Версiя для друку Обговорити в форумi

 Цього року виповнюється 190-та річниця з дня народження великого художника-мариніста Івана Айвазовського.
 Про його творчість написано багато книг, його картини вважаються неперевершеними. Однак в його біографії є маловідомі сторінки. Зокрема, навіть в енциклопедіях не вказується походження художника, а під час екскурсій гід обмежується фразою: «Айвазовський був великим російським художником».
 Правда, деякі письменники намагалися розкрити таємницю походження художника. З книг М. Барсамова (1954 р.), Л. Вагнера і М. Григоровича (1961 р.), статті Юрія Павленка, з книги «100 великих українців» (2001 р.) дізнаємося, що Айвазовський - виходець із небагатої вірменської родини, що переселилася в Крим з Галичини у 1812 році.
 Ранні біографи художника вказують, що батько художника жив з братами десь біля Львова. Коли посварився з ними через батьківську спадщину, пішов від них. Прізвище Гайвазовський було досить поширене серед вірмен, які проживали у Львові ще з часів руських князів. З їхнього середовища вийшла плеяда талановитих художників, письменників, артистів, архітекторів, які своїм мистецтвом прославили рідну Галичину. Сам Іван Айвазовський ніколи не приховував своєї національності. У метриці феодосійської вірменської церкви зберігся запис від 17 липня про народження Айвазяна Ованеса. Таке ж ім’я стоїть на його надгробку у дворі вірменської церкви св. Георгія у Феодосії, де він похований згідно із заповітом.
 Як відомо, вірмени після майже тисячолітнього перебування на галицькій землі
стали носіями не тільки своєї рідної вірменської культури, а й української та польської культур і мов. Тож не дивно, що батько художника, як і сам художник, вільно володів українською й польською мовами.
 Саме галицьким походженням і пояснюється той факт, що майже в усіх біографічних матеріалах згадується про те, як старий Айвазовський приймав у себе в домі у м. Феодосії мандруючих сліпих бандуристів, які до пізньої ночі співали з ним разом українські пісні. А маленький Ованес пробував акомпанувати їм на скрипці. Через багато років Айвазовський по пам’яті блискуче виконав на скрипці українські пісні,
почуті у дитинстві, на урочистому вечорі в Санкт-Петербурзі. А присутній на цьому концерті композитор М. І. Глинка сказав, що теж чув у дитинстві всі ці пісні, напевне, від тих же мандрівників-бандуристів, коли жив неподалік від Харкова. Тоді ж з вуст композитора злетів вислів, що зразу став крилатим: «Малювання відібрало від музики великого композитора Айвазовського». До речі, Айвазовський своїм чудовим виконанням фольклорних мелодій підштовхнув Глинку до написання опери «Руслан і Людмила».
 Частина біографів Айвазовського вважають, що батьки його були ледве не «жебраками», «не здатними годувати своїх дітей». Ставиться також у докір, що батько віддав художника в служіння. Насправді ж, батько сімейства займався в суді адвокатською практикою. У сім’ї був власний будинок і садок. Мати, що походила з купецького роду, займалася вихованням дітей. Всі вони одержали середню освіту, а потім і вищу. Середній син закінчив престижний церковний заклад, став єпископом. Іван закінчив Художню академію.
 Ставши художником, Айвазовський малював не лише українське море, а й українські степові пейзажі та гори. Ці картини нічим не поступаються його морським сюжетам. Такі з них як «Україна. Млин над рікою», «Очерети на Дніпрі біля Олеші», «Українське весілля» не позбавлені романтизму, в той же час досить реалістично передають характер українського пейзажу і народного побуту. А свій кримський маєток Шах-Мамай, де практично і працював все життя Айвазовський, художник облаштував так, щоб він нагадував такі милі йому українські хутори.
