"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
#24 за 15.06.2007
ДЕМОНТАЖ ГУЛАГУ
(Зак╕нчення. Поч. у № 22, 23). Ми повн╕стю волод╕ли ╕нформац╕╓ю, знали, що в╕дбува╓ться в ╕нших в╕ддалених таборах. Нам стала доступною ╕ обласна газета "Магаданська правда". А як було багато усно╖ ╕нформац╕╖, ╖╖ передавали добр╕ люди, вже в╕льн╕, недавн╕ зеки. Я мав достов╕рну ╕нформац╕ю про прибуття держком╕с╕╖ в Магадан п╕д кер╕вництвом К. Фурцево╖. Магаданська газета пов╕домила, що прибула висока урядова ком╕с╕я ╕ що Фурцева в Магаданському обком╕ провела зустр╕ч з кер╕вниками табор╕в, в╕дд╕л╕в таб╕рних пункт╕в (ВТП), управл╕нь ╕ вс╕х застерегла про ч╕тке виконання постанови ЦК - н╕яких перешкод, н╕яких затримок, зг╕дно з граф╕ком ус╕х пол╕тв’язн╕в запросили ╕ доставили на розгляд ком╕с╕╖. Ще ран╕ше я знав, що в селищ╕ м╕ського типу Усть-Неру та Б╕л╕б╕но (це п╕вн╕чний сх╕д) чек╕сти в б╕лих халатах проводять досл╕ди з виготовлення бактер╕олог╕чно╖ збро╖. В лабораторних умовах вирощували якихось комах, вошей та гризун╕в, зокрема мишей, та заражали страшними хворобами - тифом та чумою. А пот╕м почали досл╕ди над людьми. Для цього завезли п’ять тисяч пол╕тв’язн╕в, з яких вижило не б╕льше 300 ос╕б. Вс╕ ╕нш╕, заражен╕ т╕╓ю гидотою, не витримавши жорстоких умов (н╕ про яке л╕кування не могло бути ╕ мови), - померли. П╕зн╕ше стане в╕домо, що тих заражених комах та гризун╕в л╕таками перевезуть в л╕сов╕ райони, де йшли бо╖ з во╖нами УПА, патр╕отами Б╕лорус╕╖ та Прибалтики. Додам, що К. Фурцева д╕яльн╕сть тих злочинних бактер╕олог╕чних лаборатор╕й призупинила ╕ прибула в Магадан. Все, що написано, було з╕брано мною з р╕зних джерел. Але ж ╕ я причетний до ГУЛАГу. На Колим╕ я пробув 12 рок╕в. Багато побачив, пережив, почув. Намагався все запам’ятати. Я добре знав, що написано у мо╖й сл╕дч╕й справ╕. Органам НКВС було нев╕домо про мо╓ перебування в УПА, а сам я ╖м н╕чого не сказав. Через 50 рок╕в я дов╕дався, хто на мене зробив донос. В табор╕ я був п╕д особливим наглядом, до мене завжди енкаведисти намагалися "притулити" якогось "патр╕ота" ОУН. ╤ якщо я обурювався, то опинявся у карцер╕ не менш н╕ж на п’ять д╕б. Ось ╕ сталося, що на копальню "Бодрий", де я перебував у табор╕ останн╕ роки, прибули автобуси, як╕ забрали 300 пол╕тв’язн╕в ╕ повезли в Магадан на ком╕с╕ю. Залишили 32 пол╕тв’язн╕. Я дуже намагався з’ясувати, чому мене не викликали на ком╕с╕ю в Магадан. На копальню "Бодрий" я прибув етапом з рудника ╕м. Матросова в к╕нц╕ 1955 року. Нас було всього 350 пол╕тв’язн╕в, а табор╕в три, до цього вони пустували. Начальник ВТП Путят╕нцев нас ус╕х з╕брав ╕ сказав, що ми ма╓мо можлив╕сть виконати держплан, ╕ це буде гарант╕я вол╕. Я розум╕в його становище, в╕н вже як кап╕тан НКВС був н╕чого не вартий. Весна для Колими була особлива - тепла. Наш╕ пол╕тв’язн╕ працювали на промивц╕ золота. ╤ ось в травн╕ прибува╓ ц╕ла рота солдат╕в колишнього конвою без збро╖, за винятком оф╕цер╕в. Ми рад╕ли, см╕ялись, що колишн╕й наш конвой прибув катати тачки з породою. Але то було не так! Один таб╕р, в якому не було мешканц╕в, солдати зл╕кв╕дували дотла. На двох ╕нших, де ми жили, вони змотали колючий др╕т ╕ кудись приховали. Вишки спиляли ╕ в╕ддали на паливо в╕льнонайманим. Ц╕ два табори не були схож╕ на зек╕вськ╕. 