Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4614)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4306)
Українці мої... (1722)
Резонанс (2385)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1875)
Крим - наш дім (1519)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (259)
Бути чи не бути? (488)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (290)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СВЯТО 105-Р╤ЧНО╥ «Ж╤НКИ»
Журнал «Ж╕нка» - найстар╕ше друковане укра╖нське пер╕одичне видання…


ВИСТАВКА-ПОДОРОЖ ДОДОМУ
В Нац╕ональному музе╖ л╕тератури Укра╖ни експону╓ться виставка дитячих малюнк╕в «Херсон -...


ЗНИЩЕН╤ В╤ТРАЖ╤ МАР╤УПОЛЯ
Траг╕чна доля мистецтва на в╕йн╕ ╕ траг╕чна доля його творц╕в…


НА ПАРАМОНА СХОВА╢ТЬСЯ Й ВОРОНА...
Наш╕ традиц╕╖


«КРА╥НА ЗСЕРЕДИНИ» КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЮ МОВОЮ
Книга розпов╕да╓ про вс╕ ╕сторичн╕ рег╕они Укра╖ни…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 24.08.2007
П╤СНЯ - ЯК СВЯТИЙ НАКАЗ

ЗА УКРА╥НУ, ЗА ╥╥ ДОЛЮ!

Дорог╕ читач╕, хочу познайомити вас з п╕снею, яка в наш воскреслоукра╖нський час звучить ╕ в м╕ст╕, ╕ в сел╕ п╕д час нац╕ональних свят та урочистих поход╕в, а на ╖╖ мелод╕ю нав╕ть сп╕вають "Многая л╕та!". Це п╕сня "За Укра╖ну!"
Автор ц╕╓╖ велично╖ п╕сн╕ - Микола Вороний.
Народився Микола Вороний 1871 року на С╕чеславщин╕ (тепер це Дн╕пропетровська область). Батько походив з╕ старого козацького роду, мати - з╕ шляхетсько-духовного. Дитяч╕ роки майбутнього поета минули на околицях Харкова у нап╕вс╕льському-нап╕вм╕ському оточенн╕.
Початкову ╕ середню осв╕ту Микола здобував у Харков╕ та Саратов╕. Змалку захоплювався в╕чною книгою укра╖нського народу - "Кобзарем" Тараса Шевченка, а дома зростав у полон╕ материних казок ╕ п╕сень. За пол╕тичну д╕яльн╕сть, спрямовану проти царського самодержавства, московська окупац╕йна влада заборонила йому проживати в ун╕верситетських м╕стах, тому Вороний ви╖хав у Зах╕дну Укра╖ну, що була тод╕ п╕д австр╕йським пануванням. Вчився Микола в ун╕верситетах В╕дня та Львова. Тут познайомився з ╤ваном Франком, який мав великий вплив на творч╕сть молодого ще тод╕ поета.
Микола Вороний належить до плеяди найв╕дом╕ших укра╖нських майстр╕в слова початку ХХ стол╕ття. Його зачисляють до поет╕в-модерн╕ст╕в, тобто до тих творц╕в, як╕ по-нов╕тньому, по-сучасн╕шому, ан╕ж ╖хн╕ попередники, висловили висок╕ людськ╕ почуття у ц╕лком нових в╕ршованих формах. Вслухайтеся у звучання в╕рша "За Укра╖ну!", у його ритми римування, пригляньтеся пильно до його будови, ╕ ви перекона╓теся, що у попередник╕в Миколи Вороного таких поез╕й ╕ справд╕ не було.
Микола Вороний об’╖здив майже всю Укра╖ну, був на Кубан╕, в Криму, в Одес╕ й Черн╕гов╕, у Ки╓в╕. Тож не дивно, що, п╕знавши р╕дний край ╕ волелюбн╕ мр╕╖ народу, написав глибокопатр╕отичний в╕рш, яким, до реч╕, в 1917 роц╕ прив╕тав воскресаючу кра╖ну.
З того часу п╕сня "За Укра╖ну!" пов’язу╓ться з боротьбою народу за волю. ╥╖ мали у сво╓му репертуар╕ Укра╖нськ╕ с╕чов╕ стр╕льц╕, нею укра╖нськ╕ патр╕оти вшановували полеглих за Укра╖ну борц╕в; в 1938 роц╕ ця велична п╕сня надихала с╕човик╕в Закарпатсько╖ Укра╖ни на боротьбу з окупантами за власну державу, а люди старшого покол╕ння сп╕вали "За Укра╖ну!" в м╕стах ╕ селах п╕д час проголошення Акта про в╕дновлення Укра╖нсько╖ держави у 1941 роц╕. В╕дтак ця п╕сня була на устах вояк╕в Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖. З новою силою задзвен╕ла вона повсюдно у переддень проголошення незалежност╕ Укра╖ни ╕ луна╓ м╕ж нами й дос╕, а сво╓ю мелод╕╓ю прикраша╓ ср╕бн╕ звуки духових оркестр╕в Укра╖нсько╖ Арм╕╖.
Дв╕ под╕бн╕ мелод╕╖ до сл╕в Миколи Вороного "За Укра╖ну!" створили льв╕вськ╕ композитори Богдан Вахнянин ╕ Ярослав Ярославенко. У процес╕ виконання п╕сн╕ народом ц╕ мелод╕╖ дещо зм╕нилися. Пода╓мо ╖╖ так, як сп╕вають тепер.
Степан СТЕЛЬМАЩУК.