 Все своє життя Айвазовський тяжів до культурного українського суспільства і часто подорожував по містах України, приїжджав у Харків, Одесу, Київ, де постійно проходили виставки його картин. І всюди він зустрічав теплий прийом. У Києві нерід-ко гостював у свого знайомого І. Г. Хря-щова, у будинку, що на бульварі імені
Т. Шевченка, де збиралися знаменитості того часу. Навідувався Айвазовський і до
Г. С. Тарновського в його знаменитій садибі «Качанівка» на Чернігівщині, де теж збиралися видатні культурні діячі. З М. В. Гоголем, що в той час жив в Італії, Айвазовський випадково познайомився у Венеції, почувши його українську мову. Знайомство переросло в дружбу, і Гоголь став гідом Айвазовського в його походах по знаменитих художніх музеях Італії. У Римі, в помешканні Гоголя, збиралися знаменитості, вони разом читали вголос розділи з «Мертвих душ». Папа Римський Григорій XVI, вражений картинами художника, придбав для Ватикану картину «Хаос» і нагородив Айвазовського золотою медаллю. Цю подію відзначили у дружньому колі, і Гоголь пожартував: «Прийшов ти, Ваня, у Рим і відразу підняв «Хаос» у Ватикані! Підніми я у Ватикані хаос, мені, письменникові, за це по шиї дали б, а Вані Айвазовському дали золоту медаль».
 Айвазовський був великим патріотом Феодосії. Завдяки його старанням у місті з’явився водопровід, музей старожитностей і живопису (другий за значимістю в Російській імперії), навчальні заклади, був реконструйований морський порт, проведена одна з перших у Російській імперії залізниць.
 Серед картин І. К. Айвазовського привертає увагу одна, написана на біблійний сюжет - «Ной сходить з гори Арарат». Праотець Ной іде на чолі величезної колони тварин по ще вологій Араратській рівнині. Умиротвореною бачить художник землю після потопу. І, як не дивно, художник малює гору Арарат дуже правдиво, хоч він у Вірменії
ніколи не був і ту гору не бачив. Але серцем він завжди був з країною своїх далеких предків, творив шедеври з думою про Вірменію.
 І сталося так, що всі його картини побували в омріяному краю. Коли в 1941 році гітлерівці наблизилися до Феодосії, картини були завантажені на пароплав і під авіаобстрілом вивезені у Новоросійськ, а відтіля в Краснодар. Пароплав згодом був потоплений. Зараз навіть подумати моторошно про те, що всі картини Айвазовського могли опинитися на дні Чорного моря. Оскільки в Краснодарі галерея не була в безпеці, уряд Вірменії запросив галерею у Єреван. 8 листопада 1941 року всі картини були виставлені в приміщеннях Музею образотворчого мистецтва Вірменії. З творчістю великого художника ознайомились як жителі столиці, так і численні громадяни, що перебували тут в евакуації, поранені солдати з дислокованих у місті військових госпіталів. Виставка так сподобалась єреванцям і їх гостям, що місцева влада запропонувала працівникам музею залишитися у них. Передбачалося побудувати окремий будинок спеціально для виставочної експозиції. Однак завідувачка Феодосійського музею подякувала єреванцям за гостинність і зачитала заповіт І. К. Айвазовського: «Моє найщиріше бажання, щоб будинок моєї картинної галереї в місті Теодозії, з усіма картинами, статуями й іншими творами мистецтва, становили повну власність міста Теодозїі, і на згадку про мене, Айвазовського, заповідаю галерею місту Теодозії, моєму рідному місту». Картини знову акуратно запакували, завантажили в спеціальний вагон і відправили додому. 5 листопада 1944 рокуколекція була повернута у Феодосію і розміщена в чудовому вцілілому будинку-музеї Айвазовського.
 Самвел АЗІЗЯН,
 член Національної спілки журналістів України.
 («Культура і життя»,
 № 20, 16.05.2007 р.).

На фото: пам`ятник братам Айвазовським у Сімферополі.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 08.06.2007 > Тема "Крим - наш дім"