|
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2007 > Тема "Душі криниця"
#34 за 24.08.2007
П╤СНЯ - ЯК СВЯТИЙ НАКАЗ
ЗА УКРА╥НУ, ЗА ╥╥ ДОЛЮ!
Дорог╕ читач╕, хочу познайомити вас з п╕снею, яка в наш воскреслоукра╖нський час звучить ╕ в м╕ст╕, ╕ в сел╕ п╕д час нац╕ональних свят та урочистих поход╕в, а на ╖╖ мелод╕ю нав╕ть сп╕вають "Многая л╕та!". Це п╕сня "За Укра╖ну!" Автор ц╕╓╖ велично╖ п╕сн╕ - Микола Вороний. Народився Микола Вороний 1871 року на С╕чеславщин╕ (тепер це Дн╕пропетровська область). Батько походив з╕ старого козацького роду, мати - з╕ шляхетсько-духовного. Дитяч╕ роки майбутнього поета минули на околицях Харкова у нап╕вс╕льському-нап╕вм╕ському оточенн╕. Початкову ╕ середню осв╕ту Микола здобував у Харков╕ та Саратов╕. Змалку захоплювався в╕чною книгою укра╖нського народу - "Кобзарем" Тараса Шевченка, а дома зростав у полон╕ материних казок ╕ п╕сень. За пол╕тичну д╕яльн╕сть, спрямовану проти царського самодержавства, московська окупац╕йна влада заборонила йому проживати в ун╕верситетських м╕стах, тому Вороний ви╖хав у Зах╕дну Укра╖ну, що була тод╕ п╕д австр╕йським пануванням. Вчився Микола в ун╕верситетах В╕дня та Львова. Тут познайомився з ╤ваном Франком, який мав великий вплив на творч╕сть молодого ще тод╕ поета. Микола Вороний належить до плеяди найв╕дом╕ших укра╖нських майстр╕в слова початку ХХ стол╕ття. Його зачисляють до поет╕в-модерн╕ст╕в, тобто до тих творц╕в, як╕ по-нов╕тньому, по-сучасн╕шому, ан╕ж ╖хн╕ попередники, висловили висок╕ людськ╕ почуття у ц╕лком нових в╕ршованих формах. Вслухайтеся у звучання в╕рша "За Укра╖ну!", у його ритми римування, пригляньтеся пильно до його будови, ╕ ви перекона╓теся, що у попередник╕в Миколи Вороного таких поез╕й ╕ справд╕ не було. Микола Вороний об’╖здив майже всю Укра╖ну, був на Кубан╕, в Криму, в Одес╕ й Черн╕гов╕, у Ки╓в╕. Тож не дивно, що, п╕знавши р╕дний край ╕ волелюбн╕ мр╕╖ народу, написав глибокопатр╕отичний в╕рш, яким, до реч╕, в 1917 роц╕ прив╕тав воскресаючу кра╖ну. З того часу п╕сня "За Укра╖ну!" пов’язу╓ться з боротьбою народу за волю. ╥╖ мали у сво╓му репертуар╕ Укра╖нськ╕ с╕чов╕ стр╕льц╕, нею укра╖нськ╕ патр╕оти вшановували полеглих за Укра╖ну борц╕в; в 1938 роц╕ ця велична п╕сня надихала с╕човик╕в Закарпатсько╖ Укра╖ни на боротьбу з окупантами за власну державу, а люди старшого покол╕ння сп╕вали "За Укра╖ну!" в м╕стах ╕ селах п╕д час проголошення Акта про в╕дновлення Укра╖нсько╖ держави у 1941 роц╕. В╕дтак ця п╕сня була на устах вояк╕в Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖. З новою силою задзвен╕ла вона повсюдно у переддень проголошення незалежност╕ Укра╖ни ╕ луна╓ м╕ж нами й дос╕, а сво╓ю мелод╕╓ю прикраша╓ ср╕бн╕ звуки духових оркестр╕в Укра╖нсько╖ Арм╕╖. Дв╕ под╕бн╕ мелод╕╖ до сл╕в Миколи Вороного "За Укра╖ну!" створили льв╕вськ╕ композитори Богдан Вахнянин ╕ Ярослав Ярославенко. У процес╕ виконання п╕сн╕ народом ц╕ мелод╕╖ дещо зм╕нилися. Пода╓мо ╖╖ так, як сп╕вають тепер. Степан СТЕЛЬМАЩУК.