ЗА УКРА╥НУ!
За Укра╖ну
З огнем завзяття
Рушаймо, браття,
Вс╕ вперед!
Слушний час
Кличе нас -
Ну ж бо враз
Сповнять святий наказ!
За Укра╖ну,
За ╖╖ долю,
За честь ╕ волю,
За народ!
Ганебн╕ пута
Ми вже порвали
╤ зруйнували
Царський трон.
З-п╕д ярем
╤ з тюрем,
Де був гн╕т,
Ми йдем на в╕льний св╕т!
За Укра╖ну,
За ╖╖ долю,
За честь ╕ волю,
За народ!
О, Укра╖но!
О, р╕дна Ненько!
Тоб╕ в╕рненько
Присягнем.
Серця кров
╤ любов -
Все тоб╕
В╕ддати в боротьб╕!
За Укра╖ну,
За ╖╖ долю,
За честь ╕ волю,
За народ!
Вперед же, браття!
Наш прапор ма╓
╤ сонце ся╓
Нам в очах!
Дружн╕й тиск
Збро╖ блиск,
В серц╕ гн╕в
╤ з ним своб╕дний сп╕в:
За Укра╖ну,
За ╖╖ долю,
За честь ╕ волю,
За народ!

Володимир СОСЮРА
ЛЮБ╤ТЬ УКРА╥НУ
Люб╕ть Укра╖ну, як сонце, люб╕ть,
як в╕тер, ╕ трави, ╕ води...
В годину щасливу ╕ в радост╕ мить,
люб╕ть у годину негоди.
Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву,
вишневу свою Укра╖ну,
красу ╖╖, в╕чно живу ╕ нову,
╕ мову ╖╖ солов’╖ну.
М╕ж братн╕х народ╕в, мов садом рясним,
с╕я╓ вона над в╕ками...
Люб╕ть Укра╖ну вс╕м серцем сво╖м
╕ вс╕ми сво╖ми д╕лами.
Для нас вона в св╕т╕ ╓дина, одна
в простор╕в солодкому чар╕...
Вона у з╕рках, ╕ у вербах вона,
╕ в кожному серця удар╕.
у кв╕тц╕, в пташин╕, у електровогнях,
у п╕сн╕ у кожн╕й, у дум╕,
в дитяч╕й усм╕шц╕, в д╕вочих очах
╕ в стяг╕в багряному шум╕...
Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у д╕бровах,
у зойках гудк╕в, ╕ у хвилях Дн╕пра,
╕ в хмарах отих пурпурових.
в грому канонад, що розв╕яли в прах
чужинц╕в в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьм╕
пробивали нам шлях
до весен ╕ св╕тлих, ╕ щирих.
Юначе! Хай буде для не╖ тв╕й см╕х,
╕ сльози, ╕ все до загину...
Не можна любити народ╕в других,
коли ти не любиш Вкра╖ну!..
Д╕вчино! Як небо ╖╖ голубе,
люби ╖╖ кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкра╖ну...
Люб╕ть у труд╕, у коханн╕, в бою,
як п╕сню, що лине зорею...
Вс╕м серцем люб╕ть Укра╖ну свою -
╕ в╕чн╕ ми будемо з нею!
1944

