|
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2003 > Тема "Українці мої..."
#5 за 31.01.2003
ПРОЩАННЯ З ТОВАРИШЕМ
"Світличани".
23 січня перестало битися серце Василя Кириловича Богуцького, одного із фундаторів "Кримської світлиці", впродовж п'яти років її відповідального секретаря, вірного сина своєї Батьківщини, палко і жертовно закоханого в неї, людини, що залишила по собі незгладний слід у серцях рідних та близьких, численних друзів, однодумців, колег, послідовників.
Народився Василь Богуцький 21 травня 1937 року в с. Рахни Вінницької області. З трьох років залишився сиротою. Виховувався в Одесі у дитячому будинку. Після закінчення школи і ремісничого училища працював на шахті забійником. Відслуживши строкову службу, приїхав до Сімферополя, де мешкав його старший брат письменник Мусій Кирилович Богуцький. Тут Василь закінчив відділення української мови та літератури з музичним ухилом факультету філології Кримського педагогічного інституту. Працював в школах Криму викладачем української мови і літератури.
Та невдовзі розпочалася його журналістська кар'єра. Понад 20 років Василь Кирилович обіймав посаду заступника відповідального секретаря газети "Крымская правда", був відповідальним за випуск її рекламного додатку "Крымская неделя".
Зі здобуттям Україною незалежності Василь Богуцький дав волю своїм почуттям (яких, до речі, не приховував і раніше), був сповнений натхнення і мрій щодо справжньої української газети, котра щиро буде відображати і відстоювати інтереси Української держави, української нації. Тому, не замислюючись, розлучився із "нагрітим" місцем в "Крымской правде" задля непевної і незрозумілої долі, яка чекала на нього на непротореному шляху - у новоствореній "Кримській світлиці".
Чи ж думав він, що за місяць до пенсії доведеться залишити її... Василь Кирилович знайшов себе у громадській роботі - став головою Сімферопольської міської організації Конгресу українських націоналістів. Запальний, вразливий, гарячий, категоричний у судженнях, він нерідко потрапляв у конфліктні ситуації, але це означало лише одне - усе, чим би не опікувався Василь Кирилович, було для нього надто важливим, надто серйозним і виключало будь-які компроміси. Тому, вшановуючи його пам'ять, жодна людина не обмовилася: "про мертвих погано не кажуть", - щира любов і біль переповнювали серця присутніх, люди обіймалися, браталися, прощали одне одному образи, неприхованими сльозами очищували свої душі.
Багато хто з нас називав або вважав Василя Богуцького своїм вчителем, і хочеться сподіватися, що цей урок, який він дав ціною власного життя, - урок любові і всепрощення, вміння відрізняти головне від другорядного - не минеться безслідно.
Ми сьогодні боліємо душею разом з усіма, хто вважав цю людину своїм другом, товаришем, наставником, був для нього рідним і любимим.
Земля тобі пухом, Василю Кириловичу, спи спокійно...
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2003 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=488
|
ПОКИ МИ ТУТ, УСЕ БУДЕ ГАРАЗД
ПАМ'ЯТНИК ГЕРОЮ
СЛОВО ПРО ГОЛОВНОГО КОЗАЦЬКОГО ПИСАРЯ
ОДЕСИТ – ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ УНР
