Версiя для друку Обговорити в форумi

 Доброго дня, «Світлице»! Надсилаю вам спогади і фото (зроблене вже після звільнення з ГУЛАГу) колишнього вояка УПА Володимира Марковича Власюка, залишеного в Сибіру на поселення. На фото він виглядає непогано, а в таборі при зрості 178 см мав вагу 45 кг. Вже не міг ходити, та завдяки табірному лікарю, теж ув’язненому, вижив. В УПА мав псевдо «Недоля». «Шавула» - це псевдо командира відділу УПА Адама Шутича, а «Капустін» - Дмитра Войцеховського.
 29 липня шановному Володимиру Власюку виповниться 80 років.
 З повагою — Олександр КИСЛИЙ.
 
 Щаслива та людина, яка все своє життя бореться за щасливу долю свого народу. Я себе вважаю щасливим. За своє щастя я вдячний своєму батькові. Він мені ще з дитячих років прищеплював любов до рідного краю, свого народу, історії, рідної мови і до Божої віри. Мій батько був членом ОУН з 1929 року, його переслідували польська та німецька влада, а комуністична жорстоко помстилася - 15 років каторги.
 У 1942 році я закінчив сім класів. В цьому ж році під проводом крайового провідника ОУН організував юнацькі гуртки ОУН. Досвіду було мало, тож в 1943 році пройшов підпільний вишкіл ОУН. Після вишколу був призначений підрайонним комендантом юнацтва. В мої обов’язки входило: організація юнацької мережі ОУН, зв’язок з відділом УПА Шавулою, боївкою СБ Капустіна. В моєму Людвіпольському районі Рівненської області велась пропаганда населення про боротьбу ОУН-УПА за побудову Самостійної Соборної Української Держави, розвідка про ворога, а головне - конспірація. В січні 1944 р. коричневу окупацію замінила червона, ще більш жорстокіша. Зразу заарештували батька, 14-річну сестру завезли в Хабаровський край на заслання, мати жила нелегально, старший брат був в УПА ще з 1942 року. Три рази був арештований, але щастило вириватись з рук НКВС. Зазнав страшних тортур в їхніх казематах, але четвертий арешт був останній. Так і сказали: «Більше не втечеш!»
 Рівненська тюрма з 1945 по 1946 рік була пеклом. Комуністи-енкаведисти робили все, щоб нас зламати, вирвати з нашого серця любов до Батьківщини, до народу, віру в перемогу. Які тюльки тортури вони не застосовували. Підвішували ногами вверх, голками кололи під нігті, дверима давили пальці, але я витерпів і коли відтинали по черзі пальці на лівій руці. Ці тортури ще більше загартували силу і дух кожного з нас.
 За час підпілля було багато зустрічей з ворогами, коли застосовувалася зброя. Про одну таку операцію хотілося б згадати. Весною 1944 року в складі боївки СБ Капустіна ми, підпільники, брали участь в розгромі гарнізону НКВС в м. Городниця Житомирської області. Операція була вдалою. Здобули багато зброї та амуніції, цінні документи...
 В 1946 році Військовий трибунал НКВС засудив мене до 10 років ув’язнення і п’яти років обмеження в правах з конфіскацією майна. За десять років побував у різних гулагах: уранових копальнях в Казахстані, шахтах Донбасу, мордовській тайзі, на будівництвах Волго-Рибінської гідроелектростанції, Омського нафтопереробного заводу.
 Після звільнення - довічне поселення в Сибіру (за Новосибірськ 500 км), в Україні жити не дали. З 1957 року живу в Криму. З 1988 р. член Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. З 1991 р. член РУХу, з 1992 - член Всеукраїнської «Просвіти» ім. Т. Шевченка, а тепер член КУНу.
 Володимир ВЛАСЮК.
 
 Красногвардійська РО Конгресу українських націоналістів від щирого серця поздоровляє члена КУНу і колишнього вояка УПА, шановного Володимира Марковича Власюка, з ювілеєм. Зичимо йому здоров’я і бадьорості. Запевняємо шановного ювіляра, що справа його і його побратимів не пропала. Слава Україні і слава її Героям!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 27.07.2007 > Тема "Українці мої..."