Анатол╕й БОРТНЯК
ОМР╤ЯНЕ ПРОРОЦТВО
╤ забудеться срамотня
Давняя година,
╤ оживе добра слава,
Слава Укра╖ни...
    Тарас Шевченко
Дай, Боже, щоб настала перем╕на!
У цьому ж - н╕ найменшого гр╕ха,
На Укра╖н╕ буде Укра╖на,
А не чиясь окра╖на глуха.
Це так природно!
Так, зда╓ться, просто...
Чому ж таке не раду╓ когось, -
Щоб ген╕╓м омр╕яне пророцтво
Урешт╕-решт усе-таки збулось?
Щоб, як ╕ серце в╕щувало чуле,
Розв╕ялась неправда, мов зола,
Й недобра слава в╕д╕йшла в минуле,
А добра у майбутн╓ перейшла.
Всм╕хнувся сам до себе: може, вдасться
Не у химерних снах, а наяву
Й мен╕ дожити до такого щастя,
Якого, мабуть, й не переживу...
Олександр ОЛЕСЬ

ЖИВИ, УКРА╥НО...
У СВЯТО НЕЗАЛЕЖНОСТИ ╤ СОБОРНОСТИ

Укра╖нське в╕йсько, мов з могили,
встало,
Загрим╕ло в бубни, у сурми заграло,
Розгорнуло прапор соняшно-блакитний,
Прапор Укра╖ни, р╕дний, запов╕тний!
В╕льну Укра╖ну не скують кайдани:
В оборон╕ вол╕ наше в╕йсько встане
Заревуть гармати, задзвенять шабл╕,
Не дадуть в наругу р╕дно╖ земл╕.
В╕д дощу, в╕д грому оживе ру╖на,
Зацв╕те кв╕тками в╕льна Укра╖на,
Творчий дух народу ╕з могили встане,
╤ здивують всесв╕т лицар╕-титани.
╤╤
Живи, Укра╖но, живи для краси,
Для сили, для правди, для вол╕!..
Шуми, Укра╖но, як р╕дн╕ л╕си,
Як в╕тер в широкому пол╕.
До суду тебе не скують ланцюги,
╤ руки не скрутять ворож╕:
Стоять тво╖ в╕рн╕ сини навкруги
З шаблями в руках на сторож╕.
Стоять, присягають тоб╕ на шаблях
╤ жити, ╕ вмерти з тобою,
╤ прапори р╕дн╕, в кривавих боях
Н╕коли не вкрити ганьбою!

