи такий «Дневник севастопольского школьника» сприя╓ дотриманню права неповнол╕тн╕х на належне отримання повно╖ середньо╖ осв╕ти та в╕льний розвиток особистост╕. А тепер уяв╕мо соб╕ фантастичну картину: на севастопольських б╕гбордах зображен╕ не пропагандистськ╕ щоденники, а реклама, яка попереджа╓ про шк╕длив╕сть тютюну та алкоголю для д╕тей та ╖хн╕х батьк╕в, соц╕альна реклама, де пропагу╓ться здоровий спос╕б життя, про ц╕нн╕сть здоров’я д╕тей, про шк╕длив╕сть брехн╕, у тому числ╕ ╕сторично╖… Мабуть, тако╖ ╕дил╕╖ нам не дочекатись, адже промосковськ╕й севастопольськ╕й влад╕ прост╕ше займатися зомбуванням д╕тей.
Степан ЗАТУЛИВ╤ТЕР.
м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 12.10.2007 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5190
|
РЕАБ╤Л╤ТАЦ╤Я В╤ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ╤В ╤ ВЕТЕРАН╤В
ЯК РОС╤Я СТИРА╢ УКРА╥НСЬКУ ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
ПОКРОВА БЕЗ М╤Ф╤В: ЩО МИ ЗНА╢МО ПРО ЦЕ СВЯТО
МАР╤УПОЛЬЦ╤ В╤ДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ Р╤ДНОГО М╤СТА В СТОЛИЦ╤
В╤ЙНА В ЯДЕРН╤Й ЗОН╤