32 пол╕тв’язн╕ сп╕льно з в╕льними працювали "на золот╕". Десь у середин╕ серпня, вноч╕, нас з╕брали в клуб╕ копальн╕. Це була наша остання таб╕рна н╕ч. Кап╕тан Путят╕нцев сказав, що завтра прибуде автобус ╕ повезе нас у Магадан! Головний ╕нженер копальн╕ Жариков подякував нам за виконання майже р╕чного завдання з видобутку золота. Нам виплатили усю зарплату. У клуб без к╕нця приходили в╕льнонайман╕ ╕ бажали нам щасливого завершення понев╕рянь. Кап╕тан Путят╕нцев кожному вручив зал╕кову книжку ╕ характеристики. Я був здивований: в╕н тиснув кожному руку. Головний ╕нженер копальн╕ запропонував кожному з нас повернутися вже в╕льними громадянами ╕ працювати на золот╕ до мороз╕в. ╤ д╕йсно, наступного дня ц╕ла колона автобус╕в прибула в Магадан. Вийшла група оф╕цер╕в з адм╕н╕страц╕╖ обкому п╕д кер╕вництвом якогось полковника. Оск╕льки в Магадан╕ працювало одночасно дек╕лька ком╕с╕й, той полковник посилав сво╖х п╕длеглих, щоб вони показували вод╕ю автобуса, де працюють т╕ ком╕с╕╖. Автобус, в якому я прибув на ком╕с╕ю, повернув на подв╕р’я обкому. Кап╕тан, що зайшов у салон автобуса, сказав нам: "Автобус буде на цю н╕ч нам як готель, сл╕д далеко не в╕длучатися. Ком╕с╕я розпочне свою роботу завтра о 8-╕й годин╕". Коли я дов╕дався, що ком╕с╕я в обком╕ буде проходити п╕д кер╕вництвом К. О. Фурцево╖, то сприйняв це пов╕домлення з рад╕стю ╕ вс╕м сво╖м ╓ством в╕дчув, що вс╕ у салон╕ автобуса були задоволен╕. Пот╕м той оф╕цер сказав, що на цю добу ми повинн╕ обрати соб╕ старшого в автобус╕ ╕ слухатися його. В╕н ма╓ скласти граф╕к чергування на кожну годину, до 10-╖ ранку. А п╕сля всього оф╕цер дозволить вийти у м╕сто. В╕дб╕й оп╕вноч╕. Оск╕льки я був обраний старшим автобуса, то за л╕чен╕ хвилини склав граф╕к чергування, а пот╕м ми вийшли у м╕сто. Через кожн╕ 200 метр╕в була озбро╓на група з 10 ос╕б: в м╕ст╕ не повинен був повторитись 1953 р╕к, коли Бер╕я зв╕льнив карних злочинц╕в, як╕ ╜валтували, грабували тощо. Ми пол╕тв’язн╕! У Магадан╕ в цю пору року ще б╕л╕ ноч╕, але ╕ вулиц╕ були осв╕тлен╕. Прямо на тротуарах якась прим╕тивна пост╕ль. ╤ т╕, хто вже тут 2 - 3 дн╕, живуть просто на вулиц╕. Готел╕в нема╓. На вулицях, де ми проходили, - хоров╕ групи, як╕ виконували укра╖нськ╕ п╕сн╕. Наших тут найб╕льше! Але чути ╕ п╕сн╕ прибалт╕в, б╕лорус╕в, грузин╕в, молдаван та ╕нших народ╕в. Спати в кр╕сл╕ автобуса було не дуже зручно. О сьом╕й годин╕ нас розбудив черговий. Ми, зг╕дно з вказ╕вками, мусили повмиватися, посн╕дати ╕ о восьм╕й годин╕ прибути на ком╕с╕ю. Недалеко в╕д автобуса був кран з холодною водою. Ми п╕шли митися ╕ пом╕тили, що за п’ять крок╕в в╕д води, п╕д кущами, валявся бюст Стал╕на з в╕дбитим носом. Тако╖ кари, якщо не г╕ршо╖, цей кат ╕ заслуговував. Пот╕м прийшов кап╕тан ╕ взяв десять особових справ. ╤ за ними нас по черз╕ викликав. Я був шостим. Кожного, хто ╖хав з╕ мною в автобус╕, я досконально не знав, зустр╕чалися на шахт╕, в табор╕, ╕ все. Але Василя Матв╕╓нка я знав непогано. В╕н був у п╕дп╕лл╕ на Житомирщин╕, в останн╕й час керував районною бо╖вкою СБ ОУН. Ми не раз з ним зустр╕чалися в карцер╕ за як╕сь видуман╕ провини. Його викликали першим на ком╕с╕ю. Хвилин через 15 в╕н вийшов з к╕мнати, на очах у нього були сльози. В╕н п╕д╕йшов до мене ╕ сказав: "Грицю, все добре!" ╤ п╕шов. Я сид╕в ╕ думав про свою тяжку долю. Нарешт╕ викликали ╕ мене. У зал╕ сид╕ли члени ком╕с╕╖, ╖х було б╕льше двадцяти ос╕б. В центр╕, п╕д портретом "вождя революц╕╖", - голова ком╕с╕╖, член ЦК КПРС, м╕н╕стр культури СРСР Катерина Олександр╕вна Фурцева, ╕нш╕ здеб╕льшого в╕йськов╕ генерали та цив╕льн╕, як видно, юристи. На в╕дстан╕ 6 - 7 метр╕в в╕д головуючо╖ стояв ст╕лець для особи, яка прийшла на прийом. Полковник, що був б╕ля цього столу, наказав мен╕ с╕дати на ст╕лець ╕ давати ч╕тк╕ в╕дпов╕д╕ на поставлен╕ запитання. А один з генерал╕в поклав на ст╕л перед Фурцевою мою особову справу, д╕став з не╖ два аркуш╕, став читати. То була моя характеристика, написана начальником табору кап╕таном Путят╕нцевим. Вона була коротенька, але ╖╖ зм╕ст давав мен╕ п╕дстави для оптим╕зму. Кап╕тан Путят╕нцев написав, що я перебував 12 рок╕в у таборах Магаданського ГУЛАГу, проявив себе з гарно╖ сторони, в╕в себе г╕дно, не порушував правила утримання, п╕дтримував активно вс╕ заходи адм╕н╕страц╕╖ ╕ мав висок╕ показники на виробництв╕. На другому аркуш╕ було вказано, як╕ були у мене щом╕сячн╕ показники на виробництв╕ та зал╕ков╕ дн╕. Майже чотири роки тому для нас запровадили заохочувальну систему, так зван╕ "зал╕ки", ╕ кожному видали на руки "зал╕ковки", невелик╕ книжечки, в яких нам щом╕сяця ставили в╕дсоток вироб╕тку на шахт╕ ╕ к╕льк╕сть зарахованих дн╕в. За вс╕ роки я мав найменший показник 162%, а то все б╕льше. У часи л╕тньо╖ промивки золота в╕н сягав 210%. За ц╕ роки адм╕н╕страц╕я табору та копальн╕ нарахували мен╕ зал╕кових 7 рок╕в, 10 м╕сяц╕в, 24 дн╕. Отже, майже 20 рок╕в. П╕сля цих пов╕домлень один з генерал╕в запитав мене: "З копальн╕ "Бодрий", таб╕р № 1, два м╕сяц╕ тому було викликано на ком╕с╕ю вс╕х пол╕тв’язн╕в. Чому серед них не було вас?" Майже за тринадцять рок╕в у ц╕й жорсток╕й систем╕ на "ви" до мене н╕хто не звертався. "Я був не один, - в╕дпов╕в, - нас було 32 пол╕тв’язн╕. Я думаю, що це вимога кер╕вника копальн╕. Це була виробнича необх╕дн╕сть". Але я добре знав, що вс╕ 32 пол╕тв’язн╕, кого було залишено, мали дек╕лька профес╕й. Не встиг зреагувати на мою в╕дпов╕дь генерал, як Фурцева сказала: "Цього робити вони не мали права. Три м╕сяц╕ тому вони були попереджен╕, ╕ мусили сам╕ шукати робоч╕ руки. То було ╖хн╕м обов’язком. На початку вересня ми повинн╕ пов╕домити на зас╕данн╕ пленуму ЦК про виконану нами роботу. А я бачу, що нам дехто заважа╓". Ця розмова мене не стосувалася. Фурцева розмовляла з членами ком╕с╕╖. А пот╕м враз до мене: "Ми вас негайно зв╕льнимо, хоча ви все вже в╕дбули. Але