Павло ТИЧИНА
ДУМА ПРО ПРОГОЛОШЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАРОДНО╥ РЕСПУБЛ╤КИ
Ой, що в Соф╕йському
заграли дзвони, затремт╕ли,
Не б╕л╕ голуби-янголи в неб╕ полет╕ли.
Ой, там збиралися п╕д прапори,
п╕д соняшн╕ ще й син╕. В╕днин╕
Не буде б╕льше пана у в╕льн╕й Укра╖н╕!
╤дуть, ╕дуть з музикою
П╕д т╕нню прапор╕в
Прекрасною, великою
Р╕кою стиглих нив.
╤дуть, ╕дуть - в╕таються
╤ славлять щасн╕ дн╕.
Жахтять, переливаються
╥х душ╕ вогнян╕.
Ой, та виходили попи з Соф╕йсько╖
з-за брами
З хрестами, з хорогвами.
У шатах золотих коло Богдана правлять Службу Божу. Як рожу -
В╕тай свою, Вкра╖но, долю, -
в╕тай д╕вчину гожу.
Горять, горять свободою
Вчорашн╕╖ раби,
Бо вчули: "Встань з природою" -
Звук янгола труби.
╤ встали вс╕, сп╕ваючи
З природою весни,
З природою в╕таючи
Чудов╕ д╕йсн╕ сни.
Як засм╕ялося до них та праведне╓ сонце:
"Не дурно гр╕ло я -
св╕тило у кожне╓ в╕конце".
Як заходилися хмарини ткати скатертини,
Цв╕туть та розцв╕тають небесн╕
бархатини-хвилини!
Цв╕туть в п╕снях вкра╖ночки
Дзв╕ночки ср╕бнян╕.
Душею чорнобривочки
Струнчасто осяйн╕!
То ж матер╕ майбутн╕╖
Стр╕чають дн╕ ясн╕!
О, хвил╕ незабутн╕╖!
О, сонце ╕ п╕сн╕;
Ой, що на Соф╕йському
та грали дзвони, замовкали,
Там прапори приймали,
до народу промовляли:
"Гей, разом, разом станемо
на ворога ми, браття-завзяття!"
Хто зрадить Неньку-Укра╖ну, -
прокляття тим, прокляття!
╤ суне в╕йсько лавою
в╕д б╕лих тихих брам,
╤з "ЗАПОВ╤ТОМ", "СЛАВОЮ" -
весь Ки╖в наче храм.
В н╕м скапала кров часов╕,
кров мучн╕в без к╕нця...
╤ в н╕м горять ТАРАСОВ╤
вкра╖нськ╕╖ серця!

Грицько ЧУПРИНКА
Р╤ДНИЙ КРАЙ
Розк╕шний степ... Убог╕ села...
Це ти, м╕й краю чар╕вний?
М╕й р╕дний край такий веселий,
М╕й р╕дний край такий сумний.
Як часто я в сво╖х над╕ях
З тобою, краю м╕й, живу,
Бо в╕рю я - не т╕льки в мр╕ях -
Ти будеш в╕льним наяву!
Тво╖ сини на вс╕ дороги
Старцями вбогими п╕шли;
Давно чумацьк╕ круторог╕
Вони попродали воли.
Давно степи мо╖ широк╕
Вони задарма оддали,
Га╖ ж розк╕шн╕ ╕ висок╕
Друг╕╖ власники звели.
А все ж над╕йним в╕льним жаром
Тво╖ сини вже розпеклись;
О, краю! Може, незабаром
Ти будеш в╕льним, як колись.
Юр╕й МУШКЕТИК
* * *
Яке сумне це слово - Укра╖на:
У ньому в╕тру плач, ╕ журавлиний квил,
╤ дзв╕н кайдан╕в, н╕мота могил.
╤ сльози вд╕в. Стол╕тняя ру╖на.
Яке суворе слово - Укра╖на:
У ньому дзв╕н шабель, ╕ гук гармат,
╤ тулумбас╕в гр╕м, ╕ попелища хат,
Й китайкою накрита домовина.
Яке тривожне слово - Укра╖на:
У ньому п╕сня вол╕ невмируща,
Шевченк╕в запов╕т вов╕ки сущий,
З╕тхання матер╕ ╕ мужн╕й голос сина.
Яке велике слово - Укра╖на:
С╕м сотень л╕т його хот╕ли вбити,
Воно ж - як жито: жити, жити, жити!
╤ розгина╓ться з╕гнута спина,
Й п╕дводиться на повен зр╕ст Людина.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 24.08.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5053

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков