Версiя для друку Обговорити в форумi

У вересні виповнилося 85 років від дня народження нашому незабутньому Олександру Івановичу Губарю - письменникові, ученому, професорові кафедри української літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, якого, на жаль, тяжка хвороба вирвала з життя чотири роки тому, теж у вересні, через кілька днів після відзначення вісімдесят першого року народження.
О. І. Губар був зіркою першої величини нашої національної культури і літератури, нашої духовності не лише на багатонаціональному кримському небосхилі, а й на всеукраїнському. Його наукові, літературознавчі праці, культурологічні есеї були присвячені таким титанам мислі і духу, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Григорій Сковорода, Михайло Коцюбинський, Євген Гребінка, Юрій Федькович, Агатангел Кримський, Ольга Кобилянська, Павло Тичина... Не перелічити тих імен, які складають величезну неповторну скарбницю нашої духовності, є її національною гордістю, надбанням світової літератури. О. І. Губар, розробляючи свою найулюбленішу тему - тему життя і творчості класика нової української літератури, одного з її основоположників Павла Тичини, паралельно працював і над темою "Література рідного краю". Переїхавши 1962 року з Чернівців до Сімферополя, Олександр Губар активно взявся досліджувати творчість сучасних українських письменників Криму. Одна за одною з’являлися його книги "Чорноморська хвиля", "Сучасні українські письменники Криму", "Земле моя кримська"... Це не просто книги - це дуже й дуже цінні навчальні посібники з літератури для учнів шкіл і студентів ВНЗ, для вчителів і працівників бібліотек, для всіх, хто не байдужий до українського художнього слова.
Справжній учений, великий філолог, мудрий педагог, він виховав сотні вчителів, які понесли до своїх учнів у найвіддаленіші куточки Криму і України немеркнуче сяйво рідного українського літературного слова. Вони, ці його колишні студенти, а нині вчителі, пам’ятають свого Учителя з великої літери.  Будучи великим будівничим аркодужних мостів єднання між багатьма народами і літературами, О. Губар досліджував братні взаємозв’язки з українською літературою кримськотатарської, білоруської, болгарської, польської, єврейської, французької та інших літератур.
Особливої пошани заслуговує його глибоко аналітичне дослідження життя і творчості великого ученого-сходознавця Агатангела Кримського. Відшукавши в архівах Київського музею-квартири П. Тичини призабуту працю
А. Кримського "Література кримських татар", Олександр Іванович переклав цю працю й російською мовою, а затим посприяв, аби вона була перекладена  й кримськотатарською і видав окремою книгою цю вже тримовну працю у видавництві "Доля", написавши до неї розлогу передмову.
Олександр Іванович був чудовим організатором і ведучим велелюдних літературних вечорів, свят книги, наукових конференцій, присвячених творчості класиків нашої літератури, "круглих столів", присвячених проблемам української освіти, культури, літератури та мистецтва. І ось вже чотири роки, як його нема серед нас. І стало відчутно, як ми духовно збідніли без нього, як нам не вистачає його мудрого розважливого слова, його активного ставлення до нашого нинішнього такого не активного і змертвілого в духовному сенсі життя. Як же ми увічнили пам’ять про цю непересічну людину? Ми, маю на увазі всю українську громаду Криму, наші творчі і духовні сили? На жаль, поки що думаємо, міркуємо, зважуємо... А роки йдуть. Коштами його вірного друга - дружини Майї Олександрівни на пагорбах кладовища "Абдал" збудовано скромний надгробок, в ТНУ на філологічному факультеті готуються відкрити аудиторію імені О. І. Губаря, де будуть стенди з начерками його життя, творчості, педагогічної діяльності... Дай, Боже, дочекатися...
Нарешті, може знайдуть своє місце книги з власної бібліотеки О. І. Губаря два роки тому передані вдовою до ТНУ. Можна було б присвоїти й ім’я О. Губаря одній з бібліотек Криму... Жаль лише, що премія ім. О. І. Губаря, положення про яку відразу ж після смерті письменника друкувалося в пресі, так і не була реалізована протягом чотирьох років, хоч планувалося присуджувати її раз на два роки. Усе тече, все змінюється, де на краще, де на гірше. Постійною ж лишається наша світла пам’ять про справжнього українця - ученого і письменника О. І. Губаря.
*  *  *
Життя іде, минає,
У вічність поспіша.
Письменник - не вмирає,
Жива його душа.
Його жагуче слово
У книгах розквіта.
І сяє веселково,
Як осінь золота.

Ця осінь Патріарша,
Цей вересень гіркий -
Печаль безмірна наша
На роки і роки.

Крізь кленів лист багряний
І айстр осінніх жар
Ваш образ ще прогляне
Як сонце із-за хмар.

І нас не раз осяє
Усмішка-доброта,
Бо пам’ять - не вмирає, -
Безсмертна і свята!

І хай життя минає,
За обрії біжить,
Письменник - не вмирає,
У книгах буде жить!
Данило КОНОНЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 14.09.2007 > Тема "Українці мої..."