наше завдання поляга╓ в тому, аби було щасливим ваше майбутн╓. Як ви хочете жити дал╕?" Я в╕дпов╕в: "Не знаю поки що, яке буде прийняте вами р╕шення, але на Укра╖н╕ у мене живе одинока старенька мама. Я хот╕в би ╖й допомогти. Я буду працювати, ╕ не г╕рше, н╕ж вказано в дов╕дц╕ з табору. ╤ буду вчитися, я освою основи програми для вступу в ╕нститут. Хоча ╕ не знаю, чи буду мати на вс╕ ц╕ мо╖ задуми дозв╕л влади". На що К. Фурцева сказала: "Це добр╕ задуми, ╕ ╖х наш уряд п╕дтрима╓". Вона подала знак ╕ генерал-майор, що розбирався з паперами, подав ╖й два аркуш╕. Один аркуш вона п╕дписала ╕ поклала б╕ля себе. ╤нший п╕дписала ╕ подала в╕йськовому генералу, що сид╕в л╕воруч. Я з тривогою, але уважно сл╕дкував, що там в╕дбува╓ться. Зрозум╕в, що члени ком╕с╕╖ з нею погодилися ╕ теж поставили сво╖ п╕дписи. Пот╕м генерал-майор взяв т╕ два папери ╕ один поклав у мою особову справу. ╤нший в╕н прочитав: "Р╕шенням Урядово╖ ком╕с╕╖ в╕д 26.08.1956 року ╤льченко Г. С. - реаб╕л╕тований". Почувши ц╕ слова, я зрозум╕в, що для мене з суворим режимом ГУЛАГу пок╕нчено. Як╕сь нев╕дом╕ сили в орган╕зм╕ стиснули мо╖ скрон╕. Спочатку в очах з’явилися сльози, а пот╕м п╕шли перед ними темно-син╕ кола, я н╕би втрачав св╕дом╕сть, але м╕цно схопився за край стола ╕ важко с╕в на ст╕лець. Якийсь в╕йськовий подав мен╕ склянку холодно╖ води. Я оговтався ╕ почав вдивлятися у центр стол╕в. Я ч╕тко бачив вродливе обличчя Фурцево╖, а тепер я ще в╕дчув доброту ╖╖ душ╕. Рок╕в п╕д п’ятдесят, але енерг╕йна, в╕дпов╕дальна. Бачив, що на ╖╖ грудях виблискувала золота з╕рка Героя Соц╕ал╕стично╖ Прац╕. Затиснувши у руках той важливий документ, я встав. Ступивши два кроки, р╕зко повернувся до член╕в ком╕с╕╖ ╕ голосно сказав: "Дякую вам, добр╕ люди!" Пот╕м вийшов за двер╕, тримаючи в руках дов╕дку про зв╕льнення. Полковник, що керував процесом в коридор╕, взяв з мо╖х рук дов╕дку ╕ зразу повернув, потиснувши мен╕ на щастя руку. В╕н п╕дв╕в мене до стола ╕ сказав: "Тут все д╕зна╓мося про паспорт, а за тим столом - про в╕йськовий квиток. Там видадуть дорожн╕, а вже дал╕ буде розмова про компенсац╕ю". До чотирьох годин були вир╕шен╕ вс╕ справи. Трохи затримався у в╕йськкомат╕. Там мен╕ вручили медал╕ "За перемогу над Н╕меччиною у Велик╕й В╕тчизнян╕й в╕йн╕ 1941 - 1945 рр.", "За перемогу над Япон╕╓ю", а також "За взяття В╕дня". Дал╕ на мене чекали банк╕вськ╕ прац╕вники. Я зустр╕в Василя Матв╕╓нка, ми с╕ли в такс╕ та по╖хали на аеродром. Справи невт╕шн╕, квитки на л╕так продано за десять дн╕в наперед. Але я там одержав дуже важливу ╕нформац╕ю: аерофлотом з Магадана до Новосиб╕рська доправили 300 тисяч пол╕тв’язн╕в. Ми пооб╕дали в м╕ст╕, д╕зналися, що в морському порту ╓ квитки на океанський лайнер. Я купив газету "Магаданська правда", де було пов╕домлення, що 26 серпня 1956 року "Урядова ком╕с╕я зак╕нчила на територ╕╖ Колими розглядати справи невинно засуджених. Як у Магаданськ╕й област╕, так ╕ на вс╕й територ╕╖ СРСР ГУЛАГ припинив сво╓ ╕снування. Майже за три м╕сяц╕ з м╕сць ув’язнення зв╕льнено 12 м╕льйон╕в ос╕б...". Дал╕ в ц╕й же газет╕ було: "Магаданський обком звернувся ╕з закликом до ус╕х прац╕вник╕в кадр╕в в систем╕ Дальбуду: щодо колишн╕х пол╕тв’язн╕в, як╕ проявили високий патр╕отичний обов’язок, ╖х майже м╕льйон ос╕б залишилися до к╕нця золотопромивального сезону. Обком попереджа╓ кер╕вник╕в ус╕х ранг╕в, що вони несуть велику в╕дпов╕дальн╕сть за умови життя цих патр╕от╕в. З першого дня ц╕ громадяни користуються 50%-ною п╕льгою надбавок...". У морському порту Магадана ми п╕днялися на борт корабля "╤лл╕ч". Колись це був найкращий корабель нацистсько╖ Н╕меччини "Адольф Г╕тлер". Нема╓ н╕чого дивного, нав╕ть символ╕чно: кат зм╕нив ката. В порту Находка ми з Василем Матв╕╓нком попрощалися. Я л╕таком полет╕в до Омська, а вже пот╕м до Дн╕пропетровська. За три години (а було це на 10-й день як я зв╕льнився) я переступив пор╕г батьк╕вського дому. Мама готувала соб╕ сн╕данок. Ми не бачилися з 1941 року. Мама тримала в руках тар╕лку, а побачивши мене, випустила ╖╖ з рук. Вона розлет╕лася на друзки. "На щастя це!" - сказав я. Мама ступила два кроки до мене, пригорнула до грудей ╕ заплакала. "Мамо, не плачте, я повернувся додому назавжди!"... P. S. Чи зник з територ╕╖ СРСР ГУЛАГ? Можете з╕ мною не погодитися, але ж н╕! Московщина, Рос╕я (хоч б╕ла, хоч червона) зв╕рячими методами смоктала кров з поневолених народ╕в. Понад тисячу пол╕тв’язн╕в, як╕ в табор╕ виконали акт помсти, особливо над сексотами (а це були здеб╕льшого влас╕вц╕ та калмики), не зв╕льнили, а перевезли в табори Мордов╕╖ ╕ Воркути. Простий ╕ дов╕рливий, Микита Хрущов намагався покращити умови життя народ╕в СРСР. ╤ ми сьогодн╕ повинн╕ знати, що саме Микита Хрущов зл╕кв╕дував трудодн╕, на як╕ видавали колгоспникам по 200 грам╕в проса, ╕ примусив платити зарплату гр╕шми. Пот╕м в╕н намагався в╕дновити стосунки з багатьма кра╖нами св╕ту, як╕ були роз╕рван╕ скаженою стал╕нщиною. ╤ варто сказати, що М. С. Хрущов, захоплений добрими справами, можна сказати, про╜авив п╕дступн╕, цин╕чн╕ та п╕дл╕ нам╕ри стал╕н╕ста Брежн╓ва. Останн╕й п╕дбурив Пол╕тбюро, яке в основному складалося ╕з стал╕н╕ст╕в. М. Хрущова зв╕льнили п╕дступно-злочинно. Але й Брежн╓ву за п╕дтримки шов╕н╕ста, с╕рого кардинала Суслова спокою не було. У Рос╕╖ Сахаров, Солжен╕цин, Старовойтова, а в Укра╖н╕ - В. Стус, М. Руденко, В. Караванський та ╕нш╕ вимагали дотримання прав людини. Брежн╓вськ╕ табори у Мордов╕╖ наповнювалися молодим покол╕нням в╕д ОУН ╕ УПА. ╤ все ж таки, хто винен? Звалити все на Бер╕ю, ката над ус╕х кат╕в? Смертн╕ вироки в╕д жовтневого перевороту п╕дписували Бланк-Лен╕н, Свердлов, Дзержинський, Менжинський, Стал╕н, Ягода, ╢жов, Бер╕я та ╕нш╕. Ус╕ вони були членами ЦК чи Пол╕тбюро ЦК ВКП(б)-КПРС. Ким вони були, нацистами чи комун╕стами? ╤ сьогодн╕, хочуть ╖хн╕ спадко╓мц╕ чи н╕, а хвиля народного гн╕ву ╖х змете, ╖х будемо судити!!! Григор╕й ╤ЛЬЧЕНКО, пол╕тв’язень Магаданського ГУЛАГу, голова МО КУН та Братства ОУН-УПА м. Першотравенська Дн╕пропетровсько╖ обл.
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4854
|