ЗА УКРА╥НУ! За Укра╖ну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Вс╕ вперед! Слушний час Кличе нас - Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Укра╖ну, За ╖╖ долю, За честь ╕ волю, За народ! Ганебн╕ пута Ми вже порвали ╤ зруйнували Царський трон. З-п╕д ярем ╤ з тюрем, Де був гн╕т, Ми йдем на в╕льний св╕т! За Укра╖ну, За ╖╖ долю, За честь ╕ волю, За народ! О, Укра╖но! О, р╕дна Ненько! Тоб╕ в╕рненько Присягнем. Серця кров ╤ любов - Все тоб╕ В╕ддати в боротьб╕! За Укра╖ну, За ╖╖ долю, За честь ╕ волю, За народ! Вперед же, браття! Наш прапор ма╓ ╤ сонце ся╓ Нам в очах! Дружн╕й тиск Збро╖ блиск, В серц╕ гн╕в ╤ з ним своб╕дний сп╕в: За Укра╖ну, За ╖╖ долю, За честь ╕ волю, За народ!
Володимир СОСЮРА ЛЮБ╤ТЬ УКРА╥НУ Люб╕ть Укра╖ну, як сонце, люб╕ть, як в╕тер, ╕ трави, ╕ води... В годину щасливу ╕ в радост╕ мить, люб╕ть у годину негоди. Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву, вишневу свою Укра╖ну, красу ╖╖, в╕чно живу ╕ нову, ╕ мову ╖╖ солов’╖ну. М╕ж братн╕х народ╕в, мов садом рясним, с╕я╓ вона над в╕ками... Люб╕ть Укра╖ну вс╕м серцем сво╖м ╕ вс╕ми сво╖ми д╕лами. Для нас вона в св╕т╕ ╓дина, одна в простор╕в солодкому чар╕... Вона у з╕рках, ╕ у вербах вона, ╕ в кожному серця удар╕. у кв╕тц╕, в пташин╕, у електровогнях, у п╕сн╕ у кожн╕й, у дум╕, в дитяч╕й усм╕шц╕, в д╕вочих очах ╕ в стяг╕в багряному шум╕... Як та купина, що горить - не згора, живе у стежках, у д╕бровах, у зойках гудк╕в, ╕ у хвилях Дн╕пра, ╕ в хмарах отих пурпурових. в грому канонад, що розв╕яли в прах чужинц╕в в зелених мундирах, в багнетах, що в тьм╕ пробивали нам шлях до весен ╕ св╕тлих, ╕ щирих. Юначе! Хай буде для не╖ тв╕й см╕х, ╕ сльози, ╕ все до загину... Не можна любити народ╕в других, коли ти не любиш Вкра╖ну!.. Д╕вчино! Як небо ╖╖ голубе, люби ╖╖ кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкра╖ну... Люб╕ть у труд╕, у коханн╕, в бою, як п╕сню, що лине зорею... Вс╕м серцем люб╕ть Укра╖ну свою - ╕ в╕чн╕ ми будемо з нею! 1944
Анатол╕й БОРТНЯК ОМР╤ЯНЕ ПРОРОЦТВО ╤ забудеться срамотня Давняя година, ╤ оживе добра слава, Слава Укра╖ни... Тарас Шевченко Дай, Боже, щоб настала перем╕на! У цьому ж - н╕ найменшого гр╕ха, На Укра╖н╕ буде Укра╖на, А не чиясь окра╖на глуха. Це так природно! Так, зда╓ться, просто... Чому ж таке не раду╓ когось, - Щоб ген╕╓м омр╕яне пророцтво Урешт╕-решт усе-таки збулось? Щоб, як ╕ серце в╕щувало чуле, Розв╕ялась неправда, мов зола, Й недобра слава в╕д╕йшла в минуле, А добра у майбутн╓ перейшла. Всм╕хнувся сам до себе: може, вдасться Не у химерних снах, а наяву Й мен╕ дожити до такого щастя, Якого, мабуть, й не переживу... Олександр ОЛЕСЬ
ЖИВИ, УКРА╥НО... У СВЯТО НЕЗАЛЕЖНОСТИ ╤ СОБОРНОСТИ ╤ Укра╖нське в╕йсько, мов з могили, встало, Загрим╕ло в бубни, у сурми заграло, Розгорнуло прапор соняшно-блакитний, Прапор Укра╖ни, р╕дний, запов╕тний! В╕льну Укра╖ну не скують кайдани: В оборон╕ вол╕ наше в╕йсько встане Заревуть гармати, задзвенять шабл╕, Не дадуть в наругу р╕дно╖ земл╕. В╕д дощу, в╕д грому оживе ру╖на, Зацв╕те кв╕тками в╕льна Укра╖на, Творчий дух народу ╕з могили встане, ╤ здивують всесв╕т лицар╕-титани. ╤╤ Живи, Укра╖но, живи для краси, Для сили, для правди, для вол╕!.. Шуми, Укра╖но, як р╕дн╕ л╕си, Як в╕тер в широкому пол╕. До суду тебе не скують ланцюги, ╤ руки не скрутять ворож╕: Стоять тво╖ в╕рн╕ сини навкруги З шаблями в руках на сторож╕. Стоять, присягають тоб╕ на шаблях ╤ жити, ╕ вмерти з тобою, ╤ прапори р╕дн╕, в кривавих боях Н╕коли не вкрити ганьбою!
