Версiя для друку Обговорити в форумi

 На жаль, навіть сьогодні культивується міф про співпрацю ОУН і УПА з німцями, навіть облудно стверджують, що Українська Повстанська армія була заходом німців. Але відомо, що в березні-квітні 1943 р. окупаційна німецька адміністрація у відповідь на відхід українських поліцаїв набрала на цю службу поляків, яких одразу почала використовувати для жорстокої пацифікації українських сіл. Це багато в чому спричинилося до подальшого польсько-українського конфлікту [2, 3377].
 У квітні-травні 1943 р., після прибрання назви Українська Повстанcька Армія, збройні відділи ОУНСД (Організація Українських Націоналістів Самостійників Державників) почали офіційно її вживати. На меті УПА поставила боротьбу з німецькими окупантами, сталінізмом, польською владою та етнічними зрадниками - прислужниками німців (мадярами, румунами та ін.). Таким чином, УПА воювала навіть не на два фронти, як сьогодні стверджують, а на чотири, маючи допомогу лише від українського населення, а ні в якому разі не від окупантів. Улітку 1943 р. відбулися сутички з німецькими поліційними підрозділами, а також кількамісячний рейд відділів під командуванням "Верещаки" (Федір Воробець) в Житомирську та Київську області та проведення там декількох боїв з німецькими поліційними підрозділами [2, 3378]. Для поборювання УПА німецькими поліційними військами під командуванням генерала Е. фон дем Бах-Залевського було проведено на Волині в серпні 1943 р. великомасштабні воєнні акції [2, 3378]. На короткий час відділи УПА захоплювали цілі містечка (головним чином поліські районні центри): Володимирець, Степань, Висоцьк, Дубровиця, Людвипіль, Деражне, Олика, Цумань, Горохів. Так, звільнене загоном "Котловина" від німецької адміністрації містечко Колки перебувало під адміністрацією УПА та запілля до листопада 1943 р. В одній із засідок, організованій 2 травня 1943 р. на шляху Ковель - Берестя відділом із сотні під командуванням "Кубіка" (Тихін Зінчук), загинув шеф СА (Sturmabteilung - нім. штурмові загони. - О. С.) Німеччини генерал Віктор Лютце [2, 3378]. Контакти з проводом Німеччини після невдалих спроб оголосилися неприйнятими, оскільки УПА та запілля найбільше акцентували на недоторканності мирного населення, звільненні з ув’язнення членів українського національно-визвольного руху та отриманні зброї та боєприпасів. У подальшому вступати в контакти з німецькими керівниками командуванням УПА було заборонено [1, 3378].
 Тепер звернемося до самих документів УПА за 1943 - 1944 рр. Оригінали подаються без змін, тексти не коментуються.
 Наказ № 3 від 15 серпня 1943 р. Клима Савура: "Останньо новий німецький випуск-листівка п. з. (під заголовком. - О. С.) "К Украинским партизанам Волыни и Подолии". Цією листівкою до українців у російській мові хоче Німеччина представити нас перед світом як вислужників большевицької Москви..." [1, 6].
 30 серпня 1943 р. зазначалося: "Маємо ворогів: 1) німців, 2) поляків, що є на услугах німців і большевиків, 3) большевицькі банди на північних наших землях" [1, 14].
 У наказі № 21 (ч. № 17) від 28 жовтня 1943 р. Клим Савур стверджував: "...всі непорозуміння поміж поневоленими і покривдженими Німеччиною й СССР народами треба рішуче припинити. Треба створити дружбу народів, що їх визискують і поневолюють імперіялісти. Треба спільно боротись з нашими спільними окупантами за наше національне визволення.
 НАКАЗУЮ:
 Припинити всі дії проти мадярів, румунів, словаків, латвійців та інших, які перебувають на нашій території і з примусу під німецьким терором виконують німецькі накази..." [1, 35].
 У наказі № 7 (в архіві - № 51) від 15 червня 1943 р., п. 9, зафіксовано: "9. Дня 13 ц. м. частина відділу ком[андира] Шавули зробила засідку на німців в кількості 60 чоловік.
 Знищено авто і вбито 7 чоловік та 5 ранено. В бою загинув командир інструктор Манжура, котрий боровся в перших рядах, вказуючи іншим дорогу.
 Згинув як Герой-Повстанець, кращий оборонець Батьківщини" [1, 126].
 У наказі № 9 (в архіві - № 53) від 29 липня 1943 р. у § 2 повідомлено: "Рівночасно зведено два бої з німцями, у висліді чого забито 16 німців, решта розбіглась. Здобуто 2 тяжкі кулемети, 2 легкі кулемети, 4 МП, 3 короткі пістолі, 11 крісів, 28 гранат та понад 2400 шт. амуніції, спалено два авта" [1, 128].
 У звіті № 3/6 (в архіві - № 99) від 5 липня 1943 р. підсумовуються дії проти німців: "2. Ярема: 6. VI-43 зроблено наскок на залізну дорогу Клесів-Томашгород, наскок не вдався. Вбито два німаки, власних трат один ранений... 12. VI... зловлено два німці... 24.VI.43 р. наскок на німаків, вбито 30 німаків...
 ...Чорноморець: 1.VI.43 р. бій з німаками, вбито одного німака, того ж самого дня в боротьбі з німаками згинуло 2 наших стрільців" [1, 172 - 173].
 У звіті № 100 зазначено: "5. Застава командира Цигана, виконуючи охорону, перевела бій з німцями біля місцевості Яполоть, бій тривав 45 хвилин. Розбитий ворог, втікаючи, залишив 10 власних трупів. ...4) Відібрано зрабоване українському населенню домашнє майно, худобу, коні та вози.
 5) Розбито німців Рафалівської станиці.
 6) Розбито групу німців з Костополя.
 ...Ніччю 19 липня відділ під командою Вороного знищив в Степані укріплені становища та спалив і висадив в повітря ті будинки, які були місцем постою і оборони для німців" [1, 175 - 176].
 У "Звіті про діяльність відділу" (№ 103) від 1 серпня 1943 р. командир відділу Циган подає свідчення: "Дня 18.VI-43 р. було зроблено засідку на німців, в якій здобуто 2 (два) тяжких і 1 (один) легкий кулемет, кріси, гранати, а також спалено 2 (дві) машини. З нашої сторони втрат не було жодних" [1, 178].
 У "Бойовому звіті" (№ 105) від 25 серпня 1943 р. Циган зазначає: "Дня 23.VIII німці з поляками вирушили на порабовання довколишніх сіл. Група в кількості 150 людей посувалася в напрямку с. Коловерть - Велика Совпа. В околицях с. Воронухи чота наших стрільців на чолі з к[оманди]ром Граната вогнем скорострілів загородили ворогові дорогу. Ворог старався ставити опір, вкінці мусив відступити" [1, 182].
 У звіті № 145 (25 грудня 1943 р.) зазначається:
"В Дубровиці німці переслідували людей, яких діти відійшли до УПА" [1, 258].  У звіті № 146 від 14 жовтня 1943 р. зафіксовано: "В с. Жовкіні проведено 2 сходи на тему "Боротьба українського народу", "Дії УПА", "Наше ставлення до німців та більшовиків як окупантів" [1, 269].
 У наказі № 20 (в архіві - № 160) від 5 жовтня 1943 р. командир "Еней" (Петро Олійник) повідомив про те, що 3 жовтня 1943 р. "більший відділ азербайджанців зголосився добровільно до УПА, покидаючи службу в німаків. Команда групи УПА радо приймає азербайджанців у свої ряди і визнає їхню рішучу наставу супроти обманств німаків..." [1, 329 ]. Новоприбульці бажали "боротися проти дикої Німеччини" [1, 329].  
 У звіті № 2 (в архіві - № 168) від 11 липня 1943 р. повідомлено про працю відділу Крука: "12.VI в с. Оришківці розбито відділ німців, котрих заскочено під час рабування ними села. По стороні німців 9 вбитих, кількох ранених, а решта втекла в паніці, гублячи по дорозі зброю. По стороні відділу один легко ранений.
 20.VI розбито німців в Бережцях. Один німець перейшов на сторону відділу... Він власноручно кидав гранати крізь вікно до мешкання ляндвірта.
 ...29.VI відділ з 6 чоловік при помочі місцевих боївок, на дорозі Шкроботівка - Ямпіль розбив дві автомашини з німцями. По нашій стороні втрат в людях не було" [1, 340 - 341].
 У звіті № 172 від 30 листопада 1943 р. засвідчено: "Німці, коли поставлені в конечність битися, б’ються добре, але боїв уникають. Партизанів бояться. Прикладом був бій під Ярославичами, де німці панічно втікали, залишивши навіть кількох вбитих на полі бою" [1, 348 - 351].
 У звіті № 174 від 31 грудня 1943 р. шеф штабу УПА "Черник" (Дмитро Казван) свідчить про те, що з 8 до 23 листопада включно відділи повстанців знищували німців [1, 359].
 У звіті сотенного "Одисея" від 11 грудня 1943 р. розповідається: "Дня 5.11.43 р. чота Одисея около 50 стрільців з сотнею Бистрого та Довбуша виїхала із терену "55" Б на Схід... Попри школу проїхало около 13 фір, німці не звернули уваги, бо, мабуть, незорієнтовані були, хто в цю пору може їхати. Коли проїзжала чотирнадцята фіра, німці почали стріляти по відділах. Там ранили одну жінку, яка їхала разом, та одного друга з розвідки. Чота Одиссея їхала спереду і тому його чотири фіри лишилося зі заду. Сотенний Одисей задержав передні фіри, а стрільці поскакували, щоб вирятувати решту фір". Далі подано докладний опис кривавого бою з німцями, зазначено, що сили проти німців були нерівні, і доля втрачених стрільців невідома: "Чи вони вбиті, чи попали живими - невідомо. Після бою було провірено будинок, в якому була тільки кров і на подвірі також. Багато людей було затримувано для запевнення, щоб не могли доносити німакам про постій відділу" [1, 393 - 394].
 У наказі № 2 (в архіві - № 183) від 10 липня 1943 р. командант відділу УПА "Черник" зауважує: "4. У відділі Докса стрілець Монах здезертирував і пішов до Гестапа, де зрадив тайну свого відділу. При спільній постанові СБ Верхового, Коромисло, а також повстанця Зуба, зловлено було зрадника і перед обличам відділу, після переслухання розстріляно" [1, 398]. Далі подається опис бою з німцями, які напали на відділ УПА. Бій завершився перемогою для стрільців.
 У звіті № 209 від 9 листопада 1943 р. подано опис бою з німцями, які на наскок УПА відреагували акцією - бомбленням літаками: "Бомблення доказало нам, що ворог має своїх робітників серед нас... Літаки бомбили село, ворог грабив і нищив все, що приставляло собою вартість. Ворог чувся безпечно, бо навіть пішов в ліс, де був наш шпиталь. Шпиталь був збомблений, вбито два ранених, що не вспіли тікти. Там загинула також мед[ична] сестра Самітна" [1, 437].
 У звіті № 215 від 28 грудня 1943 р. докладно змальовано бої з "німаками" на Здолбунівщині, Крем`янеччині, "Рівенщині" (Рівненщині), Кореччині [1, 469 - 472].
 У "Дисциплінарному статуті Української Повстаньчої Армії (проект)" у пункті 2 прямо зазначено: "Українська Повстаньча Армія покликана Українською Нацією в найтяжчий для неї час для захисту Української Нації від нищення московським, як і німецьким та іншим загарбником" [1, 525].
 У "Відозві штабу української повстанчої групи "Озеро" до українського населення із закликом до боротьби проти окупантів за Українську Державу" (травень 1943 р.) закликається: "ГЕТЬ З ГІТЛЕРОМ І СТАЛІНОМ!" [1, 580].
 У "Відозві до поліцаїв та евакуйованих зі Східної України" від 15 листопада 1943 р. (в архіві - документ № 313) стверджується: "Українська Повстанча Армія бореться... проти фашистської гітлерівської Німеччини... Вони (загарбники. - О. С.) ...намагаються затягнути нас, Українців, до своєї служби, щоб нашими ж силами поневолити і знищити нас самих" [1, 652 - 653].
 У "Звіті про діяльність в Андрушівщині" № 314 за жовтень 1943 р. нотується: "За короткий час група перевела ряд погромів німецьких вислужників... відбулося... 2 сутички з німецькою поліцією... без втрати в людях.
 (...) В терені занотовано около 10 випадків, коли німецьке Гестапо діяло під маркою партизан. Замордували кількох наших членів, залишаючи їхні тіла в лісі" [1, 654].
 Як наслідок, німці намагались очорнити повстанців у своїх тенденційних виданнях: летючках: "В лісах поселилася смерть", "Галя в Німеччині - лист на Україну" (груба брехня про райське життя остарбайтерів) [1, 272, 665], "Дивні борці за волю", "До населення областей, що находяться під загрозою бандитів", "Матері, бороніть своїх дітей", "Політичні Недорослі", "Тарас Бульба", "Українці в лісах"; листівках: "Матері, застерігайте ваших дітей від впливу бандитів", "Українські селяни й українські селянки Волині та Полісся"; газетах (наприклад, "Клич", ч. 2); плакатах - "Красне життя в Німеччині" [1, 665] та ін.
 Підготувала Ольга СМОЛЬНИЦЬКА, студентка ІV курсу факультету української філології та українознавства ТНУ імені В. І. Вернадського.

 Використані матеріали:
1. Літопис УПА. - Т. 2 . - Київ - Торонто, 1999.
2. Прокоп М., Штендера Є., Українська Повстанська Армія // Енциклопедія українознавства: В 11 тт. Перевидання в Україні. - Т. 9. - Львів, 2000.
 Василь ЧЕРВОНІЙ пропонує прокуратурі зреагувати на дозвіл Сімферопольської міськради встановити пам’ятник жертвам ОУН-УПА "Рішення Сімферопольської міської ради встановити пам’ятник жертвам, загиблим від рук членів ОУН-УПА, напряму сприяє розпалюванню міжнаціональної ворожнечі", - заявив представник Блоку "Рух-Українська правиця" від Української народної партії Василь Червоній, коментуючи недавнє рішення Сімферопольської міської ради. Цим рішенням, на його думку,  "мала б зайнятися прокуратура". Ініціаторами встановлення пам’ятника виступили Кримська організація КПУ  і  громадська організація "Родіна", представники якої виступають проти примирення з вояками УПА.
 Василь Червоній вважає, що цей акт Сімферопольської міської ради є "наругою над мільйонами жертв українського народу". "По суті, в Сімферополі хочуть вшанувати каральні загони фашистів і НКВС, бо саме з ними найбільше воювала УПА", - зазначив він.
 Щодо звинувачень УПА в причетності до жертв серед мирного населення, Василь Червоній наголошує на відомому факті існування архівних документів, які свідчать про "жорстокі каральні операції переодягнених у форму УПА спецзагонів НКВС". Водночас він наголосив, що "документів, які свідчать про злочини комуністичної ідеології, більш ніж достатньо - вони наводили жах на самих представників радянського партапарату, і з цього приводу є письмові підтвердження".
"Тому будь-які спекуляції на тему начебто "гуманного комуністичного режиму" і начебто "нелюдських" дій членів ОУН-УПА  є злочинними. Якщо ми живемо в Українській державі, вона має досить переконливо дати це зрозуміти", - заявив Василь Червоній.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2007 > Тема ""Білі плями" історії"