Павло ТИЧИНА ДУМА ПРО ПРОГОЛОШЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАРОДНО╥ РЕСПУБЛ╤КИ Ой, що в Соф╕йському заграли дзвони, затремт╕ли, Не б╕л╕ голуби-янголи в неб╕ полет╕ли. Ой, там збиралися п╕д прапори, п╕д соняшн╕ ще й син╕. В╕днин╕ Не буде б╕льше пана у в╕льн╕й Укра╖н╕! ╤дуть, ╕дуть з музикою П╕д т╕нню прапор╕в Прекрасною, великою Р╕кою стиглих нив. ╤дуть, ╕дуть - в╕таються ╤ славлять щасн╕ дн╕. Жахтять, переливаються ╥х душ╕ вогнян╕. Ой, та виходили попи з Соф╕йсько╖ з-за брами З хрестами, з хорогвами. У шатах золотих коло Богдана правлять Службу Божу. Як рожу - В╕тай свою, Вкра╖но, долю, - в╕тай д╕вчину гожу. Горять, горять свободою Вчорашн╕╖ раби, Бо вчули: "Встань з природою" - Звук янгола труби. ╤ встали вс╕, сп╕ваючи З природою весни, З природою в╕таючи Чудов╕ д╕йсн╕ сни. Як засм╕ялося до них та праведне╓ сонце: "Не дурно гр╕ло я - св╕тило у кожне╓ в╕конце". Як заходилися хмарини ткати скатертини, Цв╕туть та розцв╕тають небесн╕ бархатини-хвилини! Цв╕туть в п╕снях вкра╖ночки Дзв╕ночки ср╕бнян╕. Душею чорнобривочки Струнчасто осяйн╕! То ж матер╕ майбутн╕╖ Стр╕чають дн╕ ясн╕! О, хвил╕ незабутн╕╖! О, сонце ╕ п╕сн╕; Ой, що на Соф╕йському та грали дзвони, замовкали, Там прапори приймали, до народу промовляли: "Гей, разом, разом станемо на ворога ми, браття-завзяття!" Хто зрадить Неньку-Укра╖ну, - прокляття тим, прокляття! ╤ суне в╕йсько лавою в╕д б╕лих тихих брам, ╤з "ЗАПОВ╤ТОМ", "СЛАВОЮ" - весь Ки╖в наче храм. В н╕м скапала кров часов╕, кров мучн╕в без к╕нця... ╤ в н╕м горять ТАРАСОВ╤ вкра╖нськ╕╖ серця!
Грицько ЧУПРИНКА Р╤ДНИЙ КРАЙ Розк╕шний степ... Убог╕ села... Це ти, м╕й краю чар╕вний? М╕й р╕дний край такий веселий, М╕й р╕дний край такий сумний. Як часто я в сво╖х над╕ях З тобою, краю м╕й, живу, Бо в╕рю я - не т╕льки в мр╕ях - Ти будеш в╕льним наяву! Тво╖ сини на вс╕ дороги Старцями вбогими п╕шли; Давно чумацьк╕ круторог╕ Вони попродали воли. Давно степи мо╖ широк╕ Вони задарма оддали, Га╖ ж розк╕шн╕ ╕ висок╕ Друг╕╖ власники звели. А все ж над╕йним в╕льним жаром Тво╖ сини вже розпеклись; О, краю! Може, незабаром Ти будеш в╕льним, як колись. Юр╕й МУШКЕТИК * * * Яке сумне це слово - Укра╖на: У ньому в╕тру плач, ╕ журавлиний квил, ╤ дзв╕н кайдан╕в, н╕мота могил. ╤ сльози вд╕в. Стол╕тняя ру╖на. Яке суворе слово - Укра╖на: У ньому дзв╕н шабель, ╕ гук гармат, ╤ тулумбас╕в гр╕м, ╕ попелища хат, Й китайкою накрита домовина. Яке тривожне слово - Укра╖на: У ньому п╕сня вол╕ невмируща, Шевченк╕в запов╕т вов╕ки сущий, З╕тхання матер╕ ╕ мужн╕й голос сина. Яке велике слово - Укра╖на: С╕м сотень л╕т його хот╕ли вбити, Воно ж - як жито: жити, жити, жити! ╤ розгина╓ться з╕гнута спина, Й п╕дводиться на повен зр╕ст Людина.
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2007 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5053
|